Непряма мова

Чиюсь мову, передану не дослівно, називають непрямою. Вона передає лише загальний (ос но в ний) зміст, не зберігаючиіндивідуальних рис мовлення. У по рівнянні з прямою мовою не пря ма має свої граматичні ознаки: 1. Не є окремим висловленням чи реченням. 2. Як правило, входить у складне речення його підрядною частиною: Марія Іванівна попередила, щоб я не за піз ню ва в ся на уроки. 3. Приєднується до головного речення спо луч ни ка ми чи, щоб, ніби, мов, немов, наче, неначе, частками хай, нехай: Передай Андрію, хай би зайшов під вечір. (А.Го ло вко) 4. Може бути частиною простого речення: Мати сказали припнути теля. (Г. Тю тю н ник) 5. Має інтонацію підрядності (підлеглості). 6. Характеризується наявністю особових за йме н ни ків та дієслів. Непряму мову можна перетворити у пряму, а пряму у непряму. При заміні прямої мови на непряму зміню ють ся особові форми дієслів та займенники з по гля ду того, хто вводить непряму мову у своє ви сло в лен ня, а не з погляду автора прямої мови: Батько сказав мені: «Принеси води з кри ни ці». — Батько сказав, щоб я приніс води з кри ни ці. Батько сказав мені принести води з кри ни ці.  Батько сказав: «Петре, принеси води зкри ни ці». — Батько сказав Петру, щоб він приніс води з криниці. Батько сказав Пет ро­ві при не с ти води з криниці. Мама сказала: «Хочу побачити сестру».— Мама сказала, що вона хоче побачити се с т ру. Мама сказала: «Як мені сумно! Хочу по ба чи ти сестру». — Мама сказала, що їй сумно, вона хоче побачити сестру.

Невласне-пряма мова

Цей вид мови зустрічається тільки у художній літературі, де з волі й ес тетичного задуму ав то ра відбувається взаємопроникнення ав­то рсь кої і пря мої мови: Он йде Маланка. Мала, суха, чорна, у чистій со ро ч ці, в старенькій світці. Андрій не ба чить її обличчя, але знає, що у неї спущенідодолу очі й затиснені губи. Ми хоч бідні, але чесні. Хоч живемо з пучок, а проте й для нас є місце в церкві. Коло неї Гафійка. Наче молода щепа з панського саду. Андрій застав Маланку по кір ли ву й ласкаву, як завжди по службі бо жій. Значить, вона лаятиме його сьогодні не так, як у будень, а з солодкою усмішкою і ніж ни ми словами. По глядаючи скоса на щільно сту ле ніжіночі вуста, він із побільшеною жва віс тю скинув із себе свиту і розсівся на лаві, як пан. Га! Хіба він не господар у своїй хаті! Проте Андрій плекав надію, що все минеться і жінка не зачепить. (Коцюб.)

36.Стилістичний синтаксис: монолог, діалог, полілог

Стилістика усного мовлення побудована на стильовій диференціації. За такими критеріями виділяють діалогічне та монологічне мовлення. Два загальних протиставлення в межах усного літературного мовлення( монолог,діалог) відрізняються один від одного ситуацією спілкування, вимовою, мовно-структурними особливостями, а також внутрішньо-стилістичною диференціацією.Композиція, словесна структура є іншою у порівнянні з компонентами діалогу.

Діалог-це результат взаємного(колективного)мовного процесу, ланцюжок відносно коротких словесних реакцій.

Монолог-результат односторонньої індивідуальної творчості, розрахованої організації словесних рядів.Можливості зближення усного і писемного монологічного мовлення є не дуже виявленими. В усному монологічному мовленні мовець користується різними лінгвістичними чи поза лінгвістичними засобами( інтонація, манера вимови, міміка, жести). У писемному монологічному мовленні, як відомо,всі завдання й смислові й експресивні можна передати лише словом. Функційні межі усного монологічного мовлення, його стилістичні можливості постійно розширюються. Усне монологічне мовлення широко використане в усіх стилях мовлення. В межах цієї форми висловлювання виявляють різновиди:ліричний монолог, драматичний монолог, повідомлювального типу, ?.

Драматичний монолог — різновид монологу, в якому передаються внутрішні переживання персонажа замість опису зовнішніх реальних подій, ситуацій, що викликають ці переживання

Ліричні монологи-переважно таке мовлення реалізують через звертання до колективу.,особи із закликом здійснити якісь заходи. Також це можуть бути певні політичні, навчальні інструкції, заклики. Усне монологічне мовлення повідомлю вального призначення є одним із найпоширеніших серед яких виділяють інформаційний, власне інформаційний, коментарний, розповідний, репродуктивний. Репродуктивний монолог ґрунтується на рівні розповідного.

Діалогічне мовлення має різновиди в усній формі викладу думок-переконувальний, пізнавальний, повідомний, бесіда.

Усне літературне мовлення також диференціюють за експресивними, соціально-професійними та територіальними ознаками.За експресивністю: урочистий(святкові засідання, мітинги);офіційний(дипломатичні заходи, судові процеси);афектний(крім побутових ситуацій у репортажах із стадіонів);гумористичний, сатиричний(публіцистика); інтимний. Усі типи вирізняються на тлі нейтрального мовлення(науковий стиль).

Соціально-професійний різновид усного мовлення створюється засобами лексичних та фразеологічних рівнів (термінологія, поза термінологічні одиниці).

Територіальні ознаки усного мовлення залежать від місцевого мовного колориту.Отже, усне мовлення використовується постійно і широко функціює.