9.Лексичні засоби стилістики: терміни, запозичення, іншомовні слова

Питання 5: Особливості стилістичного використання термінології

 

Стилістичне використання запозиченої лексики

Основну частину лексичного фонду української мови становлять питомі слова. Сюди належать шар лексики спільної для індоєвропейських мов, інший – спільний для слов’янських мов. Лексеми властиві лише східнослов’янським мовам (сорок, дев’яносто тощо) та власне українські слова (мрія).

Крім питомої, до лексики належать і слова іншомовного походження, серед яких у першу чергу відрізняються інтернаціоналізми. Це слова, що вживаються в багатьох неблизько споріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики і фонетико-морфологічної будови (телефон, еволюція, театр,...). Морфемні інтернаціоналізми (біо-, мікро-, макро-, полі-), як правило, інтернаціоналізми, утворені на основі грецьких та латинських коренів (відеотелефон, космодром, гідрономіка, біоніка).

Часто початкове а- чи е- чи ф- (алітерація, еволюція, факультет) – інтернаціоналізми. Напр., агенти, акції, журі, конкурс, огірок (тюркське), хата,...

При засвоюванні українською мовою ці слова підлягають її графічній, звуковій та граматичній системі. Інтернаціоналізми входили у систему мови багато часу назад, завдяки безпосереднім контактам мов, через посередництво іншої мови або літературних джерел (Київська Русь – торгівля – контакти з іншими краями та їх мовами; тюрко-татарські запозичення (козак – Запорізька Січ 14/15 ст.).

До запозичень належать також імена – Андрій, Катерина, Микола, Олександр, Іван, Михайло, Данило – грець./латинське походження (з часів християнства – при хресту давали імена), деякі з них зазнали фонетичних змін (Хома – Thomas, Оксана – Xenie).

Інтернаціоналізми й усі іншомовні слова часто виступають як терміни в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях, виконуючи там номінативну функцію без жодного стилістичного навантаження.

 

Терміни – це одиниця історично сформованої системи, що позначає поняття і його місце в системі інших понять та служить для спілкування людей, пов’язаних єдністю спеціалізації (мова фахівців). Сукупністю є термінологія (галузей). Зараз у розвинених мовах близько 90 відсотків нової лексики становлять науково-технічні терміни, проте історія мови не знає випадку цілковитої заміни термінології якоїсь галузі науки за короткий час. Термін не тільки називає, а й логічно, вичерпно, точно позначає поняття.

            За структурою терміни поділяються на однослівні, терміни-словосполучення (важкі метали), питомі й запозичені (займенник, морфема). Більшість термінів-іменники. Термін повинен бути однозначним. Багатозначні одиниці в межах терміну систем уживаються $ (морфологія – лінгвістика або біологія).

            Небажаним явищем є синонімія термінів (терміни-дублети). Є тенденція терміни іншомовного походження вживати в офіційно-діловому стилі та суто наукових працях (академічні видання). Проте у науково-популярних, науково-навчальних та публіцистичних текстах – питомі.

            Від термінів треба відрізняти номенклатурні назви. В основі терміна лежить загальне поняття, у номенклатурній назви – одиничне. Це своєрідні етикетки явищ, понять: серійні марки машин, приладів, найменування підприємств, географічні назви (напр., хвойні породи – це номенклатурна назва).

            У публіцистичному стилі терміни вживаються не тільки для називання понять, але й розкриття їх змісту. У художньо-белетристичному стилі терміни також вживаються у номінативній функції.