Тема 16. Держава і право Німеччини нового часу

Мета заняття: освітня – дати характеристику головним етапам державного об'єднання німецьких земель (від Рейнського союзу до Германської імперії); виховна - виховання розуміння негативних наслідків для народу державно-політичної роздробленості країни; розвиваюча – виробляти вміння визначення характеру державного режиму при аналізі конституційних актів держави на прикладі Германської конституції 1871 р.

План

1. Перші об'єднання німецьких держав і початок розвитку німецького конституціоналізму.

2. Революція 1848 року. Реакційний режим Прусії. Конституція 1850р.

3. Об'єднання Німеччини і конституція Німецької імперії 1871 року. Зміни в політичному режимі Німеччини в ХІХ- на початку ХХ ст. , її мілі­таризація.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: бундестаг, ландтаг, бундесрат, рейхстаг, кайзер, канцлер.

1. До початку XIX сторіччя Німеччина залишалася Священною Римською імперією німецької нації, що нараховувала у своєму складі більш 300 держав. Вона набагато пізніше інших європейських країн вступила на шлях капіталізму.

У 1815 р. відбувся Віденський конгрес. Він не створив єдиної національної німецької держави, хоча число самостійних німецьких держав зменшив до 38 (34 монархії і 4 вільних міста -Франкфурт, Гамбург, Бремен, Любек). Конгрес поставив за обов'язок усім німецьким державам увійти до складу Німецького союзу.

Вищий орган Німецького союзу - союзний сейм (бундестаг). В основному він піклувався про те, щоб нічого не змінювати. Через свій склад він одержав назву «колекція мумій». Він складався з представників усіх держав. Для прийняття основних законів було потрібно одноголосність всіх членів бундестагу , а для звичайних рішень - кваліфікована більшість у - 2/3 голосів. Кожна з об'єднаних у Союзі держав була суверенною і управлялася по-різному.

Характерними рисами 20-30 рр. XIX ст. у Німеччині були свавілля влади, безправ'я народу, усесилля поліції. У 1834 р. між Прусією, Баварією, Саксонією і ще 16 іншими німецькими державами була укладена Митна спілка. У неї чітко очевидно керівництво Прусії. Її висуванню багато сприяла промислова міць, яка збільшувалась з кожним роком.

2. Наприкінці 40-х років ХІХ ст. у Німеччині виникає революційна ситуація. Повстання сілезьких ткачів, революція 1848 р. у Франції, економічна криза і неурожай прискорили події. У березні 1848 р. у багатьох містах Німеччини почалися революційні демонстрації. Особливо напружена обстановка була в столиці Прусії - Берліні.

Буржуазно-демократичне прямування охопило багато держав. Щоб виграти час для розправи з цим прямуванням, королі і князі дали свою згоду на скликання у Франкфурті-на-Майні Установчих зборів. Вони повинні були дати Німеччини єдину конституцію, франкфуртські збори різко розділилися на лівих і правих. Ліва частина не діяла, а вступала в безкінечні дискусії. Збори після придушення революційних дій були розігнані штиками в 1849 р., вироблений ними проект загальноімперської конституції мав прогресивне значення, але залишився на папері.

Поразка буржуазної революції в Німеччині пояснюється капітуляцією буржуазії перед монархією. У порівнянні з Великою французькою революцією ХУШ сторіччя революція 1848 р. у Німеччині по ступеню буржуазного демократизму була значно нижче. Основні задачі революції не були здійснені. Німеччина не стала єдиною національною державою.

Революція 1848 року змусила прусського короля піти по конституційному шляху. У 1848 р. він оголосив досить прогресивну конституцію, але як тільки революційна хвиля спала, анулював її, а потім закріпив у 1850 р. «уявний конституціоналізм», тобто формально узгодив із парламентом нову конституцію - явно реакційну в порівнянні з попередньою. Реакційний характер конституції найбільше яскраво виявляється в таких рисах: 1. У ній підкреслюється, що виконавча влада належить одному королю. 2. Вища палата (палата панів) прусського ландтагу зберегла аристократичний характер: вона складалася з спадкових членів, призначуваних королем довічно з числа аристократів. 3. Характер виборів у палату депутатів - нижню палату ландтагу.

Все населення Німеччини підрозділялося конституцією на 3 класи відповідно до їхнього майнового стана. Кожний клас обирав рівну кількість електорів /вибірників/, що, у свою чергу, обирали депутатів.

Прусська конституція обшита парламентськими формами, а по суті -конституція абсолютної монархії. Вона відбивала головним чином інтереси прусського юнкерства і великої буржуазії. З деякими поправками вона діяла до 1919 року.

3. Найважливішим результатом австро-прусської війни було приєднання до Прусії ряду північно- німецьких держав, у числі яких були Ганновер, Гессен-Кассель, Франкфурт-на-Майні. Під ім'ям Північно- Німецького союзу в Центральній Європі виникла по суті справи нова держава. Своє юридичне оформлення Північно- Німецький союз одержав в новій конституції, що віддавала керування Союзом прусському королю, канцлеру і двом палатам. За межами Союзу залишалися, проте, південно- німецькі держави, такі як Баварія, Саксонія, Вюртемберг і ін. На шляху до їхнього насильницького об'єднання в новій імперії стояла Франція, яка спостерігала не без тривоги за утворенням "великої імперії" на своїх східних межах. У 1870 р. Прусія одержала бажану можливість спровокувати війну з Францією (не без військових намірів уряду Наполеона Ш).

Конституція Німецької імперії ввійшла в силу 16 квітня 1871 р. С невеличкими змінами вона діяла до початку 1919 р. До складу імперії входили 22 монархії, серед них 4 королівства, II великих герцогства, 7 князівств і, крім того, З вільних міста.

Конституція визначила склад, повноваження загально імперських органів влади і керування, установила єдине для усіх підданих право займатися ремеслом, право доступу до громадянських посад, придбання нерухомості, цивільної правоздатності.

Поліція в Німецькій імперії мала багато прав і була надзвичайно розвинена. Вона перебувала у віданні членів імперії. Зокрема поліція складалася з адміністративної, судової і загальної служби безпеки. Контроль за санітарно-медичним станом, будівельною, гірською справою здійснювала адміністративна поліція.

Імперській державі в Німеччині були властиві риси особливої агресивності, мілітаризму і шовінізму, жорстока бюрократична централізація, усевладдя чиновництва і вояччини. Правова система Німецької імперії відбивала інтереси буржуазії і юнкерства, створила умови економічного розвитку країни і служила цілям вояччини.