Тема 14. Еволюція державно-політичного ладу Франції у хviiі - хіх ст.

Мета заняття: освітня – розгляд головних етапів формування буржуазної держави у Франції, аналіз державно-правових документів епохи Французької буржуазної революції; виховна – виховування розуміння наступництва державно-правових традицій держави в процесі історичного розвитку; розвиваюча – розвиток вміння працювати з джерелами історії та права.

П л а н

1. Головні етапи французької буржуазної революції 1789-1794 рр.

2. Якобінська диктатура.

3. Уряд Директорії.

4. Перша імперія Наполеона Бонапарта. Бонапартистська імперія (друга).

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: фельяни, жирондисти, якобінці, ебертисти, кордельєри, Установчі збори, Конвент, Комітет суспільного порятунку, Комітет суспільної безпеки, Трибунал, бонапартизм.

1. Поштовхом до початку французької революції 1789-1795 рр. стала економічна криза 1788 р. 14 липня 1789 р. повсталий народ зруйнував королівську в’язницю Бастилію, з чого і бере початок революція.

Необхідно зазначити основні причини революції та мету, яку мали класи та соціальні верства, що брали в ній участь: буржуазія бажала досягти свободи підприємництва, єдиної правової системи, політичних прав та свобод. Селяни сподівалися на ліквідацію феодальних відношень у селі, робітники - на ліквідацію цехового устрою.

Одним з перших революційних заходів стало прийняття 26 серпня 1789 р. Декларації прав людини і громадянина, яка закріпила природні права людини, рівність всіх людей, принципи демократичної держави, а також широкі соціальні та політичні права.

Етапи революції виділяються з урахуванням змін форми правління у Франції (конституційна монархія, жирондистська республіка, якобинська диктатура). Треба також враховувати, що протягом революції керівництво нею переходило до рук різних політичних течій (на першому етапі - фельянів, на другому - жирондистів, на третьому - якобинців). Слід розуміти, що Конституція 1791 року була кроком назад у порівнянні з Декларацією прав людини та громадянина.

На першому головували фельяни, їх вищим досягненням було прийняття в 1791 р. конституції. яка закріпила конституційну монархію, законодавча влада в якій належала Законодавчим зборам.

В 1792-93 рр. тривав другий етап революції, на якому було страчено короля та встановлено республіку.

2. Третій етап революції призвів до влади якобінців, період їх правління називають диктатурою: диктатурою виконавчої влади (реальним центром влади був Комітет суспільного порятунку) та лише однієї течії. За рік їх правління було страчено близько 40 тис.чоловік. Державний устрій Франції періоду Директорії було закріплено Конституцією 1795 р., що визначила принципами державного ладу «представницьке правління та розподіл влади». Виходячи з політики Директорії, визначаються причини її нетривалого існування.

3. У 1794 р. центристська частина Конвенту здійснила державний переворот, усунувши якобінців від влади та встановивши режим Директорії. Але він був нетривалим, і в 1799 р. до влади прийшов Наполеон, який спочатку був консулом, а з 1804 р. імператором. Після поразки Наполеона у війні з Росією імперія Наполеона припинила існування. Престол зайняв Людовик XVIII, Франція стала конституційною монархією. У відповідності до Конституції 1799 р. визначається вища законодавча влада в період консульства (Держрада, Трибунат, Законодавчий корпус), виконавча влада у центрі та на місцях. Важливо зазначити загальні риси Першої та Другої імперії у Франції, їх особливості: основою обох імперій виступає бонапартизм як форма диктатури великої буржуазії, що спиралася на воєнщину та лавірувала між класами, які борються.