Kurs_lekcij_finish06

2.2. Екстрена психологічна допомога 51

терпілого.

Не намагайтеся заспокоїти потерпілого. Дайте йому можливість виплакатися й виговоритися, «виплеснути» із себе горе, страх, образу.

Не задавайте питань, не давайте рад. Ваше завдання – вислухати.

Істерика. Істеричний припадок триває кілька хвилин або кілька годин. Основні ознаки: зберігається свідомість; надмірне порушення, безліч рухів, театральні пози; мова емоційно насичена, швидка; лементи, ридання. Після істерики наступає занепад сил. Укладете потерпілого спати. До прибуття фахівця спостерігайте за його станом.

Таким чином, залежно від умов життєдіяльності в людини формується самоусвідомлений образ «Я» як система особистісних диспозицій. За існуючих або очікуваних умов людина діє, спираючись на образ «Я-реальне». Одні й ті самі екстремальні умови ви-

кликають у різних людей різні стани психіки, напруженості. Вплив екстремальних ситуацій має враховуватись як при оцінці неправомірних дій особи, так і при визначенні санкцій за відповідні правопорушення.

Контрольні запитання:

1.Назвіть причини виникнення екстремальних ситуацій.

2.Що таке надзвичайна ситуація?

3.Які види надзвичайних ситуацій є?

4.Які мають бути умови для нервової «розрядки?

Тема 3:

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

3.1. Теоретичні аспекти посттравматичного стресу.

Психологічні наслідки травматичного стресу в крайньому своєму прояві виражаються в посттравматичному стресовому розладі (ПТСР), що виникає як затяжна або відтермінована реакція на ситуації, пов’язані із серйозною загрозою для життя або здоров’я.

Інтенсивність стресогенного впливу в ситуаціях, пов’язаних із загрозою існуванню людині, буває настільки велика, що особистісні особливості або попередні невротичні стани вже не відіграють вирішальної ролі в генезі ПТСР. Звичайно, їхня наявність може сприяти розвитку, відбиватися в перебігу або клінічній картині ПТСР, однак останнє може розвитися в катастрофічних обставинах практично в кожної людини навіть при повній відсутності явної особистісної схильності. Слід підкреслити, що, по-перше, ПТСР – це

одне з можливих психологічних наслідків переживання травматичного стресу й, по-друге, дані численних досліджень говорять про те, що ПТСР виникає приблизно в 20% осіб, що пережили ситуації травматичного стресу (за відсутності фізичної травми, поранення). Люди,

3.1. Теоретичні аспекти ПТСР 53

що страждають ПТСР, можуть звертатися до лікарів різного профілю, оскільки його прояви, як правило, супроводжуються як іншими психічними розладами (депресія, алкоголізм, наркоманія та ін.), так і психосоматичними порушеннями.

Травматичний стрес – це переживання особливої ваги, результат особливої взаємодії людини й навколишнього світу. Це нормальна реакція на ненормальні обставини, стан, що виникає в людини, яка пережила щось, що виходить за рамки звичайного людського досвіду. Коло явищ, що викликають травматичні стресові порушення, досить широкий і охоплює безліч ситуацій, коли виникає загроза власному життю або життю близької людини, загроза фізичному здоров’ю або образу-Я.

Психологічна реакція на травму містить у собі три відносно самостійні фази, що дозволяє охарактеризувати її як розгорнутий у часі процес.

Перша фаза – фаза психологічного шоку – містить два основні компоненти:

1.Пригнічення активності, порушення орієнтування в навколишньому середовищі, дезорганізація діяльності;

2.Заперечення того, що відбулося (своєрідна охоронна реакція психіки). У нормі ця фаза досить короткочасна.

Друга фаза (вплив) – характеризується виражени-

ми емоційними реакціями на подію і його наслідки. Це можуть бути – сильний страх, жах, тривога, гнів, плач, обвинувачення – емоції прояву, що відрізняються безпосередністю, і крайньою інтенсивністю. Поступово ці емоції змінюються реакцією критики або сумніву

54 Тема 3. ПТСР

в собі. Вона протікає за типом «що було б, якби...» і супроводжується хворобливим усвідомленням невідворотності того, що відбулося, визнанням власного безсилля й самообвинуваченням. Характерний приклад – описане в літературі почуття «провини тих, хто вижив», що нерідко доходить до рівня глибокої депресії.

Розглянута фаза є критичною в тому сенсі, що після неї починається або процес видужання (відреагування, прийняття реальності, адаптація до нових обставин), тобто третя фаза нормального реагування, або відбувається фіксація на травмі й наступний перехід постстресового стану в хронічну форму.

