- •Історія української культури: конспект лекцій
- •Донецьк – 2010
- •Передмова
- •Заліковий модуль 1. –
- •2. Соціальні та теоретичні передумови вивчення культури.
- •3. Ґенеза української культури.
- •3. Культурно-історична своєрідність регіонів України.
- •Змістовий модуль 2. Періодизація розвитку української культури
- •2. Культура залізного віку. Скіфська культура, черняхівська, культура антів.
- •3. Загальна характеристика стародавньої культури слов’ян.
- •Культура протослов'янських та слов'янських племен. План
- •1. Зародження державності у східних слов'ян.
- •2. Матеріальна та духовна культура східних слов’ян. Мистецтво, усна народна творчість.
- •Змістовий модуль 4. Культура Київської Русі (iх-хi ст.) та періоду феодальної роздробленості (хii-сер. Хiii ст.). План
- •1. Запровадження християнства і його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •2. Розвиток писемності, літератури та усної народної творчості Київської Русі.
- •3. Шедеври культури Давньоруських князівств.
- •Змістовий модуль 5. Особливості розвитку української культури хіv-першої половини хvіі століття. План
- •1. Історичні обставини розвитку української культури.
- •2. Музична культура і театр в Україні.
- •3. Церковне і світське будівництво та образотворче мистецтво.
- •Заліковий модуль 2. Культура україни в новий та новітній час.
- •Історичні передумови формування культури козацької держави.
- •Особливості стилю бароко в образотворчому мистецтві та архітектурі.
- •Розвиток літератури й театру.
- •2. Особливості стилю бароко в образотворчому мистецтві та архітектурі.
- •3. Розвиток літератури, театру й музики.
- •Змістовий модуль 7. Культурологічні процеси та здобутки української культури хіх століття. План
- •1. Розвиток української культури у складі Російської та Австрійської імперій. Періодизація національно-культурного відродження.
- •2. Шляхетський період. Національне відродження в галузі літератури. Розвиток українського театру.
- •3. Образотворче та архітектурне мистецтво України.
- •Змістовий модуль 8. Особливості та загальні тенденції розвитку української культури хх століття. Соціологічна концепція у вивченні культури.
- •2. Характерні особливості та основні етапи розвитку української культури хх століття.
- •3. Розвиток українського музичного та театрального мистецтв, кінематографу.
- •4. Культура української діаспори та її зв’язок з Україною.
- •ТерміНологічний словник
- •Список літератури
Змістовий модуль 7. Культурологічні процеси та здобутки української культури хіх століття. План
Розвиток української культури у складі Російської та Австрійської імперій. Періодизація національно-культурного відродження.
Шляхетський період. Національне відродження в галузі літератури. Розвиток українського театру.
Образотворче та архітектурне мистецтво України.
1. Розвиток української культури у складі Російської та Австрійської імперій. Періодизація національно-культурного відродження.
Виникненню й поширенню української національної самосвідомості сприяло багато факторів суспільно-політичного і культурно-освітнього характеру. Зокрема, наприкінці XVIII ст. імпульс цьому процесові дав ряд найважливіших політичних подій, що мали загальноукраїнське і загальноросійське значення. Це російсько-турецькі війни за Північне Причорномор´я та Крим (70—80-ті роки), ліквідація Запорізької Січі (1775 p.), скасування автономної козацької адміністративно-політичної системи на Слобожанщині та Лівобережжі і юридичне оформлення тут у 1783 р. загальноросійського кріпосного права, насильницьке приєднання Російською імперією території Правобережної України, а Австрійською — Галичини і Буковини (70—90-ті роки). Так, у кінці XVIII ст. територія України була розділена між Австрійською (увійшло 20% площі) і Російською (80%) імперіями. Україна фактично перетворилась у безправну колонію.У Росії у XIX ст. особливу роль починає відігравати поліція, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається виключно у народному середовищі. Тобто на рубежі XVIII-XIX ст. у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне стояло питання про саме її існування. У XIX ст. в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства - національна інтеліґенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження.
У сучасних наукових дослідженнях з проблем духовної культури під поняттям "національне відродження" розуміють такий етап у розвитку конкретного етносу, коли останній усвідомлює себе як етнічна нація, "дійова особа історії і сучасного світу", що має право на вільний розвиток, самовизначення та державну незалежність.
Чеський історик і політолог професор Празького університету М. Грох виділяє в історії кожного національного руху три основні етапи: академічний, культурний та політичний.
Цікаві й оригінальні думки з приводу генези та періодизації національного відродження в Україні висловив відомий представник новітньої української історіографії І. Лисяк-Рудницький. Він виділив три етапи на шляху українського національно-культурного відродження: шляхетський (дворянський, 1780—1840 pp.), народницький (1846—1880 pp.), модерністський (1890—1914 pp.). Хронологія згаданого періоду новітньої історії України охоплює понад 130 років — від кінця існування козацької держави до Першої світової війни.
На першому етапі національно-культурного відродження як рушійна його сила виступило українське дворянство козацького походження на Лівобережжі та польсько-українського шляхетства на Правобережжі. Головним девізом цього періоду національного відродження було гасло: "повернутися до козаччини".
На другому, народницькому, етапі національно-культурного відродження провідною його силою виступила демократично налаштована інтелігенція України, з-поміж якої вирізняється Т. Шевченко. Головним гаслом цього періоду національного відродження став заклик "повернутися обличчям до народу". В той час в середовищі української еліти викристалізовувалася концепція про Україну "як етнічну національність", котру не зумів знищити російський імперський шовінізм.
На третьому, модерністському етапі генези український національно-культурний рух проник від інтелігенції у середовище народних мас і тривав аж до Першої світової війни, яка в історії модерного українства відкрила нову історичну епоху — національно-визвольних змагань за незалежну Українську державу. Саме у той час формувалися політичні партії. Вони очолили національне відродження, стали провідниками української національної ідеї, а в програмних документах чітко формулювали кінцеву мету національно-визвольного руху — проголошення незалежної Української держави.
Внутрішня сутність національно-культурного відродження в Україні на різних етапах його еволюції визначалася змістом української національної ідеї, сформульованої представниками національної еліти, що вийшла із середовища українського дворянства, письменників, діячів науки і культури, суспільно-політичних діячів України. У ній відображені віковічні прагнення українського народу до свободи, національної незалежності, державного суверенітету.
На тлі таких історичних, суспільно-політичних та національних відносин утверджувався новий етап національно-культурного відродження, який започаткував нову добу в історії України. А паралелізм історичних процесів на ниві національно-культурного відродження у Східній та Західній Україні засвідчує внутрішню єдність українців XIX ст., їх прагнення здобути національну незалежність.