Контрольні тести до теми:

1. За участю складових частин капіталу у створенні додаткової вартості він поділяється на:

а) постійний і змінний;

б) основний і оборотний;

в) власний і заємний;

г) всі відповіді правильні.

2. Капітал – це:

а) засоби виробництва;

б) гроші;

в) робоча сила;

г) вартість, що зростає, приносить додаткову вартість.

3. Для найманого працівника зарплата є:

а) формою економічної реалізації власності на засоби виробництва;

б) формою економічної реалізації власності на робочу силу;

в) формою додаткової вартості;

г) правильна відповідь не наведена.

4. Постійний капітал – це:

а) частка капіталу, що вкладена в засоби виробництва та в процесі виробництва змінює свою вартість;

б) частка капіталу, що вкладена у робочу силу і в процесі виробництва змінює свою вартість;

в) частка капіталу, що вкладена в робочу силу і в процесі виробництва не змінює свою вартість;

г) частка капіталу, що вкладена в засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює свою вартість;

д) частка капіталу, що включає вартість засобів виробництва і робочої сили.

5. Заробітна плата покриває витрати робочої сили працівника лише у:

а) необхідний робочий час;

б) додатковий робочий час;

в) у необхідний і додатковий робочий час;

г) правильна відповідь відсутня.

6. Якщо продуктивність праці в галузях, що виробляють предмети споживання зросте вдвічі то:

а) зарплата найманих працівників знизиться в 2 рази;

б) зарплата найманих працівників підвищиться в два рази;

в) зарплата найманих працівників не зміниться;

г) всі відповіді правильні.

7. Монетарна теорія капіталу:

а) ототожнює капітал з засобами виробництва;

б) ототожнює капітал з робочою силою;

в) ототожнює капітал з грошима, зокрема кредитними;

г) вважає джерелом додаткової вартості знання.

8. Капітал – це:

а) засоби виробництва;

б) додаткова вартість;

в) вартість робочої сили;

г) зростаюча вартість, вартість що приносить додаткову вартість.

9. Додаткова вартість створюється:

а) засобами виробництва в необхідний робочий час;

б) робочою силою в необхідний робочий час;

в) засобами виробництва в додатковий робочий час;

г) робочою силою в додатковий робочий час.

10. Додаткова вартість для власника засобів виробництва є:

а) формою зарплати;

б) формою вартості робочої сили;

в) формою економічної реалізації власності на капітал;

г) правильна відповідь відсутня.

Література:

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред. В.Д. Базилевича,-8-ме вид. Перероб. і доп. - К.: Знання-Прес. 2012, с.277-295.

2. Політична економія. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. /За ред.В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова, - К.: Академвидав. -2007, с.238-262.

3. ФедоренкоВ.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф., Політична економія: Підручник / За ред. В.Г.Федоренка - К.:Алерта, 2008, с.201-213.

4. Щетинін А.І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. с.164-177.

5. Конспект лекцій. Тема 6

Тема 7. Витрати виробництва і прибуток.

Семінарське заняття № 10

Витрати виробництва і прибуток

(2 години)

Вимоги до знань та вмінь студентів

Студент повинен знати:

- два основні підходи до витрат виробництва;

- сутність повних, (суспільних) та капіталістичних (підприємницьких) витрат;

- економічну сутність прибутку;

- чинники, що впливають на норму прибутку.

Студент повинен вміти:

- обчислити дійсні та підприємницькі витрати виробництва;

-розрахувати масу та норму прибутку.

Питання для підготовки доповідей:

1. Сутність витрат виробництва та різні підходи до їх класифікації.

2. Альтернативні теорії прибутку.

Питання для обговорення:

1. Витрати виробництва як передумова виробництва. Сутність витрат виробництва за марксистською теорією.

2. Неокласична теорія витрат виробництва.

3. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку.

Методичні поради

Класична, особливо марксистська, економічна теорія джерелом суспільного багатства вважає працю, тобто стоять на засадах трудової теорії вартості. Доводиться, що витрати виробництва являють собою витрати живої та уречевленої праці, вираженої у грошовій формі. К. Маркс обґрунтував наявність двох видів витрат виробництва: суспільні витрати і витрати виробничих одиниць (підприємств). Між ними є кількісні і якісні відмінності.

Суспільні витрати визначаються витратами суспільної праці і становлять вартість продукту для суспільства. Витрати товаровиробника, або капіталіста, визначаються витратами капіталу на залучення ресурсів, трудових і матеріальних, для створення продукту або послуги з метою отримання прибутку. За Марксом, «те, чого коштує товар капіталістам, вимірюється витратою капіталу і те, чого товар дійсно коштує, — затратою праці» {Маркс К. Капитал. Т. 3 // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд. — Т. 25. — Ч. 1. — С. 30).

Витрати виробництва та їх види у трактуванні неокласиків помітно відрізняються від класичної економічної теорії. Вони виходять з факту обмеженості ресурсів та припущення про найбільш ефективний варіант їх використання у процесі виробництва певного товару або послуги.

З цих позицій обґрунтовується й обсяг витрат на окремому підприємстві. Витрати мають свою класифікацію за видами. Це явні, або зовнішні витрати (бухгалтерські) та неявні \ внутрішні.

Залежно від зміни обсягів виробництва розрізняють: постійні, змінні, валові витрати.

Крім того, розрізняють середні, середні постійні та середні змінні витрати, а також граничні. Для з'ясування видів витрат рекомендуємо звернутись до відповідної навчальної літератури.

В органічному і діалектичному зв’язку з витратами виробництва перебуває така економічна категорія, як прибуток. Це досить складна, неоднозначна в трактуванні економістів категорія.

З'ясування сутності прибутку передбачає визначення його джерел. Варто запам'ятати, що існують теорії, які по-різному трактують якісний зміст категорії прибутку.

Першою теорією прибутку була теорія меркантилістів, які стверджували, що прибуток виникає в зовнішній торгівлі в результаті різниці між зовнішніми і внутрішніми цінами.

Класична політекономія в особі А. Сміта і Д. Рікардо джерелом вважала працю. Рікардо розкрив залежність між прибутком і заробітною платою, тим самим він обґрунтував економічні засади суперечностей між капіталістами і найманими робітниками.

Марксистська економічна теорія визначає прибуток як перетворену форму додаткової вартості, яка являє собою неоплачену працю найманих робітників.

Неокласична теорія стверджує, що прибуток є результатом взаємодії всіх чинників виробництва.

Сутність прибутку виявляється через функції, які він виконує. Це:

1. показник оцінки діяльності підприємства;

2. регулювання розподілу ресурсів між суб'єктами підприємства, галузями і сферами виробництва;

3. стимулювання розвитку галузей.