1.Поняття про стилістику: мета,предмет, завдання, структура. Основні типи стилістики.

Стилістика є відносно молодою наукою, становлення якої ще остаточно не завершилося. Багато категорій стилістики ще уточнюються і по-різному трактуються вченими.

Стилістика- наука про стилістичну систему певної нації, засоби використання мовних особливостей залежно від комунікативної мети, про стилі мовлення та естетизацію мови.

Мета стилістики:дослідити закономірності використання мови у різних сферах суспільного життя, тобто її функціональні стилі і їх мовленнєву системність.

Предмет: вивчення різновидів мови, характеристики стилів мовлення; стилістична система національної мови і наука про неї.

Завдання:

1.Окреслити основні критерії розрізнення стилів мовлення

2.Виявити особливості використання мовних одиниць в різних сферах людської діяльності

3.З ясувати особливості розмежування книжних та не книжних стилів мовлення

4.Простежити потенціал української мови в різних стильових ситуаціях і,зокрема, в художньому мовленні

До розділів стилістики як дисципліни відносять різні функційно окреслені рівні мови:

• Фоностилістика

• Лексична стилістика

• Фразеологічна стилістика

• Морфологічна стилістика

• Синтаксична стилістика

Структура стилістики

Структура стилістики зумовлена її предметом, напрямами і методами дослідження. Відповідно до цього у лінгвостилістиці розрізняють кілька основних розділів:

1. Загальна стилістика вивчає універсальні стилістичні засоби мови, які є у багатьох мовах і мають спільні характеристики, закономірності функціонування мови залежно від змісту, мети, сфери побутування. Предмет загальної стилістики включає два основних аспекти:

   1. системно-структурний, що стосується будови і системи мови;

   2. комунікативно-прагматичний, пов’язаний із функціями мови, сферою поширення.

Відповідно до цих аспектів виділяємо два розділи:

2. Стилістика ресурсів – традиційна, своє основне завдання вбачає у повному списі стилістичних засобів національної мови, звідки походять її інша назва описова стилістика. Центральними пунктами описової стилістики є синонімія й антонімія усіх мовних рівнів, розрізняє книжні мовні засоби, традиційні для писемної форми мовлення, і розмовні засоби.

3. Функціональна стилістика має ключовим питанням визначення формування і розвиток функціональних стилів літературної мови. Ризниця між функціональною та описовою стилістикою полягає в тому, що перша обов’язково враховує екстралінгвістичні (позамовні) чинники та їх вплив на функції мови. Об’єктом розгляду функціональної стилістики служить функціональні стилі, їх класифікація, поділ на підстилі, принципи поєднання мовних одиниць у кожному з них. Вона базується також на теоретичних відомостях соціолінгвістики, психології, історії мови тощо.

4. Стилістика усної та писемної форми, стилістика мовлення

5. Стилістика художньої літератури

6. Історична та синхронна стилістика

7. Діалектна стилістика

Як наука стилістика має три основні типи:

• Стилістика мови (вивчає ресурси української мови як стилістичний потенціал)

• Стилістика мовлення(функційна) –вивчає використання стилів мовлення та стилістичні засоби в них

• Стилістика художнього мови чи літератури(досліджує особливості використання мовних засобів у художніх текстах, авторський стиль)

2. Основні поняття стилістики

До основних понять стилістики відносять такі поняття: стилістична норма, стилістичні засоби, стиль мовлення, методи дослідження стилістики.

Стилістична норма- це правило використання мовної одиниці відповідно до мети спілкування.

Стилістичні засоби-одиниці різних мовних рівнів(фонетичні, лексичні,фразеологічні,морфологічні,словотворчі, синтаксичні)

Стиль мовлення-набір специфічних мовних засобів, який використовує мовець залежно від мети і завдань спілкування.

В українській стилістиці виділяють шість стилів мовлення:

1. Розмовно-побутовий

2. Художній

3. Публіцичтичний

4. Офіційно-діловий

5. Науково-діловий

6. Конфесійний

Стилі мовлення поділяються на книжні та некнижні, що вживаються за офіційних і неофіційних обставинах.

