Тема 6. Сеньйоріальна та станово-представницька монархія в країнах Західної Европи (11-14 ст.)

Мета заняття: освітня - уяснення сутності станово-представницької монархії в західноєвропейських країнах; засвоєння передумов і головних характерних рис абсолютизму та його деяких особливостей на прикладах Англії, Франції, Прусії, Австрії; розвиваюча - вироблення навичок порівняльного аналізу історико-політичних явищ на прикладі сеньйоріальної та станово-представницької монархій; виховна - виховувати почуття розуміння негативних наслідків роздробленості держави; аналіз головних пам'яток феодального права і виявлення їх значення для історичного розвитку конкретних країн.

План.

1. Сеньйоріальна та станово-представницька монархія у Франції. Реформи Людовика IX. Генеральні штати.

2. Нормандське завоювання Англії. Особливості сеньйоріальної монархії в країні. Реформи Генріха II. Велика хартія вільностей. Поява парламенту.

3. Суспільний та державний лад в Німеччині в Х-ХIV ст.

3. Предумови виникнення абсолютизму. Особливості абсолютної монархії в провідних країнах Західної Європи.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: сюзеренітет-васалітет, феод, лен, серви, вілани, баналітет, домен, курія, прево, буржуа, цензива, податковий імунітет, стан, ордонанс, канцлер, легісти, бальї, сенешаль, фрігольд, барон, рицар, парламент, курфюрст, рейхстаг, ландтаг, булла.

1. У Х ст. в Європі на зміну ранньофеодальній монархії приходить сеньойоріальна, тобто форма монархії, при якій влада короля дуже слабка за рахунок посилення влади великих феодалів. Фактори, що сприяли її встановленню - відсутність економічних зв’язків, етнічна роздільність, відсутність єдиної мови. І особливу роль відіграли відносини сюзеренітету-васалітету. Монарх вважався формально володарем всіх земель і країні і роздавав їх за службу великим феодалам, що ставали його васалами. Ті, в свою чергу, роздавали їх частину меншим феодалам, стаючи їх сеньйорами і залишаючись одночасно васалами короля. Діяло правило „васал мого васалу – не мій васал”, що звільняло більшість феодалів від підпорядкування королю, що призводило до слабкості королівської влади. Англія була державою, де цей принцип не діяв, оскільки нормандське завоювання призвело до перетворення Вільгельма Завойовника у загальноанглійського сеньйора, який сам роздавав землі і великим, і дрібним феодалам. Тому тут влада короля не послабшала так, як в Німеччині та у Франції.

Органи державної влади у Франції, Англії, Німеччині за часів сеньйоральної монархії були подібними. Виборність королівської влади робила її залежною від великих феодалів. Королівська рада (королівська курія) була єдиним загальнодержавним органом. У Англії крім Великою курії, діяла ще Мала курія, що була своєрідним королівським урядом.

Наприкінці 12 - на початку 13 ст. спостерігається поступове подолання феодальної роздробленості. Фактори, що сприяли посиленню королівської влади: поява буржуа, що були зацікавлені в посиленні королівської влади та ставали її опорою, економічний розвиток країни та створення загальнодержавного ринку. Значну роль відігради і реформи, що проводили окремі королі.

Реформи Людовика IX у Франції (середина 13 ст.) були спрямовані на посилення королівської влади: а)військова реформа – було заборонено приватні війни, дуелі та турніри в королівському домені; б) адміністративна реформа – створюється інститут королівських слідчих, що контролюють діяльність місцевої адміністрації; в) судова реформа - введено „40 днів короля” та створено королівський суд – Паризький парламент; г) фінансова реформа – введено королівську золоту монету та створено Рахункову палату.

У XIV ст. держава приймає форму станово-представницької монархії. Починають утворюватися збори представників від станів. У 1302 р. з’явились Генеральні штати, які складалися з трьох палат. В Генеральних штатах кожний стан засідав окремо і мав один голос. Королівська влада завжди домагалася від них таких рішень, як треба.

2. Подібними були реформи Генріха ІІ в Англії (друга половина 12 ст.): а) введення військового ополчення всіх вільних землевласників та „щитових грошей” для тих, хто не бажав служити; б) судова реформа – створення інституту роз’їзних суддів та введення нового порядку судочинства по судових суперечках через королівський суд; в) церковна реформа – закріплення пріоритету корони над церквою.

Відбувається оформлення трьох станів, що відрізнялися своїм правовим становищем: дворянства, духовенства, третього стану. На зміну сеньйоріальній приходить станово представницька монархія – форма монархії, за якої досить сильна влада короля поєднується з владою станово-представницького органу.

Найважливішим документом цього періоду Англії є Велика Хартія вільностей 1215 р. Під час її аналізу зверніть особливу увагу на ст.ст. 1, 14, 15, 17, 23. Особливе значення мають ст. 39 та 40, які проголосили гарантію особистого та майнового захисту від королівського свавілля не тільки баронів, але й усіх вільних підданих.

Головна ідея Хартії - «влада короля не безмежна». Вона є правовим документом, який сповістив ідею парламентського правління, фундаментом демократії.

У 1265 р. скликаються перші за історію Англії станові збори, які одержали назву парламент. Він складався з двох палат - привілейованої верхньої палати лордів та нижньої палати (лицарів та міських жителів) - палати общин. Повноваження парламенту: затвердження нових податків, обговорення питань війни та миру. Крім того, англійський парламент готував законопроекти та мав певні контрольні права за королівською адміністрацією.

3. У Х-ХІІ ст.ст. в Німеччині королі, а пізніш імператори були виборними, а влада місцевих феодалів була такою значною, що вони перетворювалися на самостійних державців. Це було закріплено у 1356 р. в Золотій Буллі. Цей закон легалізував багатовладдя князів - курфюрстів та слабкість загальноімперської влади. З деякого часу на імперські з’їзди - рейхстаги - почали запрошувати представників міст. Німеччина того часу була уявно єдиною імперією. Втім існували певні загально німецькі органи, серед яких головну роль відігравав рейхстаг.

В рейхстазі було три курії: князів, графів та рицарів та міст. Вирішальний голос мала палата князів. На відміну від Франції та Англії, які під час станово-представницької монархії стали централізованими, Німеччина залишалась роздробленою, що було закріплено Золотою буллою. І якщо у Англії та Франції було скасовано виборність королів, то в Німеччині колегія 7 курфюрстів обирала імператора.