Порушення, що розвиваються після пережитої психологічної травми, торкаються всіх рівнів людського функціонування (фізіологічного, особистісного, рівня міжособистісної й соціальної взаємодії), приводять до стійких особистісних змін не тільки в людей, які безпо-

середньо пережили стрес, але й у членів їх родин. Результати численних досліджень показали, що

стан, який розвивається під дією травматичного стресу, не попадає в жодну з класифікацій наявних у клінічній практиці. Наслідки травми можуть виявитися раптово, через тривалий час, на тлі загального благополуччя людини, і згодом погіршення стану стає усе більш вираженим. Було описано безліч різноманітних симптомів подібної зміни стану, однак довгий час не

було чітких критеріїв його діагностики. Також не існувало єдиного терміна для його позначення. Тільки до 1980 року була накопичено й проаналізовано достатньо інформації для узагальнення, отриманої в ході експериментальних досліджень.

3.1. Теоретичні аспекти ПТСР 55

Розглнемо теоретичні аспекти посттравматичного

стресу.

Травма – це переживання особливої взаємодії між людиною та світом. Природньо травма має свої характеристики. Насамперед, це зовнішня подія (джерелом травми є зовнішній чинник дії).

Травма викликає відчуття жаху та безпорадності

(переживання). Коли виникає страх та безпорадність як реакція на подію, тоді ця подія є травматичною.

Руйнує звичайну систему життєдіяльності людини і викликає в людині відчуття безсилля і неможливість будь-що вжити.

Переживання травми (реакція) супроводжується спробами намагання уникнути травматичних переживань та емоцій.

Відчуття неможливості контролювати свої емоції. Відторгнення свідомістю своїх емоцій. Це виступає як захисний механізм

В силу того, що емоції не контролюються, відштовхуться, але продовжують існувати, вони продовжують жити своїм життям – поза контролем свідомості. Але в такому разі емоції не розвиваються, а відбувається емоційна фіксація на травмі.

Переживання ситуацій подібних до травматичних з реакцією за типом – «все або нічого» (максимальне переживання, пік емоційного та вегетативного реагу-

вання), або вираження емоційного пригнічення – емоції начебто не помічаються, приховуються.

Травматичний досвід стає у житті для людини провідним. Це одна з провідних особливостей ПТСР.

Але поряд з одиничним травмами існує комплексна травма. Коли до одиничної травматичної дії

56 Тема 3. ПТСР

приєднується алкоголізм або наркоманія, хронічне за-

хворювання, соціальні або сімейні проблеми і зміна настрою із суїцидальними думками. Коли це все разом є (вимальовується картина) можна говорити про комплексну травму. Особливо важливим показником є зміна настрою суїцидальними думками, чергування надреактивності і оціпеніння. Надреактивність –

панічні атаки, або періодичне програвання в думках травматичних подій.

Здавалось би для чого неодноразово повертати себе в пам’яті в ситуацію травми?

Але виявляється в людині діє механізм – виникає бажання ще раз переглянути розвиток травматичної події, щоб, можливо, потрапивши туди, повести себе по-іншому і щось змінити хоча би в уяві. Дуже частою реакцією може бути самообвинувачення. Відчуття вини

– одне з обов’язкових наслідків травматичної події, катастрофи.

Постраждалий намагається змінити результат травматичної ситуації і не тільки в думках і фантазіях. Частково, наприклад, коли військовослужбовці хочуть повернутися на війну, особливо, коли там друзі загинули. Але повністю ідентичних ситуацій не буває і та нова парадигма поведінки в ситуації катастрофи, той новий стереотип поведінки, яку вибрала людина, аби реабілітуватися може спричинити повторну травмати-

зацію. Люди, в яких рідні загинули в пожежі – йдуть у пожежники, в органи ОВС і т.д. Реакція оціпеніння теж властива, окрім надреактивності.

Оточуюча дійсність виступає як фонова, настає оціпеніння та соціальна ізоляція.

Травматичні ситуації включають душевний біль.

3.1. Теоретичні аспекти ПТСР 57

Для того, щоб забутися, позбавитися страху людина

намагається себе завантажити роботою. Іншими словами – «згоріти на роботі». Це ще один так званий несвідомий захисний механізм, який спрацьовує у постстресових станах. Або інший варіант – за рахунок нових страхів забути старі і пошук такої діяльності, яка пов’язана максимально з ризиком для життя

З чим пов’язана ізоляція соціальна? Що є підґрунтям цього симптому?

Навколишня дійсність насичена нагадуванням травматичних ситуацій, катастроф у ЗМІ і не тільки. Тому людина не може знайти собі зону безпеки.

Зона безпеки постійно звужується тому, що повсюдно згадуються, курсують натяки про явища, які загрожують безпеці людини. Оскільки навколишній світ неспокійний, то людина знаходить вихід – відсторонення від світу, від цієї інформації.

І ще одна особливість, яка виникає у людей, що пережили травму з’являється на рівні цінності – втрата буденної цінності.

Особливості реагування на стресові, травматичні ситуації в основному носять описовий характер. Звідки ж з’явився цей описовий характер?

