4.5. Ліквідація і реорганізація суб’єктів підприємницької діяльності

Невідповідно організована діяльність підприємства, некомпетентність його власника, керівництва або працівників іноді призводить до припинення діяльності підприємства. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає санацію підприємства або його ліквідацію.

Ліквідація – це публічне припинення господарської діяльності підприємства з реалізацією всього його майна, погашенням всіх фінансових зобов’язань і розподілом цінностей, що залишилися між засновниками.

Ліквідація може здійснюватися як у добровільному порядку (ініціатива власника, підстави передбачені законодавством чи статутом), так і примусовому порядку (визначення банкрутом, систематичне або грубе порушення законодавства, несвоєчасне повідомлення про зміну місця знаходження).

Санація – це комплекс послідовних взаємопов’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарської діяльності із кризи, досягнення ним прибутковості і конкурентоспроможності.

Існує модель фінансового оздоровлення підприємства, що передбачає проведення таких заходів:

– аналіз причин виникнення кризової ситуації;

– рішення про ліквідацію (заходи для ліквідації – на добровільній основі, примусовими методами або негайні першочергові заходи з санації);

– призначення цілей санації;

– програма санації;

– проект санації;

– бізнес-план санації.

Якщо буде досягнутий успіх після санації, тоді буде вихід з кризи і відновлення позиції на ринку, якщо ні, тоді необхідно переглянути програму санації, та її зміни з урахуванням факторів, що впливають на вихід підприємства з кризи.

Ліквідація підприємства передбачає:

– повідомлення податкових органів, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, Центру зайнятості, Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

– закриття рахунків у банку;

– зняття з обліку платників у податкових органах;

– передача документів у архів;

– здача печатки і штампів (одержання відповідної довідки про їх здачу;

– складання акту ліквідаційної комісії;

– подача документів в органи державної реєстрації для виключення з Державного реєстру).

Підприємство може припинити свою діяльність, не використовуючи процедуру ліквідації, але це передбачає проведення реструктуризації господарюючого суб’єкту.

Реструктуризація передбачає передачу всіх прав і обов’язків від однієї юридичної особи або частини майнових прав і обов’язків іншій юридичній особі.

Реструктуризація підприємства – це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміни форми власності, управління, організаційно-правової форми, що буде сприяти оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції і підвищенню ефективності виробництва.

Слід відмітити відмінності між поняттям реструктуризація і реорганізація, так поняття „реструктуризація” є достатньо широким і включає заходи, що спрямовані на реорганізацію підприємства. Основний зміст реорганізації – це повна або часткова заміна власника уставного фонду даної юридичної особи, а також в зміні організаційно-правової форми, організації бізнесу.

Розрізняють такі форми реорганізації:

1. Реструктуризація виробництва.

2. Реструктуризація активів.

3. Фінансова реструктуризація.

4. Корпоративна реструктуризація (реорганізація).

В залежності від формальних ознак розрізняють такі види реорганізації:

1. Реорганізація, що спрямована на збільшення підприємства (злиття, приєднання, поглинання).

2. Реорганізація, що спрямована на зменшення підприємства (поділ, відокремлення)

3. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення)