Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Торговельне підприємництво / 35Торговельне п_дприємництво КЛ_12ТТП.doc
Скачиваний:
169
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
2.05 Mб
Скачать

151

Гончар Л.А. Торговельне підприємництво: Конспект лекцій. – Дніпропетровськ: ДУ ім. Альфреда Нобеля, 2012. – 145 с.

Упорядник: Гончар Л.А., к.е.н., доцент

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. Сутність, роль підприємництва та його особливості

в сфері торгівлі 3

РОЗДІЛ 2. Умови, чинники і принципи розвитку

торговельного підприємництва 22

РОЗДІЛ 3. Організаційно-правові форми торговельного

підприємництва 31

РОЗДІЛ 4. Утворення суб’єктів торговельного підприємництва 39

РОЗДІЛ 5. Основи бізнес-планування 55

РОЗДІЛ 6. Підприємство в системі ринкових відносин 65

РОЗДІЛ 7. Стратегія діяльності торговельного підприємства та її обґрунтування 97

Перелік рекомендованої літератури 145

Тема 1 СунІсть, роль предприниматерльства і його особливості у сфері торгівлі

1.1. Підприємництво як соціально-економічна категорія і процес

Становлення і розвиток ринкової економіки викликає корінні зміни у сфері виробничих і господарських відносин, створення принципово нових організаційних структур і методів управління. В цілому підприємництво – це діяльність, в контексті якої організація виробництва продукції і надання послуг здійснюється тими, кому належать засоби виробництва або це організація економічної діяльності на основі індивідуальної приватної або акціонерної власності з метою здобуття прибутку.

Таким чином, можна констатувати, що підприємництво – це ініціативна, самостійна діяльність, що здійснюється від свого імені, на свій ризик, під свою матеріальну відповідальність, діяльність громадян (фізичних і юридичних осіб), спрямованих на систематичне здобуття доходу від використання власністю, продажу товарів, виконання робіт, надання послуг.

Теоретичні основи аналізу підприємництва як соціального феномену зводяться до того, що підприємництво характеризує економічну активність господарюючих суб'єктів, спрямовану на досягнення поставленої мети.

Залежно від сфери діяльності господарюючих суб'єктів ринкових стосунків розрізняють три типи підприємництва:

– промислове;

– торговельне;

– банківське.

Залежно від розміру господарюючого звороту, обсягу прибутку і інших показників підприємництво ділять:

– мале підприємництво;

– середнє підприємництво;

– велике підприємництво.

У деяких країнах поняття „Малий бізнес” адекватне терміну „підприємництво”. У вузькому розумінні цього слова „підприємництво” означає ділову активність, здійснення операцій, які приносять прибуток або інші економічні переваги особам які займаються цією діяльністю.

Деякі учені вважають, що „бізнес” і „підприємництво” це одне і теж, проте це неправильно, оскільки бізнес – це певна справа, а підприємництву характерні певні властивості.

Таким чином, слід констатувати, що підприємництво – поняття більш ємке, в якому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних і психологічних стосунків.

Значний вклад до розробки понятійного апарату підприємництва внесли Рішар Кантільйон (1725 рік), Адам Сміт (1776 рік), Френсіс Уокер (1876 рік), Йозеф Шумпетер (1911 рік), Пітер Друкер (1914 рік), Карл Веспер (1980 рік). Слід зазначити, що більшість вчених, акцентували увагу на дослідженні терміну підприємець, розглядаючи поняття підприємництво, що пояснюється його значущістю в здійсненні самого підприємництва.

Так, в 1725 році Рішар Кантільйон дав визначення підприємця як власника, який бере на себе ризик своєї господарської діяльності, а джерелом багатства вважав землю і роботу. Адам Сміт в 1776 році дав таке визначення підприємцю – це власник капіталу, який самостійно планує і організовує виробництво, усвідомлено йде на ризик для здобуття підприємницького доходу. У 1876 році Френсіс Уокер стверджував, що підприємець - це особа і не обов'язково власник, яка створює підприємство і управляє його діяльністю для здобуття доходу, а внеском у цю діяльність є власна ініціатива, талант, винахідливість. Карл Веспер (1980 рік) підприємця характеризує по-різному, так, на погляд економістів – це той, хто об'єднує засоби, працю, матеріал і інше в такий спосіб, аби їх сукупна вартість зростала. При цьому підприємець вносить зміни, упроваджує інновації і міняє встановлений порядок.

Всі ці визначенні різні, однак кожне визначення уточнює попереднє і зберігає то загальне, що є суттєвим для підприємництва. Також необхідно розрізняти тих людей, що дають капітал і одержують від нього відсотки і тих, хто одержує прибуток завдяки своїм особистим організаційним можливостям.

У сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі підприємництво трактується як четвертий специфічний чинник суспільного відтворення разом із землею, працею і капіталом, єство якого полягає в ефективнішому їх комбінуванні з метою задоволення потреб споживача такими способами, які не використовуються іншими підприємцями-конкурентами. Саме це дозволяє підприємцеві отримувати не прибуток взагалі, а надприбуток, тобто підприємницький дохід, що є результатом реалізації особливих здібностей підприємця (раціональне об'єднання чинників виробництва на інноваційній і ризикованій основі).

Підприємництво неможливо віднести до звичайної трудової діяльності, оскільки за своїм змістом воно є творчою і активною діяльністю бізнесменів.

Сучасна економічна наука визначає „підприємництво” в двох аспектах:

1. Підприємництво – це особливий вид діяльності, в основу якого покладена свобода вибору напрямів і методів діяльності, самостійність у виборі рішень, інноваційний характер діяльності, постійна наявність чинника ризику і орієнтація на досягнення комерційного успіху.

2. Підприємництво – це конкретний стиль і тип господарської поведінки, для якої характерні ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу, готовність піддаватися власному ризику, гнучкість і постійне самооновлення, цілеспрямованість і напористість в своїй діяльності.

Звідси витікає, що для підприємництва характерною є творча поведінка підприємця, яка реалізується в інноваційній діяльності в умовах конкретного ризику і з метою здобуття особистої вигоди (прибуток, моральне задоволення).

Розгляд підприємництва як особливого виду діяльності і типа господарської поведінки було б неповним без однієї складової, а саме – організація і управління всім процесом створення підприємницького успіху.

Організаційно-управлінський компонент підприємництва включає не лише виробництво, але і фази обміну і розподілу, що реалізується через стратегічне, тактичне і ситуаційне планування, через системи мотивації праці, які повинні постійно удосконалитися. Крім того, підприємництво – це комплекс особливих функцій, які виконуються в економіці, що спрямовані на забезпечення розвитку і удосконалення господарського механізму, постійне оновлення засобів виробництва, створення інноваційного поля діяльності.

За словами Адама Сміта „бджола збирає нектар ніяк не для того, щоб обпилювати квіти, а для здобуття меду. Так, одночасно, бджола служить інтересам квітів. Теж відбувається з підприємцями, які, прагнучи до здобуття прибутку, служать інтересам суспільства”.

Сучасна економічна наука виділяє три основні функції сфери підприємницької діяльності:

– ресурсна (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних і інформаційних ресурсів);

– організаційна (організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами і інших господарських справ);

– творча (генерування новаторських конструктивних ідей, висунення і активне використання ініціатив, уміння ризикувати).

Незвичність підприємництва полягає в постійних змінах суспільного виробництва, що не дозволяє йому стояти на місці і є рушійною силою, яка штовхає економіку на дорогу ефективності, ощадливості і оновлення. Підприємництво завжди супроводжується інноваційною, науково-технічною творчістю, новими підходами до розв'язування господарських завдань, що обумовлює особливий стиль і тип господарської поведінки – постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а також персональна відповідальність за наслідки своєї діяльності.

Не випадково відомий економіст і соціолог Йозеф Шумпетер охарактеризував процес підприємництва так „створювати нові речі або робити речі, які вже створюються новим (інноваційним) способом”.

Отже, підприємництво – це динамічний, активний елемент бізнесу, який є самостійною, ініціативною, систематичною господарською діяльністю суб'єктів всіх форм власності в межах чинного законодавства на власний ризик і під особисту майнову відповідальність або від імені і під майнову відповідальність юридичної особи з метою задоволення потреб споживача.

Підприємництво є активним елементом бізнесу і включає три основні складові – економічну самостійність, економічну і правову рівноправність і економічну відповідальність.

Економічна самостійність – це наявність права юридичної особи, самостійний вибір форм власності, форми господарювання і споживачів, планування своєї діяльності, розпорядження своїм майном, розподіл використання чистого прибутку, встановлення форм і систем оплати праці, використання кредитів, ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Економічна і правова рівноправність – наявність однакових економічних умов будь-якої господарської діяльності, незалежно від форми власності і моделі господарювання, тобто єдині основи ціноутворення, оподаткування, інвестиційної і кредитної політики.

Економічна відповідальність – це відповідальність за результати господарювання (продукція і послуги, які поступають на ринок і чистий прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства). Невиконання договірних зобов'язань за термінами і за якістю ведуть до вживання штрафних санкцій, які включають прямі збитки і втрачену вигоду.

Відповідно до вищесказаного, можна зробити висновок, що за соціально-економічною сутністю підприємництво слід розглядати як економічну категорію, активний і динамічний елемент бізнесу, особливий вид діяльності.