Трохи торкнемося історії: перші згадування про ПТСР у Платона «Прояви істерії». Описовий комплекс ПТСР ближче до наших часів з’явився наприкінці

19 ст. – у роботах Еріксона вперше з’явився термін «залізно-дорожний спинний мозок». Типові розлади, які переживали люди внаслідок залізнодорожної катастрофи мали органічний характер. Тобто, це були травми органічного походження, але також спостерігалися типові реакції на травматичні події. Пізніше

58 Тема 3. ПТСР

почало вводитися психогенне розуміння даного типу розладів.

До виділення ПТСР в самостійну рубрику подібні порушення ближче всього стояли до клінічного поняття «травматичний невроз», який з’явився у зв’язку з описом психічних наслідків залізнодорожньої катастрофи. Пізніше був введений термін «військовий невроз». Але Шарко теж визначав їх як істеричний невроз, коли розлади досліджувалися у військовослужбовціві

Уперше Фрейд давав суто психологічну характеристику ПТСР та травматичному стресу і почав вживати термін “психологічна травма”. Через призму досвіду сприймався увесь світ. У той час мають місце 1 і 2 війни. З’являється поняття «фронтова втома».

Виділяють 19 симптомів, серед яких:

-неспокій,

-роздратування,

-відчуття розбитості після сну, або летаргія,

-порушення сну,

-тривога,

-постійне відчуття втоми,

-реакації переляку,

-відчуття внутрішньої напруги, що призводить до рвоти,

-діарея (типовий показник наслідків стресу),

-депресія,

-тремор,

-втрата пам’яті,

-знижена концентрація уваги,

-алкоголізм,

-охопленість війною,

-нав’язливі спогади,

3.1. Теоретичні аспекти ПТСР 59

-знижений апетит,

-психомосматичні прояви,

-фобії, підозрілість.

Але пошук пояснення даному комплексу симптомів продовжувався вимогою обставин життя. В’єтнам, який дав велику к-сть досліджень на тему ПТСР, потім – Афганістан, Чорнобиль, Чечня.

Отже, ПТСР – відтермінована, довготривала і/або продовжена у часі реакція на виключно сильну травматичну подію, що загрожує психологічній і фізичній цілісності людини.

ПТСР можуть розвиватися і як реакція на різку зміну соціального статусу і становища (втрата роботи, майна, втрата близької людини – як смерть і так завершення стосунків). Якщо є реакція – переживання страху, безпорадності і жаху.

Психологічний зміст такої події – втрачається базова ілюзія безпеки, людина втрачає віру, що світ

організований, впорядкований і піддається контролю. Таким чином, порушується парадигма безпеки.

Надзвичайні (екстремальні) ситуації характеризуються, насамперед, надсильним впливом на психіку людини, що викликає в неї травматичний стрес.

3.2. Розвиток наукових уявлень про ПТСР.

Дослідження у сфері посттравматичного стресу

розвивалися незалежно від досліджень стресу, і дотепер ці дві ділянки мають мало спільного. Центральними положеннями в концепції стресу, запропонованої в 1936 р. Гансом Сельє, є гомеостатична модель

самозбереження організму й мобілізація ресурсів для

60 Тема 3. ПТСР

реакції на стресор. Усі впливи на організм він роз-

ділив на специфічні й стереотипні (неспецифічні ефекти стресу, які проявляються у вигляді загального адаптаційного синдрому). Цей синдром у своєму розвитку проходить три стадії: 1) реакцію тривоги; 2) стадію резистентності; і 3) стадію виснаження. Сельє ввів поняття адаптаційної енергії, яка мобілізується шляхом адаптаційної перебудови гомеостатичних механізмів організму. Її виснаження незворотнє й веде до старіння й загибелі організму.

Психічні прояви загального адаптаційного синдрому позначаються як «емоційний стрес» – тобто афективні переживання, що супроводжують стрес і ведуть до несприятливих змін в організмі людини. Оскільки емоції утягуються в структуру будь-якого цілеспрямованого поведінкового акту, то саме емоційний апарат першим включається в стресову реакцію при впливі екстремальних чинників, що є шкідливими. У резуль-

таті активуються функціональні вегетативні системи і їх специфічне ендокринне забезпечення, що регулює поведінкові реакції. Згідно із сучасними уявленнями емоційний стрес можна визначити як феномен, що виникає при порівнянні вимог, висунутих до особистості та її здатністю впоратися із цією вимогою. У випадку недоліку в людини стратегій самокерування зі стресовою ситуацією (відсутність копінг-стратегії) виникає напружений стан, який спільно з первинними

гормональними змінами у внутрішньому середовищі організму викликає порушення його гомеостазу. Відповідно, ця реакція являє собою спробу впоратися із джерелом стресу. Подолання стресу включає психологічні (сюди входять когнітивна, тобто пізнавальна, і