Розподіл балів

А (відмінно) 65-70 балів – 28-30 балів - 6 на заняттях (мод.-рейт. сист.), 37-40 балів на модуль контролі – 2 бали (мод.-рейт. сист.);

В (добре) 59-64 балів – 26-27 балів – 5 на заняттях (мод.-рейт. сист.), 33-37 балів на модуль-контролі – 1,5 бали (мод.-рейт. сист.);

С (добре) 53-58 балів – 24-25 балів - 4 на заняттях (мод.-рейт. сист.), 29-33 бали на модуль-контролі – 1,5 бали (мод.-рейт. сист.);

D (задовільно) 47-52 балів – 22-23 бали – 3 на заняттях (мод.рейт. сист.),25-29 балів на модуль-контролі – 1 бал (мод.-рейт. сист.);

E (задовільно) 40-46 балів - 20-21 бал – 2 на заняттях (мод.рейт. сист.), 20-25 балів на модуль-контролі – 1 бал (мод.-рейт. сист.).

Змістовий модуль V

ТЕМА 12. Тактика допиту та очної ставки.

Основні поняття: допит; допит потерпілого; допит свідка; допит підозрюваного; неправдиве алібі; самозвинувачення; неправдиве звинувачення; допит обвинувачуваного; допит неповнолітнього; конфлікт; психологічний контакт; очна ставка.

ТЕМА 13. Тактика обшуку та виїмки.

Основні поняття: обшук; обшук у приміщенні; юридичні та фактичні підстави обшуку; обшук на місцевості; особистий обшук; груповий обшук; виїмка.

ТЕМА 14. Тактика пред’явлення для впізнання.

Основні поняття: впізнання; схожість об’єктів; впізнання трупів; впізнання предметів; впізнання за статичними ознаками; впізнання за динамічними ознаками; впізнання поза візуального спостереження.

Тези лекцій

ТЕМА 12. загальні положення ТАКТИКи ДОПИТУ

Зміст

1. Поняття, сутність, цілі і задачі допиту.

2. Психологічні й етичні основи допиту.

3. Форми допиту. Організація і тактика.

4. Класифікація і правила формулювання питань.

5. Оцінка і використання доказів отриманих у ході допиту.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. КПК України

2. Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии. - М., 1976.

3. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. - Харьков, 1999.

4. Коновалова В. Е. Правова психологія: Навч. посібник. – Харків: Основа, 1996.

5. Порубов Н.И. Тактика допроса на предварительном следствии.- М., 1998.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Волобуев А. Ф. Тактика допроса: Лекция /МВД Украины, Ун-т внутр. Дел. - Харьков, 1997

2. Леви А.А. Получение и проверка показаний следователем. М.: Юридическая литература, 1987.

3. Макаренко Е.И., Снегирев А.П. Раскрытие расследование и предупреждение краж из квартир. - Харьков, 1994.

4. Попов И.В., Бирюков В.В. Эффективность и допустимость использования приемов психологического воздействия в процессе допроса // Вісник ЛАВС МВС України: Науково-теоретичний журнал. - Вип. 4, 2003. - С. 141-150.

Допит, це процес отримання свідчень від особи, яка володіє відомостями, що мають значення для справи, що розслідується.

Мета допиту полягає в отриманні повних і правдивих свідчень. Процес (формування свідчень - від сприйняття якого-небудь факту явища до передачі інформації про них) носить психологічний характер; на всьому його протязі на психіку людини впливають численні об'єктивні і суб'єктивні чинники.

Предметом допиту є коло обставин, які слідчий повинен з'ясувати шляхом допиту. Залежно від процесуального положення допитуваного, а отже, в відомому значенні, і від предмету допиту розрізняють наступні види допиту: допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого.

Особливими його видами є допит експерта і допит на очній ставці.

Допит може бути результативним лише при дотриманні наступних умов:

- активність допиту (слідчий утримує ініціативу при допиті, вміло використовує всі тактичні прийоми, суворо дотримуючись вимог закону);

- цілеспрямованість допиту (проведення допиту з наперед обдуманою метою для отримання правдивої інформації, вона забезпечується наявністю у слідчого твердого представлення про предмет допиту, бажанням досягти поставленої мети, умінням погодити з нею засоби і прийоми допиту;

- об'єктивність і повнота допиту. Однією з гарантій об'єктивності допиту є заборона законом ставити допитуваному навідні питання.

Успіх допиту залежить від того, наскільки повно будуть враховані і використані особливості особи допитуваного: його психічний, культурний і загальноосвітній рівень, погляди, суспільна активність і т.п. Без такого урахування неможливо встановити психологічний контакт з допитуваним, що є необхідною умовою досягнення мети допиту.

Розрізняють первинний, повторний і додатковий допити.

При первинному допиті предмет допиту з'ясовується в повному об'ємі, за винятком тих випадків, коли за тактичними умовами це робити відразу недоцільно.

При повторному допиті слідчий знов звертається до з’ясування обставин (всіх або окремих), про які допитуваний вже свідчив на попередньому допиті. Метою повторного допиту є: деталізація раніше одержаних свідчень, їх уточнення, отримання повторних свідчень для порівняння їх з первинними на предмет виявлення між, ними можливих суперечностей.

У відмінності від повторного додатковий допит - це процес отримання свідчень про ті обставини справи, про які не мовилося на попередніх допитах. Задача додаткового допиту - уточнення свідчень, тому він може будуватися в формі „питання-відповідь”, без вільної розповіді допитуваного.

Підготовка до допиту включає збирання початкових даних для допиту, його тактичне забезпечення, вибір моменту і місця допиту і визначення способу виклику на допит, його технічне забезпечення.

Початкові дані для допиту слідчий з’ясовує з матеріалів справи, з оперативних джерел.

Тактичне забезпечення допиту - це складання плану і розробка тактики проведення допиту.

Письмовий план допиту складається тоді, коли належить складний допит, пов'язаний із з'ясуванням широкого кола обставин, з використанням значної початкової інформації, у тому числі і оперативної. У плані формулюються основні питання допитуваному.

Криміналістиці і слідчій практиці відомі наступні різновиди питань, що можуть бути поставлені допитуваному: доповнюючі, уточнюючі, нагадуючі, контрольні, такі, що викривають.

Питання формулюються так, щоб допитуваний не міг дати односкладову відповідь (типу „так” чи „ні”). Питання повинні бути чіткими, конкретними, зрозумілими для допитуваного, що відносяться до предмету допиту. Важливі їх логічна послідовність і обґрунтованість.

До тактичного забезпечення допиту крім його планування відносяться вибір тактичних прийомів і підготовка доказів, які, можливо, потрібно буде пред'явити допитуваному.

Час допиту визначається з урахуванням важливості відомостей, якими, по розсуду слідчого, володіє допитуваний, його процесуальне положення, зв'язків з іншими особами, що підлягають допиту по справі.

Рішення питання про місце допиту (по місцю роботи або по місцю знаходження допитуваного) залежить від конкретної ситуації. Проте у всіх випадках слідчий повинен прагнути, щоб місце допиту відповідало вимогам, що пред'являється до обстановки допиту.

З числа передбачених законом способів виклику на допит (по телефону, телеграмою, повісткою, приводом) свідків, потерпілих, а також обвинувачених, які не знаходяться під вартою, слідчий обирає той спосіб, який в даній ситуації сприятиме встановленню психологічного контакту з допитуваним, збереженню в таємниці від інших осіб самого факту виклику на допит, проведенню допиту в потрібний час і в визначеному місці.

До технічного забезпечення допиту відноситься приготування необхідних бланків, персонального комп'ютера, засобів аудіо- і відеозапису, приміщення.