1.2. Роль і місце торговельного підприємництва в економічній системі і соціальній сфері

Поняття підприємництво пов'язане також з визначенням його ролі в економіці різних рівнів системи господарювання. Акцентуючи увагу на значущості підприємництва, необхідно відзначити, що саме в ньому сфокусовані різні напрями розвитку ринкових відносин. Конкретну роль і значення підприємництва в економічному розвитку країни можна звести до наступного.

По-перше, підприємництво служить важелем для зміни структури економіки. Основним спонукальним мотивом підприємців є можливість здобуття прибутку.

По-друге, розвиток підприємництва створює середовище для конкуренції. Забезпечуючи освоєння перспективних видів виробництва, підприємці сприяють швидкому оновленню технико-технологической бази і номенклатури продукції фірми. Вони стимулюють господарську діяльність, підтримуючи конкуренцію і ринок, що діє.

По-третє, підприємництво можна вважати каталізатором економічного розвитку. Це своєрідний прискорювач істотно впливає на структурну перебудову в економіці; збільшення обсягів виробництва і надання послуг; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропозиції, прискорення темпів економічного розвитку національної економіки у цілому.

По-четверте, підприємництво сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів. Діяльність підприємця нерозривно пов'язана з господарським ризиком. Саме ця обставина є потужною стимул-реакцією економії ресурсів, вимагає від підприємця детального аналізу рентабельності проектів, відповідального відношення до інвестицій і раціонального використання ресурсів.

По-п'яте, підприємництво забезпечує сильнодіючі стимул-реакції до високоефективної праці. Взагалі особи, які мають свій бізнес і завдяки цьому сильні спонукальні мотиви, більше зацікавлені в якісній і продуктивній праці, чим найняті працівники.

Розглянуті прояви значущості підприємницької діяльності дозволяють зробити загальні виводи. Підприємництво виконує особливу функцію в економіці і народному господарстві, значення якої зводиться до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що сприяє трансформації традиційних структур і відкриття шляхів для перетворень.

1.3. Мотивація підприємництва

Мотивація – це причина, яка спонукала суб'єкт господарювання до діяльності для досягнення поставленої мети, наявність інтересу до цієї діяльності і способи її реалізації.

Мотивація – це процес постійного цілеспрямованого формування у людей зацікавленого відношення до праці і його результатів.

Стан підприємницької діяльності все більше визначається людськими ресурсами, тому значення людського чинника в підприємницькій діяльності слід розглядати в таких аспектах:

1) кількісний – витрати, які охоплюють заробітну плату, засоби на підготовку і маркетинг персоналу, облаштування робочого місця;

2) якісний – підвищення професійного і культурного рівня найнятих працівників, оцінка ними можливостей професійного зростання;

3) стратегічний – усвідомлення значення людського чинника як елементу конкурентоспроможності;

4) економічний – підвищення продуктивності праці, якості продукції або послуг, ефективність виробництва і прибутку.

Кадрова політика включає два основні напрями:

– забезпечення всіх підрозділів підприємства необхідними і якісними кадрами;

– забезпечення мотивації працівників на досягнення високих результатів трудової діяльності.

Так, центральним місцем в управлінні персоналом займає мотивація при виконанні завдань. Тому, підприємцям необхідно розробляти ефективну мотиваційну систему, яка сприяла б активній, ефективній і продуктивній діяльності персоналу.

Розрізняють такі методи управління мотивацією персоналу:

1. Організаційно-адміністративні:

– видання наказів, розпоряджень, інструктивно-нормативних документів;

– атестація працівників;

– спостереження за виконання правил внутрішнього трудового розпорядку;

– складання посадових інструкцій.

2. Економічні:

– преміювання;

– участь в прибутку;

– бонуси;

– комісійні з продажу;

– додаткові знижки;

– надбавки;

– одноразові виплати.

3. Соціально-психологічні:

– моральне стимулювання;

– участь в управлінні;

– відношення керівництва;

– формальне і неформальне спілкування;

– професійне зростання, кар'єра;

– соціальний розвиток колективу;

– формування корпоративного духу;

– естетика умов праці.