37. Стилістичні фігури синтаксису

Стилістичні фігури належать до художніх засобів так само як і тропи в лексиці.Стилістичні фігури-важливі компоненти стилістичного синтаксису, які впорядковують текст, логічно виділяють його компоненти і надають текстові особливого стилістичного забарвлення. Серед стилістичних фігур наявні різні повтори, нагромадження, пропуски, зіставлення тощо. До повторів у текстах відносять власне повтори, парні повтори, синонімічні повтори.

Анафора-повтор певних слів на початку рядків, строф, речень, абзаців.

Епіфора-повтор певних слів наприкінці рядків, строф, речень, абзаців.

Ан+епіфора

Еп+анафора

Ампліфікація-нанизування синонімічних одиниць

Градація-нанизування зі спадом чи піднесенням у значенні.

Тавтологія-використання споріднених слів(поруч)

Плеоназм-використання поруч близьких чи суміжних за значенням слів (дитячий педіатр0

Риторичне питання; риторичне звертання-ні до кого і до всіх

Еліпсис-навмисний пропуск певного члена речення, який сам собою відновлюється за змістом без попереднього контексту чи знання ситуації.

Замовчування-стилістична фігура, побудована на навмисному розірванні речення за допомогою пауз(…). Через замовчування автори художніх текстів чи іншого типу текстів намагаються передати переживання персонажа, поривчастість його мовлення, а також замовчування слугує для того, щоб дати змогу читачеві доміркувати розвиток подій.

Полісиндетон-надзвичайна кількість службових засобів( сполучників) у тексті.

Асиндетон-навмисне опущення сполучників у тексті.

Парцеляція- стилістична фігура, побудована на поділі речень на самостійні компоненти задля підкреслення й увиразнення кожного з відокремлених елементів.

Лейтмотив-провідна думка тексту, яка зазвичай виражена одним чи кількома реченнями, а то й словосполученням чи словом.

Інверсія-непрямий порядок слів.

38.Стилістичний аспект синонімічних одиниць

Вираження синонімії

Слова близькі за значенням і різні за звучанням, відрізняючись семантичними, стилістичним забарвленням, або обома цими ознаками.

            Для лексикології синонімія – це повний або частковий збіг значень двох або кількох слів як одиниць словника у відриві від контексту.

            Стиль (одягу, архітектурний, високий / низький, романтичний, барвистий, сухий, архаїчний, Бальзака,...) – це специфічний спосіб діяння, відмінний від решти, властивий комусь або чомусь одному. Стиль починається там, де є вибір. Стосовно до мови, вибір – це синонімія. Багатство синонімів – це одна з основних ознак багатства мови взагалі.

            Стилістику цікавлять реальні можливості вибору, які дає мовцеві мова для вираження думки. Стилістиці властиве поширене розуміння синонімії. Під нею ми розуміємо не тільки лексику, але й синтаксис (радіти з/від чогось), морфологію (братові/брату, буду працювати/працюватиму), словотвір, фразеологію.

            Серед видів синонімії найширше використовуються лексичні, серед яких виділяють ідеографічні (різні відтінки значень): назва-заголовок (у статтях).

Стилістичні синоніми належать до різних стилів і характерні різною мірою експресивного забарвлення, напр., іти – топтатися, лізти, тюпати, тягтися тощо; розмовляти – балакати, щебетати, бурчати, варнякати (п’яна людина) тощо.

Використання синонімів у різних стилях неоднакове. В офіційно-діловому стилі вживаються обмежено для пояснення і деталізації. Трохи ширше як засіб уточнення у науковому стилі (азбука – кирилиця, алфавіт – із грецької, абетка – українською). Певний час такі синоніми існують як дублети, потім один із них використовується активніше, або ж вони розмежовуються між стилями: іншомовні терміни – в суто науковому стилі (лінгвістика), а питомий – у науково-популярному (мовознавство). У публіцистичному стилі крім загальномовних використовуються і контекстуальні синоніми (антоніми: стилі барвистий та сухий – офіційний, лаконічний).

Компонентом синонімічного ряду виступають також евфемізми. Це слова чи словосполучення, що передають зміст у пом’якшеній формі (напр., вигадка або фантазія замість брехня; лібералізація цін замість подорожання)

 Фонетичні синоніми-це ті самі слова, в яких є відмінність у звукові

Синтаксичні синоніми-паралельні конструкції, що мають майже однаковий лексичний склад але дещо відмінні смислові відтінки та різне стилістичне навантаження (Жаль стало батька- Жаль батька)

Морфологічні синоніми-дві чи більше форми того самого слова, які розрізняються засобом вираження граматичних значень та стилістичним навантаженням (писать, зеленеє)

Контекстуальні синоніми- слова, що вступають в синонімічні зв язки лише в певному контексті.

Фразеологічні синоніми-варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття(кащей безсмертний-скрипуче дерево,що стоїть)

Словотвірні-наявність префіксально-суфіксальних утворень, ніділених різними семантико-стилістичними відтінками.

Семантичні-відрізняються відтінками значень.

39. Засоби стилістичної експресії

Експресія- інтенсивна виразність тексту, що створюється фонетичними, лексичними, граматичними, стилістичними засобами мови.

40.Розмовно-побутовий стиль.

Це найдавніший стиль, тому що він започаткувався з виникненням мови.

Усна форма розмовно-побутового стилю позначилася на мовних одиницях усіх рівнів: вимові звуків і звукосполучень, лексиці, словотворі, синтаксичних структурах..

Лексика:з-поміж інших стилів його виділяє те,що в ньому широко представлена лексика оцінної, емоційної, вольової конотації і особливо лексика зниженої конотації( просторічної, фамільярної, вульгарної, інвективної,діалектизми), чого не дозволяє собі інший стиль.

Морфологія:розмовний відтінок мають складні іменники з дієслівним компонентом у формі наказового способу:вертихвістка, дурисвіт, шибайголова. Такі ознаки як лаконічність тексту,стислість ведуть до того,що в розмові означуване слово випускається, залишається тільки те основне,що вказує на ознаку, тобто відбуваєть субстантивація: закусочна, гаряче, примірочна, душова.

Словотвір:такий самий розмовний характер мають і назви жіночого роду з суфіксом –к-:читалка, курилка, забігайлівка; прикметники з суфіксами уч/юч/ач/яч/ущ/ющ/аст/яст:балакучий, поганючий, рукастий:дієслова з суфіксом ка: бекати, мекати; ть:співать, ходить; дієслова з префіксом попо:попоїсти; розмовний відтінок переважно негативного забарвлення мають і збірні іменники з суфіксами н, в,от: дітлашня, братва,біднота. Серед іменників-назв осіб за професією розмовно-просторічним характером відзначаються іменники жіночого роду з суфіксами ш, их:директорша, лікарша, кравчиха,сторожиха.

Фразеологія:розмовно-побутові фразеологізми, можливі книжні

Стилістика використовує розмовний стиль як тло, на якому вибудовують високі, офіційні промови. Окремі елементи цього стилю слугують як засоби досягнення фамільярності( п яниця, бухарик, алкан)

Розмовний стиль широко використовує художні засоби: тропи і фігури.

Синтаксис: прості речення, односкладні означено-особові речення, неозначено-особові, узагальнено-особові,безособові,інфінітивні, номінативні, неповні речення, складнопідрядні речення.