місцевими органами ЧК. Потому відправлений до Сквирської в'язниці, де підмовляв ув'язнених здійснити колективну втечу. 18 серпня1920 був переведений до Києва, а 27 вересня 1920 колегією Київської губернської ЧК засуджений до страти.

У Повітряному флоті УНР також служив урядовцем рідний брат Федора Д. Є. Кудря, який залишився у Радянській Росії та в 1920-ті роки був членом правління «Українбанку» в Харкові.

Література

-Тинченко Я. Ю. «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.»

-Тинченко Я. Ю. «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)». — К : Темпора, 2007

Мурашко Василь Опанасович

(18.03.1894 — 02.03.1976 , військовий льотчик, командир Київського авіаційного загону Повітряного флоту Української Народної

37

Республіки, останній начальник Управління Повітряного Флоту УНР (1921–1922)

Народився у родині Опанаса Мурашка та Марії Авраменко у селі Вересоч Ніжинського повіту Чернігівської губернії.

Освіта і служба

Закінчив Чернігівську класичну гімназію, юридичний факультет Київського університету.

Служба в Росії:

1 травня 1915 року Мурашко закінчив Перше київське військове училище. Під час Першої світової війни — офіцер 70-го піхотного Ряжського полку.

У вересні 1915 року в боях між білоруськими селами Косута і Чижевичи[2], наступаючи в авангарді дивізії, полк

оволодів Чижевичами і переслідував ворога більше чотирьох діб. Ряжці здобули багаті трофеї — шість легких гармат і два кулемети. За цей подвиг 18 вересня 1916 року прапорщик Мурашко був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня[3]. У 1916 році Ряжський піхотний полк у складі 18-ї дивізії брав участь у наступі Західного фронту. За бій 14 липня 1916 року Мурашко 8 березня 1917 року отримав Георгіївську зброю[4].

У 1917 році 10 липня Василь Мурашко закінчив Севастопольську військову авіаційну школу[5].

Останнє військове звання в російській армії — штабс-капітан.

38

Служба в УНР:

З 13 вересня 1918 року — старшина 4- го Сердюцького полку Армії Української Держави, з 1 січня 1919-го —

помічник інспектора авіації Київського району, з 9 квітня 1919-го — командир Київського авіаційного загону.

20 серпня 1919 року сотник Василь Мурашко був призначений експертом уряду УНР у справі закупівлі авіаційного майна уНімеччині, Чехословаччині та Австрії. Спочатку в якості експерта з військових закупівель В. О. Мурашко знаходився в Берлініпри послі УНР в Німеччині Миколі Порші, потім займав ту ж

посаду при української місії в Празі. В Гляйвіцу (Німеччина) Мурашко займався розшуками та придбанням для потреб Повітряного флоту УНР нових літаків, здатних долати великі відстані. Восени 1919 року для потреб УНР ним були закуплені кілька літаків у Відні. За іншими даними, у 1919 році він купив чотири літаки в Німеччіні, а у 1920 році — ще шість літаків в Італії. Усі десять літаків були доставлені до Праги, де Василь Мурашко домовився з чехословацькими владами про їх тимчасове перебування. Пізніше, коли рештки Дієвої армії УНР відправилися у Перший зимовий похід, а відтак коли у багатьох

українських урядовців зникла надія на перемогу у Визвольній війні, літаки виявилися непотрібними: Мурашко був змушений продати п'ять літаків «Фьонікс» та два «Експреси» придбані на складі фірми «Фьонікс» у Відні, Міністерству народної оборони Чехословаччини.

З13 серпня 1920 року підполковник Мурашко — виконуючий обов'язки начальника Управління Повітряного Флоту УНР. У 1921–1922 роках — начальник Управління Повітряного Флоту. В складних умовах, прагнучи за будь-яку ціну зберегти для можливої подальшої боротьби за державність єдиний що залишився український авіаційний підрозділ, новий начальник Управління Повітряного Флоту навесні 1921 року добився переводу до Бидгоща 1-го Запорозького авіазагону. В цьому місті знаходилась польська авіашкола «Нижча школа пілотів»

(пол. Niższa Szkoła Pilotów), при якій і був в решті-

решт інтернований Запорозький авіазагін. Більша частина його особового складу знайшла працю в цій школі.

З1922 року Василь Опанасович мешкав на еміграції у Чехословаччині, де здобув освіту на лісовому відділіУкраїнської господарської академії у Подєбрадах (1927). Потому працював лісничим на Закарпатській Україні. З1938 року — активний член Союзу

гетьманців-державників, був начальником організаційного відділу та заступником керівника союзу в Чехословаччині.

39