У 1922 чи 1923 році повернувся до Радянського Союзу. Мешкав у м. Мала Вішера Ленінградської області. 18 серпня 1937 року заарештований і невдовзі засуджений до страти. Розстріляний у Ленінграді.

Література

-Вікіпедія – вільна енциклопедія;

-«Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.» - Тинченко Я.

Байвенко Володимир Онисимович (02.09.1885— 05.12.1941, підполковник Армії Української Народної Республіки)

7

Народився 2 вересня 1885 року у Житомирі.

Освіта та військова служба

Закінчив Рівненське реальне училище, у 1906 році —Київське піхотне юнкерське училище. Служив у 126-му піхотному Рильському полку (Острог). У 1907 році склав іспит на звання військового інженера при Миколаївському інженерному училищі та перевівся до 5-го саперного батальйону (Київ).

У 1913 році закінчив Офіцерську повітроплавну та авіаційну школу. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. На початку 1916 року потрапив у полон.

Після поверення з полону, з 1 березня 1918 року — літун 1- го Волинського авіаційного дивізіону військ Центральної Ради, згодом — Армії УНР та Армії Української Держави. З 1

листопада 1918 року — помічник командира цього дивізіону. З 30 січня1919 року — командир 1-го кадрового Республіканського авіаційного дивізіону Дієвої армії УНР. З 20 квітня 1919 року — голова технічного відділу інспекції авіації та повітроплавання Дієвої армії УНР.

З1 липня 1919 року — начальник 1-го відділу Учбового дивізіону авіаційної школи Української Народної Республіки, яка мала бути створена інспекцією авіації Дієвої армії УНР. З 1 серпня 1919 року — помічник командира 1-го Київського авіапарку Дієвої армії УНР.

З25 березня 1920 року перебував у резерві старшин Військовоповітроплавної управи Військового міністерства УНР. З 8 червня 1920 року — булавний старшина 2-го відділу організаційної управи Головного управління Генерального штабу УНР.

У листопаді 1920 року був інтернований в таборі у Ченстохові. Був одним з організаторів і скарбником спілки Українських військових інвалідів у цьому місті. У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі у Ченстохова. Брав участь у численних заходах організованих відділом Українського Центрального

Комітету в Ченстохова під керівництвом капітана Українського флоту Святослава Шрамченка.

Помер 5 грудня 1941 р.

8

Література

-Вікіпедія – вільна енциклопедія;

-«Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.» - Тинченко Я. Ю.

-Книга Тинченко Я. Ю. «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)». — К : Темпора, 2007.

9

Басан Олексій (?—5.02.1919, поручик, колишній офіцер АвстроУгорської армії)

Військова служба

Наприкінці 1918 р. вступив до Летунського відділу Галицької армії.

Загинув під час практичних занять з вивчення авіаційної бомби. Похований у м. Красне.

Література

-Тинченко Я. Ю. «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.»

-Тинченко Я. Ю. «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)». — К : Темпора, 2007.

-(Українська Галицька Армія, матеріали до історії. — Вінніпег, 1968.

— Т. 4. — С. 101).

10