У 1918 р. вступає до Армії Української Держави, де очолював 2-й Подільський авіаційний дивізіон. Із цим дивізіоном у грудні 1918 прибув до міста Красне та включений до складу Летунського відділу Української Галицької армії. Канукова призначають помічником командира Летунського відділу сотника Петра Франка.

Петро Франко про Канукова:

«Полковник Кануков був чудовий знавець літання і добрий організатор. Своєю веселою, товариською вдачею скоро зумів позискати всіх. Завжди мав нові «нечувані» ідеї: вмонтовував могутні двигуни на маленькі орли, щоби дійти до великої скорості, наших пільотів, що вміли літати на повільних «авіятках» та «льйодах», посадив на скорі «нюпори» і не зражувався початковими невдачами. Полковник Кануков із самого звуку двигуна означував непомильно, який літак летить.»

З 26 березня 1919 обіймає посаду командира Летунського відділу УГА.

Загинув у авіаційній катастрофі біля села Озерна тепер Зборівського району Тернопільської області. Похований у м. Тернопіль.

Література

-Тинченко Я. Ю. «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.»

-Тинченко Я. Ю. «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)». — К : Темпора, 2007

-«З єретичних листів. Біографії окремих авіаторів армій УНР та Гетьманату. Діяріуш свого серед чужих, чужого серед своїх»

Кануков Хазбулат Батгириєвич

(*? — 05 .02.1919, льотчик Української Галицької армії, рідний брат Канукова Джамбулата Батгириєвича

31