Алєлюхін Федір Васильович (27.01.1896 – 09.09.1937, український військовий льотчик у званні сотника)

Фото 1914 р. З книги: Летающие тузы. Российские асы Первой мировой войны. Москва. 2006

Народився в селянській родині в с. Павліново Чебсарського району Вологодської губернії (27.01.1896 – 09.09.1937).У реєстраційних картках українських армій незмінно власноруч зазначав, що вважає себе українцем. За походженням інгерманландець.

Освіта та військова служба

Закінчив гімназію, один курс Санкт-Петербурзького політехнічного інституту.

19 липня 1914 року вступив однорічником до 1-ї авіаційної роти російської імператорської армії, з 1 вересня — 1 жовтня 1914 року перебував на авіаційних курсах при Петроградському політехнічному інституті, потому до 10 березня 1915 року навчався у Севастопольській авіаційній школі, звідки дістав призначення пілотом до 30-го корпусного авіаційного загону, в складі якого брав участь у Першій світовій війні.

5

З 13 жовтня 1916 року служив у 14-му авіаційному, а з 12 липня 1917 року — у 9-му винищувальному авіаційному загоні.За

подвиги на фронтах дістав офіцерський чин, а пізніше отримав низку наступних звань.

18 листопада 1915 року (зі старшинством 12 жовтня 1915) — наказом штабу ІХ армії за бойові заслуги дістав звання прапорщика.Лютий 1917 (зі старшинством 12 травня 1916) — підвищений до звання підпоручика за 7 місяців служби на фронті та 87 годин перебування у повітрі в бойових умовах.Вересень 1917 (зі старшинством з 12 жовтня 1916) — отримав звання поручика за ще 5 місяців перебування на фронті та 187 годин 25 хвилин пілотування у бойових умовах.

Наприкінці 1917 представлений до звання штабс-капітана (зі старшинством з 16 червня 1917) за 7 місяців перебування на фронтіта 141 годину 25 хвилин польотів під час воєнних дій.Крім вищезазначеного часу перебував на фронті 9 місяців і додатково налітав у бойових умовах ще 128 годин 30 хвилин. У грудні 1917 року 9-й винищувальний авіаційний загін був українізований. 13 березня 1918 року рештки його демобілізовано. Потому виїхав до

Одеси, де 5 квітня 1918 року вступив до складу Армії УНР. Спочатку служив в Одеському авіаційному дивізіоні Армії УНР (потім — Армії Української Держави), згодом — у 2-му Подільському авіаційному дивізіоні (у Вінниці).

За сукупністю загальної кількості нальотів на фронті під час Першої світової війни наказом Військової офіції Української Держави був затверджений у ранзі сотника зі старшинством з 12 липня 1918. Під час Протигетьманського повстання у складі дивізіону перейшов на бік Директорії. 27 листопада 1918 за розпорядженням Директорії у

складі ексадрильї, виокремленій з Подільського авіаційного дивізіону, відбув до Західно-Української Народної Республіки. З 1 грудня 1918 року служив льотчиком у 1-й польовій летунській сотні Галицької армії, згодом перейшов до 2-ї летунської сотні.

Під час польоту 10 жовтня 1919 року під містом Монастирище був збитий з кулемета денікінцями та потрапив у полон. У грудні 1919 року утік з полону та приєднався до своєї сотні, яка на той час перебувала в Одесі.

Після захоплення 1-го Галицького авіаційного загону у Козятині 26 —— 27 квітня 1920 року перейшов на службу до Армії

УНР. Брав участь у роботі авіаційної закупівельної комісії УНР в Італії. Потому служив у 1-й Запорізькій авіаційній ескадрильї Повітряного флоту УНР.

6