17. Стилістичні функції осново- і словоскладання

Словоскладання (поєднання синонімічних пар) використовується в мові не стільки, як словотворчий, скільки як стилістичний засіб. Адже поєднання двох синонімів є першим ступенем їх ампліфікації (стилістичної фігури). Через те майже всі слова, сконструйовані в такий спосіб, зберігають образність та експресивність. Виняток становлять терміни типу ампер-виток, кіловат-година, інженер-економіст, інженер-технолог, лікар-терапевт, мовознавець-лексикограф, технік-механік.

Наприклад: цар-жайворонок, цариця-миша, голубчику-братику, смуток-жаль, обнімала-пригортала, молила-просила (За О. Пономарівим).

Додаток

• Суфікси з абстрактним, узагальнювальним значенням: -анн, -енн, -от, -ість, -ізн, -ізм, -ств, -утв.

• Професійні слова та їх суфікси: -ник, -щик, -чик, -льник, -тель.

• Суфікси для утворення слів книжних стилів: -альн ( увальн, -ювальн), -арн ( ярн), -ичн ( ічн-, -їчн ).

• Творення слів-термінів: -ист, -уват, -атист.

• Науковий стиль: -ння, -ття.

• Суфікси пестливості, зменшення, згрубілості: -есеньк-, -юсіньк-,-ісіньк-, -н-, -в-, -щ-, -ущ- (-ЮЩ-), -ськ-, -юх-, -ил-.

Основоскладання — це поєднання компонентів з відмінною семантикою, часто належних до різних частин мови. Такий засіб словотвору властивий усім функціональним стилям мови, але найбільше поширений він в офіційно-ділових, наукових і публіцистичних текстах: гідроканал, демократія, макросистема...

Компоненти: само-, мало-, багато-, -лог, -філ, -фоб, -ман, -зна- вство.

Стилістичне забарвлення утворених цим способом слів пов'язане здебільшого з новим значенням

18.Стилістичні можливості безафіксних утворень

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова (переходити перехід, нічний ніч).Усічені форми

19.Морфологічні засоби стилістики. Стилістичний потенціал різних частин мови

Морфологічна стилістика- розділ стилістики, присвячений стилістичним особливостям різних граматичних класів, їхнім граматичним категоріям, а також естетизації тексту через стилістичний потенціал різних частин мови.

Морфологічні синоніми дають змогу побачити тексти в певних стильових умовах і окреслити стилістичні характеристики самих частин мови. Стилістичні можливості частин мови найвиразніше виявляються через зіставлення стилістичних форм: стилістично-нейтральних і стилістично- маркованих.

Морфологічні синоніми-дві чи більше форми того самого слова, які розрізняються засобом вираження граматичних значень та стилістичним навантаженням (писать, зеленеє)

Іменник, називаючи предмети, має великий стилістичний потенціал. Синонімія. Стилістичний потенціал іменників виражений через словотвірні засоби: суфіксація, префіксація, осново,словоскладання( рученька, ..) Він також виражений через граматичні категорії іменника: роду, числа, відмінка.

Прикметник як частина мови, описуючи предмети має надзвичайний стилістичний потенціал,дуже широку синоніміку. Використання прикметників спрямовано на художність, естетизацію тексту. Здебільшого їх використовують як різноманітні епітети, синоніми, проте певні граматичні ознаки прикметника також можуть упливати на стильову належність тексту. Відносні прикметники є найактивнішими засобами стилістики. Якісні прикметники не лише вказують на якість ознаки чогось, а й підсилюють стилістичний ефект. Присвійні прикметники функціюють вужче, більше тяжіють до розмовно-побутового, худ.,конфесійного стилів.Ступені порівняння прикметників мають певну стильову специфіку. Аналітична форма є книжною, тобто має стилістично-маркований відбиток. А синтетична форма, яку вважали розмовно-поб. Є для української мови стилістично-нейтральною. Прикметникові форми також мають різне стилістичне навантаження. Повна форма –стил.-нейтральна, коротка є піднесеною, а значить стил.-маркованою.До стилістично-маркованих відносять нестягнену форму прикметника. Коротка, неповна та нестягнена форми функціюють у художньому, конфес., розм..-побут. Стилях.

Числівник є стилістично- нейтральним, але серед них дещо вирізняються збірні числівники, бо деякі зі збірних числівників набувають форми просторічності, якщо це зменшено-пестливі форми (двоєчко, троєчко). Числівникові одиниці десять(еро), двадцять(еро), сто можуть слугувати для творення іменників із числовим значенням, які властиві розм..-побутовому стилеві (десяток)

Займенник виявляє неабиякі стилістичні можливості. Займенник загалом не є стилістично спрямованим, але набуваючи ознак різних частин мови вони можуть справляти певний стилістичний ефект. Коли займенник набуває значення частки і втрачає власне граматичне значення, займ. слова створюють просторічний характер речень (Що його тепер робити?) За допомогою часток займенники також можуть набувати стил. потенціал (де, будь, аби).Звичайно займенник вживається після іменників, які замінені ними. Нетрадиційне розташування займенника також може слугувати для певної естетизації тексту.У публіцист,худ. текстах повтори займенників використовують як стилістичний прийом.

Стилістичний потенціал дієслів є надзвичайно високим. Відбувається переважно на рівні граматичних форм дієслова: способу, особи та числа, часу і на рівні лексичного значення. Інфінітив-нейтральна форма.Варіантні форми дієслів: любим-любимо, ходити-ходить-різняться сферою використання, характеризують усно-розмовне мовлення.

Прислівник як частина мови є стилістично нейтральною. Певної стилістичної маркованості їм можуть надавати суфікси чи інші словотворчі засоби (відниньки, теперечки). Здебільшого стилістичної маркованості набувають прислівники в реченні, коли відбувається перехід з іменників (Сором сказати, а гріх таїти). Повтори прислівників в реченні.

Вигук-надзвичайна стилістична одиниця стилістики. Саме те, що вигуки спрямовані на відтворення емоційності в тексті і спричинює їхнє стильове призначення. Наявними можуть бути вигуки у розмовно-побутовому, художньому стилях, деколи в конфесійному і ,зрідка, в публіцистичному причому усному мовленні. Ніколи не трапляється в науковому чи офіційно-діловому стилях.