від 16 жовтня 1918 отримав звання поручика російської служби з перейменуванням у значкові української служби.

Після приходу до влади Директорії залишився на старому місці. Вліткувосени 1919 р. — льотчик 1-го Запорізького авіаційного загону Дієвої армії УНР, брав активну участь у боях проти радянських військ. 1920 р. перебував у закордонних відрядженнях із закупівлі авіаційного та іншого військового майна. До листопада 1920 р. повернувся в АУНР і як військовий льотчик вступив до 2-ї бойової групи 1-ї Запорізької авіаційної ескадрильї, дістав звання сотника. По інтернуванні Армії УНР разом із особовим складом ескадрильї відбув до 1-ї польськофранцузької авіаційної школи у Бидгощі, де протягом 1921–1922 рр. працював інженером.

Згодом емігрував до Франції, закінчив школу цивільного суднобудування, потім працював інженером.

Подальша доля невідома.

Література

-Тинченко Я. Ю. «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.»

Павленко Віктор Олексійович

44