4. Культура української діаспори та її зв’язок з Україною.

Сьогодні понад 2,5 млн. осіб українського походження мешкають за межами колишнього Радянського Союзу.

З погляду етнічної самосвідомості їх умовно можна поділити на 3 групи.

Перша складається з тих, чиї предки покинули батьківщину, три, чотири або навіть п'ять поколінь назад. Як правило, вони вже не говорять українською мовою, мало контактують або взагалі не пов'язані з українськими громадськими організаціями й часто мають досить неясне уявлення про своє етнічне коріння.

Представники другої групи, що мають за плечима одне - два покоління емігрантів, зазвичай знайомі з українською культурою й навіть небайдужі до неї, але майже нічого не роблять для її збереження.

Третя група - це активна меншість, віддана ідеї збереження своєї етнічної спадщини. Складаючись в основному з політемігрантів третьої хвилі і їх дітей (а частково - з емігрантів попередніх поколінь), вона фактично є серцевиною українських громад на Заході.

Американські українці. Цілком природно, що найбільш численні, добре організовані й найдинамічніші українські громади зосереджені в США й Канаді. Якщо говорити про американських українців, то сильною стороною їх громади є, насамперед, її відносна численність. Більшість українців, що залишили батьківщину, направляли свої стопи саме в США, і ця еміграція була досить тривалою. Перші прибульці склали організаційну основу громади - церкви й братні організації, які згодом уже розбудовували емігранти другої хвилі. Третя хвиля нахлинула саме вчасно, щоб прийняти естафету в «старих» емігрантів. Маючи основу у вигляді вже створених їхніми попередниками установ і організацій, вони могли зосередитися на створенні нових. Таким чином, українські емігранти в США змогли забезпечити наступність і прогрес у розвитку своєї громади. Їм пощастило жити в суспільстві, що надало численні можливості й засоби для цього.

Українська громада в Америці відрізняється надзвичайно більшою кількістю організацій.

У цей час найміцнішими українськими інституціями в США є ті, що були засновані першими емігрантами: церкви й братні організації. Католицька церква включає близько 200 парафій і 285 тис. віруючих, православні організації нараховують близько 125 тис. парафіян, а баптисти - близько 50 тис.

Серед братств найбільше й найбагатше - «Українська народна спілка» (85 тис. чол.), «Українська братня спілка» (25 тис. чол.).

Емігранти завжди опікувалися навчанням своїх дітей українській мові, історії, культурі.

Серед наукових установ найвідомішими є «Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка» і « Українська академія мистецтв і наук», що прагнуть продовжувати традиції своїх львівського й київського прототипів.

Найбільш вражаючим досягненням української громади в Америці в справі заощадження культурної спадщини став збір засобів на заснування в 1970 р. трьох українознавчих кафедр у Гарвардському університеті. Потім на їхній основі був створений «Гарвардський інститут українських досліджень».

Ще однією видатною подією недавньої історії американських українців була установка пам'ятника Тарасу Шевченкові у Вашингтоні в 1964 р., в 1970-і роки багато американських українців брали участь в акціях протесту проти русифікації й переслідування дисидентів у СРСР.

В 1983 р. українцям, що відзначали 50-річчя голодомору, вдалося познайомити американців з обставинами й самим фактом цієї катастрофи.

В 1988 р. вони знову об'єднали свої зусилля під час святкування тисячоріччя християнства в Україні.

Канадські українці. З усіх українських громад Заходу канадські українці перебувають у найсприятливішому становищі. Нараховуючи близько 750 тис. чоловік, вони за чисельністю наближаються до українців США. Однак загальний стан української громади в Канаді набагато краще, а її вплив більше. Оскільки населення Канади в 10 разів менше населення США, українці почувають себе тут, як більша риба в меншому ставку.

Центрами українського життя в Канаді є Едмонтон, Вінніпег і особливо Торонто, де осіло багато емігрантів третьої хвилі.

Канадським українцям удалося зберегти єдину, що визнається всіма представниками, організацію – «Комітет українців Канади»

До того ж у Канаді добре розвинена мережа українських професійних і бізнес-клубів, що поєднують молодих енергійних українців, зайнятих у сфері престижних і сучасних професій.

На відміну від своїх побратимів у США канадські українці розвинули власну культурну традицію. Відомий усій країні художник Вільям Курилик часто використовує у своїй творчості національні мотиви. Архітектор Радослав Жук поєднує традиційні й модерністські елементи в архітектурі українських церков.

Акції підтримки дисидентів радянської України допомогли звільнити з таборів Данила Шумука і Йосипа Терелю, в 1987 р., що приїхали в Канаду.

До 50-ліття голодомору канадські українці створили документальний фільм про цю катастрофу, що користується широкою популярністю.

Висновок. Український народ має багату й самобутню культуру. Однак протягом століть її відтісняли на периферію суспільного буття та людської свідомості. Нині ж відбувається складний і суперечливий процес повернення українського суспільства до свого культурного "Я". У час переходу суспільства від тоталітарного до демократичного ладу держава покликана забезпечити реальну свободу творчості, матеріально-фінансову підтримку справжнім талантам, творцям національно-культурної духовності, одночасно сприяти формуванню нової культурної інфраструктури, що відповідала б умовам ринкової економіки, принципам демократії та громадянського суспільства. Відроджена, демаргіналізована українська культура в усій повноті й різнорідності її компонентів, збагачена здобутками світової культури і світового життя, має стати основою дальшого державницького й економічного прогресу України.

ПІСЛЯМОВА

Історія української культури є базовою навчальною дисципліною для всіх напрямків підготовки фахівців ДонДУУ.

Сучасний процес державотворення, національного відродження в Україні цілком природно привертає увагу до духовного життя українського народу, його культури. Все більше людей усвідомлює, що прилучення до історичного минулого України, ознайомлення з традиціями української культури є невід’ємною складовою життя і майбутньої діяльності.

Тому головним завданням лекцій з курсу «Історія української культури» є формування у студентів цілісного уявлення про шляхи розвитку самобутньої української культури.

Структурно курс лекцій передбачає з’ясування характеру та суті такого складного суспільно-історичного явища, як культура, закономірності його функціонування та розвитку.

Запропонований курс «Історія української культури» має дуже широкі перспективи вивчення, враховуючі сучасну національно-культурну, гуманітарну політику.