З 16 грудня 1917 — командир 1-го Українського авіаційного загону військ Центральної Ради, за кілька днів перейшов на роботу до Центральної Ради. З 16.04.1918 — начальник авіації УНР, згодом — авіації Української Держави (до 27 серпня 1918).

Від 25 грудня 1918 — інспектор авіації УНР, від червня 1919 р. — начальник Військово-авіаційної школи УНР. У липні 1919 р. призначений командиром 4-го бойового авіаційного загону, з 16 серпня 1919 — інспектор авіації Дієвої армії УНР та Галицької армії.

1 листопада 1919 звільнений з посади інспектора через профнепридатність, повернувся на посаду командира 4-го авіаційного загону.

Подальша доля невідома.

Література

-Тинченко Я. Ю. «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.»

-Тинченко Я. Ю. «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)». — К : Темпора, 2007

Островідов Сергій Миколайович (1889 - ?, сотник, військовий льотчик Повітряного флоту УНР)

42

фото 1916 р. Надане для публікації М. Хайруліним

Освіта і служба

Навчався у Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті на суднобудівельному відділенні.

19 серпня 1914 вступив добровольцем до 1-ї авіаційної роти російської армії. Закінчив Севастопольську авіаційну школу 5 травня 1915, потім воював у складі 23-го корпусного авіаційного загону. 4 грудня 1915 підвищений до звання прапорщика, невдовзі став підпоручником. Під час Першої світової війни нагороджений відзнаками Святого Георгія 4- го, 3-го та 2-го ступенів, а також всіма орденами до ордена Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та биндою.

Служба в Україні:

З квітня 1918 р. обіймав посаду помічника голови технічного відділу управління авіації УНР, потім —Української Держави(формально значився льотчиком винищувального загону 1-го Волинського авіаційного дивізіону, потім — льотчиком 13-го загону 3-го Одеського авіаційного дивізіону). Наказом Військової офіції Української Держави

43