Некнижні: розмовно-побутовий, конфесійний

Книжні: художній, публіцистичний, офіційно-діловий,науковий,конфесійний

3.Основні методи дослідження стилістики

Провідними методами аналізу об єкта стилістики вважають такі 4 методи:

• Метод стилістичного експерименту(полягає в тому, що під час утворення тексту відбувається добір мовних одиниць за допомогою їхньої заміни, перестановок. Так досягають певної стилістичної настанови. Він полягає у тому, що на місце вжитих автором слів або виразів вставлять за стилістичною метою нові.

• Метод зіставлення(ідентифікації)-полягає в тому, що добір найдоцільніших мовних одиниць відбувається до вже готового тексту. Навіть маючи постійні стилістичні значення чи відтінки, мовні одиниці досягають стилістичного ефекту тільки в зіставленні з іншими.

• Кількісний(квантативний,структурно-статистичний) слугує для виявлення найчастотніших мовних одиниць у тексті, які доводять їхню доречність,необхідність

• Семантико-стилістичний виявляє залежність стилістичних особливостей мовних одиниць від їхньої семантики

 

            Стилістика використовує також статистичні методи.. Цей метод допомагає виявити, що в кожному конкретному тексті є спільного, а що відмінного в порівнянні з іншими, виявити засоби індивідуального стилю автора, а також описати мовні засоби кожного функціонального стилю. (Мова – це політика, залежна від політичної ситуації країни.)

4.Поняття про стиль мовлення

Стиль мовлення-набір специфічних засобів, які використовує мовець залежно від мети і завдань спілкування.

В українській стилістиці виділяють шість стилів мовлення:

1.Розмовно-побутовий(у колі близьких людей, за неофіційних обставин, бесіда на побутову тему, лист до близької людини)

2.Художній (У художній літературі, в усній народній творчості                              Вірш, поема, оповідання, повість, роман, п'єса, казка)

3.Публіцичтичний( Промова, звернення, виступ на мітингу, газетна чи журнальна стаття про життя суспільства)

4.Офіційно-діловий (У стосунках між державами (дипломатії), юриспруденції                     Закон, постанова, наказ, статут, заява, розписка,  (судочинстві), у службових стосунках, справочинстві , протокол, план роботи, оголошення, угода )       

5.Науково-діловий( У науці, освіті, техніці                                                                        Лекція, наукова доповідь, наукова стаття, підручник)

6.Конфесійний( У церкві, релігійній громаді .Молитва, проповідь, богослужбові книги)

Стилі мовлення поділяються на книжні та некнижні, що вживаються за офіційних і неофіційних обставинах.

Некнижні: розмовно-побутовий, конфесійний

Книжні: художній, публіцистичний, офіційно-діловий,науковий,конфесійний

5. Фоностилістика

Фоностилістика- розділ стилістики, що вивчає фонетичну організацію текстів різних стилів мовлення, а також художні особливості текстів, які виявлено через використання фонетичних одиниць. Усі тексти мовлення мають фонетичну організацію, проте характеристика використання фонетичних засобів стилістики набуває сенсу лише тоді, коли звуки мовлення слугують для естетизації, для ритмомелодики тексту. Фонетична організація тексту присутня переважно в художньому, рідше в конфесійному стилеві. У розмовно- побутовому стилеві характеристика фонетичних засобів необхідна лише тоді, коли в мовленні наявні використання звуків, властиві для певної території..

Фонетичні засоби стилістики найвиразніше виявлені через повтори (асонанс, алітерація, звук епіфора та анафора, стик, монотон, риму, віршовий розмір)

Асонанс-повтор голосних

Алітерація-повтор приголосних звуків

Звукова анафора-повтор певних звуків на початку рядків, строф,речень, абзаців

Звукова епіфора-повтор певних звуків наприкінці рядків, строф, речень, абзаців

Стик-повтор певних звуків наприкінці попереднього і на початку наступного слова

Монотон-повтор певного звука на початку кількох слів поспіль

Рима- співзвуччя рядків

Віршовий розмір-повтор наголошених складів з певною періодичнісю для створення ритмомелодики тексту

Фонетичні синоніми-це ті самі слова, в яких є відмінність у звукові