- •1.Поняття про стилістику: мета,предмет, завдання, структура. Основні типи стилістики.
- •6.Засоби милозвучності української мови як стилістичні засоби
- •7.Лексичні засоби стилістики: просторічна, діалектна лексика
- •8.Лексичні засоби стилістики: застаріла лексика, неологізми
- •9.Лексичні засоби стилістики: терміни, запозичення, іншомовні слова
- •Питання 5: Особливості стилістичного використання термінології
- •10. Лексичні засоби стилістики: тропи
- •15.Словотворчі засоби стилістики
- •16. Стилістичні функції суфіксації
- •17. Стилістичні функції осново- і словоскладання
- •Додаток
- •20. Морфологічні засоби стилістики: категорія роду іменників
- •21.Морфологічні засоби стилістики:категорія числа іменника
- •22.Морфологічні засоби стилістики: відмінкові форми іменників
- •23.Морфологічні засоби стилістики: прикметникові форми
- •24.Морфологічні засоби стилістики: категорія способу дієслова
- •25.Морфологічні засоби стилістики: категорія особи та числа дієслова
- •26.Морфологічні засоби стилістики: категорія часу дієслова
- •27.Морфологічні засоби стилістики: стилістичні функції займенника
- •28. Поняття стилістичного синтаксису
- •29.Стилістичний синтаксис: просте двоскладне речення
- •30. Стилістичний синтаксис: односкладні речення
- •33.Стилістичний синтаксис: складні речення
- •34.Стилістичний синтаксис: період
- •35. Стилістичний синтаксис: пряма, непряма, невласне пряма мова
- •Непряма мова
- •Невласне-пряма мова
- •36.Стилістичний синтаксис: монолог, діалог, полілог
- •37. Стилістичні фігури синтаксису
- •38.Стилістичний аспект синонімічних одиниць
- •41. Художній стиль мовлення
- •42. Публіцистичний стиль мовлення
- •46.Взаємозв язок стилістики з іншими лінгвістичними дисциплінами
20. Морфологічні засоби стилістики: категорія роду іменників
В українській мові іменники не змінюються за родами, а належать до них. Родова належність іменників виявлена як стилістичний прийом тоді, коли користувачі мови порушують норми української літературної мови чи тоді, коли письменник навмисно, використовуючи просторічні форми, досяг певного задуму. В українській мові є слова, які вживаються то в одному, то в іншому роді без чіткого смислового чи стилістичного розмежування (зал-зала, жираф-жирафа, цей фальш-ця фальш). Деякі двородові вживання походять з фольклору ( Оце тобі, тещенько, ломака, щоб не порвала собака. Собака кудлатий-йому тепло, пан багатий-йому добре). Особливої виразності набувають іменники, які вжиті замість чоловічого чи жіночого роду в середньому.
Серед багатьох іменників НОЗП переважають іменники чоловічого роду. Саме тому іменники жіночого роду утворені переважно від них. Здебільшого для іменників жіночого роду НОЗП слугують суфікси: к, иць, ниць, с, ль.Використання іменників НОЗП залежить від стильових особливостей мови. В офіційно-діловому та науковому стилях суворо дотримуються норм уживання НОЗП(чол..рід.)(Призначити на посаду вчителя філософії Коваленко Любов Григоріївну). В офіційно-діловому та науковому стилях належність особи до статі можна визначити лише за контекстом.(грам. форми дієслів, прикметників).
Некоректним є використання прикметників і дієслів у жін..роді тоді, коли НОЗП , що належить до чол.. роду , вжита без прізвища,імені.
Деякі види діяльності так закріпилися за жінками, що не мають відповідників чол..роду:покоївка, служниця. Значно ширше використовуються іменники жін…роду НОЗП у художньому, розмовно-побутовому, публіцистичному стилях. Ці іменники називають різні види діяльності у мистецтві(співак-співачка,поет-поетесса,художник-художниця), спорті(атлет-атлетка, олімпієць-учасниця олімпіади), а також в інших сферах людської діяльності.У розм-побут. Стилеві використовують різні форми іменників НОЗП (директорша-даректорка-директриса).Суф. к,ш позначають не лише жін.. відповідник до чоловічого, а й набувають ще додаткового смислового значення. Професорша, полковниця позначають не лише жіночу назву, а й дружину. Виділ. Суто чоловічі професії: сапер, шахтар, плуготар.
21.Морфологічні засоби стилістики:категорія числа іменника
Зазвичай про форму множини не йдеться тоді,коли об єктом уваги є речовинні іменники, іменники, що вказують на абстрактні поняття, стан людини, власні назви. Зазвичай вони мають лише форму однини.У стилістиці передбачено випадки вживання форм множини названих іменників:
-
множина вказує на сорт, різновиди речовини( Оптова база пропонує різноманітні вина їз Закарпаття та Криму). Така множина є стилістично-нейтральною. АЛЕ незважаючи на те,що деякі речовинні іменники розрізняються за сортами, видами, вживати їх у множині не можна(золото, срібло, гелій, м ясо, горілка)
-
множина речовини іменника вказує на велику кількість речовини(Скоро пів планети закуємо в панцир асфальтів та бетонів..). Такий випадок множини єстилістично-маркований, тобто можливий в художньому, рідше в розмовно-побутовому стилях
-
множина речовинних іменників виражає значний простір, площу, зайняті названою речовиною( Долина покрита зеленими хлібами). Це стилістично-маркований випадок множини.(Художній стиль, рідше розмовно-побутовий).
Назви абстрактних понять, станів людини та власні назви мають форму множини тоді, коли слід указати на типовість ознаки, що об єднає певну кількість предметів чи осіб, понять. Такі вживання є елементами художнього, розмовно-побутового, публіцистичного стилів.