10. Лексичні засоби стилістики: тропи

Зв’язок між лексикологією української мови та лексичною стилістикою базується на таких засадах, що й між фонетикою та фоностилістикою. Лексикологія дає повну характеристику лексичних одиниць мови з точки зору того, як вони відображають дійсність, з якими поняттями співвідносяться. Лексична стилістика виділяє групу слів, здатних створювати не тільки лексико-семантичні, а й стилістичні протиставлення. На матеріалі класифікації слів, здійснюваних у лексикології, стилістика виділяє лексеми, стилістичні можливості яких ґрунтуються на оцінних характеристиках понять і реалій. На змінах семантичної структури слова (функціональні переноси, заміни і $) формуються (стилістичні) засоби словесної виразності – тропи – слово троп з грецької (=спосіб, манера, прийом,...), це слово, вжите в переносному значеннідля створення образності. Тропи широко вживані в художньому стилі, меншою мірою в публіцистичному, майже не вживаються в офіційно-діловому та науковому стилях. До тропів належать:

1. Порівняння – троп, побудований на зіставленні фактів, для пояснення одного з них за допомогою іншого. Роль порівнянь полягає у виділенні якоїсь особливості предмета чи явища, яка найяскравіше виступає у порівнюваних предметах (білий як сніг, місяць як золотий серп = форма місяця, очі блакитні як небо).

2. Епітет – слово, що образно означає предмет або дію, підкреслює характерну властивість певного явища чи поняття. Його функція полягає в тому, що він індивідуалізує якусь ознаку, показує предмет із несподіваного боку ($).

3. Метафора (грець.) – троп, побудований на вживанні слів у переносному значенні, на основі подібності за кольором, формою, призначенням (Дощ іде. = дощить Перша ластівка = початок – ці два приклади належать до стертих метафор, т. зв. мовних штампів). Метафори й епітети повинні бути індивідуальними для кожного автора.

4. Метонімія – троп, побудований на перенесенні значення за суміжністю, тобто на основі внутрішнього чи зовнішнього зв’язку між поняттями. Зв’язок цей може існувати між:

1.      автором і його твором (читати Котляревського)

2.      посудиною і вмістом (хоч відро випий)

3.      предметом і матеріалом (ходити в золоті)

4.      місцевістю і людьми, які там перебувають (Прага прокидається = люди у Празі прокидаються)

Метонімії найчастіше вживаються у публіцистичному та художньому стилях.

5. Синекдоха (грець.) – троп, побудований на кількісній заміні: Одне вживається замість множини, видова назва замість родової (частина замість цілого), напр., і буде син, і буде мати, і будуть люди на землі = буде багато дітей і матерів.

6. Персоніфікація – троп, побудований на наділенні предметів, явищ природи та абстрактних понять рисами людини. Може бути частковим різновидом метафори.

7. Гіпербола – троп, в основі якого лежить підкреслене перебільшення розмірів, рис, характеристик, ознак предмета чи явища.

8. Літота (з грець.) – протилежність гіперболи.

9. Алегорія являє собою втілення абстрактного поняття в конкретному образі (хитрий – лисиця, упертий як осел).

10. Антитеза – риторична фігура, що полягає у навмисне підкреслюваному зіставленні двох протилежних, але пов’язаних між собою поять, явищ, речей та образів для підсилення враження, напр., Кайдашева сім’я = мова селян. Інфінітив – ризниця між літературним ти та розмовним ть, напр., лаять, балакать, одчепись од мене = відчепись від мене.

Порівняння з фольклору – як тополя, шовкова нитка, буйний вітер.

Патронімічні назви – по-батькові, напр., Ходаківна (Ходак – батько).

 

11.Фразеологічні засоби стилістики:

Фразеологія-наука,що вивчає стійкі словосполучення і вирази, значення яких мотивується внутрішнім образом. Лексичне значення виражається сполученням кількох слів, значення фразеологізму єдине.

Фразеологія є будівельним матеріалом для створення образних засобів із заданим стилістичним ефектом.

Фразеологічні одиниці через свою специфіку спрямовані в певний стиль мовлення, тобто мають чітко виражене стильове призначення. Залежно від того до якого стилю тяжіє фразеологічна одиниця виділяють такі групи фразеологічних одиниць:

• Розмовно-побутові фразеологізми

• Народно-поетичні фразеологічні одиниці

• Книжні фразеологічні одиниці

12.Розмовно-побутові фразеологізми

Це найдавніші група фразеологізмів. Ці одиниці виникли в усній формі. Характеризуються надзвичайною смисловою насиченістю, експресивністю, емоційністю.Розмовно-побутові фразеологізми мають здебільшого зневажливо-знижене експресивне забарвлення і відповідне цьому стилістичне використання, формують колорит простоти.(без задніх ніг, воду варити,замилювати очі, як кістка в горлі) До розмовно-побутових фразеологізмів належать прислів я, приказки. Переважають вони в розмовно-побутовому та художньому стилях, рідше-в публіцистичному. Зустрічаються часто в трансформованому вигляді.

13. Стилістичні особливості народнопоетичних фразеологічних одиниць

Народнопоетичні фразеологічні одиниці виникли на фольклорній основі. Вони переважають у художньому мовленні. Характеризуються експресивністю, високою смисловою насиченістю. Це можуть бути сталі метафори, сталі епітети, сталі тавтології, сталі каламбури.(темная темниця, ясне сонечко, сонечко всміхається,святая святих,золоті слова,зачароване коло,лебедина пісня,олімпійський спокій) Якщо розмовно-побутові фразеологізми мають здебільшого зневажливо-знижене експресивне забарвленн і формують колорит простоти, то народнопоетичні фразеологічні одиниці навпаки мають урочисто- піднесений характер.

14.Стилістичні особливості книжних фразеологічних одиниць

Виникли на писемній основі. Характеризуються меншою смисловою насиченістю, аніж попередні групи. Серед них виділяють: крилаті вислови,назви відомих творів, кінофільмів, міфологічні словосполуки, релігійні словосполуки, мовні кліше, термінологічні сполуки. Серед фразеологічних одиниць книжної групи наявні різноманітні за експресивністю та емоційністю елементи. Вони можуть бути експресивно та емоційно-насичені чи мати нульові експресію чи емоційність. Книжні фразеологічні одиниці переважають в офіційно-діловому стилеві, науковому, конфесійному мовленні,у публіцистичному стилеві.(накласти вето, семантичне поле, блудний син, людський чинник)