його командир. Залишався на цій посаді протягом 1918 року, коли загін кілька разів перейменовувався (на 1-й Український армійський, 1-й Запорізький, 2-1 гарматний 8-го Катеринославського корпусу та 46-й) і в листопаді перейшов на бік Директорії.

З червня 1919 року виконував обов'язки інспектора авіації Повітряного флоту УНР. 22 липня 1919 року призначений інспектором авіації Повітряного флоту УНР. У листопаді 1919 року він залишився з рештками особового складу української авіації у Кам'янці-

Подільському, а коли Дієва армія УНР вирушила у Зимовий похід, з групою добровольців вирушив до Одеси, де від початку 1920 року служив (як помічник командира) у 1-му Галицькому авіаційному загоні РСЧА, який тоді перебував на одеському заводі «Анатра».

26-27 квітня 1920 року — під час захоплення загону у Козятині зник за загадкових обставин.

Про перебіг служби у 1920–1923 роках — відомостей немає.

У1923 році прибув з Москви до Єлисаветграда, де певний час викладав в Українській кавалерійській школі ім. Будьоного.

З1925 року — викладач Військово-повітряної академії ім. Жуковського у Москві, начальник штабу навчальної ескадрильї ім. Леніна.

У1931 році заарештований за справою «Весна», згодом звільнений з ув'язнення, але без права повертатися до авіації. Став одним з організаторів та керівників Центрального будинку авіації та космонавтики у Москві, де працював до останніх днів життя.

Помер 14 березня 1961 р.

Похований у Москві.

Література

-Тинченко Я. Ю. «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.»

-Тинченко Я. Ю. «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)». — К : Темпора, 2007.

-

Жаховський Олександр Григорович

(? -12.03.1961, підполковник Армії УНР, військовий льотчик)

21

Фото 1919 р. з приватної колекції.

Точна дата народження невідома.

Освіта і служба

в РІА:

1912 р. завершив навчання в Єлисаветградському кавалерійському училищі та призначений у 5-й драгунський Каргопольський полк, у кладі якого брав участь у Першій світовій. Під час війни закінчив військову авіаційну школу. Останнє звання — ротмістр.

в Армії УНР:

З весни 1918 р. перебував на службі в авіаційних частинах військ Центральної Ради. Від серпня 1918 р. обіймав посаду

командира 1-го гарматного загону 8-го Катеринославського авіаційного дивізіону Армії Української Держави. 25липня 1918 звільнений з військової служби за власним бажанням. За кілька тижнів знову вступив на українську військову службу та був призначений льотчиком 1-го гарматного загону 6-го Полтавського авіаційного дивізіону.

Після початку Протигетьманського повстання очолив рештки 6-го Полтавського авіаційного дивізіону, із якими згодом влився до 1-го Українського (Запорізького) загону Повітряного флоту УНР. З червня 1919 р. — командир 1-го Запорізького авіаційного загону Армії УНР, з 19 березня 1920 р. — помічник командувача Повітряного флоту УНР.

22

У період з травня 1920 р. до кінця 1922 р. був командиром 1-ї Запорізької авіаційної ескадрильї УНР, після розформування якої мешкав у Польщі.

Згодом емігрував до Бразилії.

Помер і похований у м. Сан-Паулу.

Література

-Незабытые могилы. — Москва, 1999. — Т. 2. — С. 518.

-Тинченко Я. Ю. «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.»

23