- •1.Управління: поняття, ознаки, види
- •2.Державне управління: поняття, ознаки
- •3. Функції державного управління
- •4. Принципи державного управління
- •5. Поняття та предмет адмін. Права
- •6. Метод адмін. Права. Специфіка адміністративно-правового регулювання
- •7. Реформа адмін. Права як складова адмін. Реформи
- •8. Адміністративно-правові норми: поняття, структура
- •9. Класифікація адмін.-пр. Норм
- •1)Гіпотеза (види):
- •10. Поняття, ознаки та підстави виникнення адміністративно-правових відносин
- •11. Структура та види адміністративно-правових відносин
- •12. Адміністративно-правовий статус громадян України
- •13. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •14. Адміністративно-правовий статус біженців
- •15. Поняття, ознаки та види об’єднань громадян
- •16. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
- •17. Державний контроль за діяльністю об’єднань громадян
- •18. Поняття та основні принципи державної служби
- •19. Поняття та класифікація державних службовців
- •20. Посада: поняття, способи заміщення
- •21. Вимоги щодо вступу на державну службу
- •22. Права та обов'язки державних службовців
- •23. Юридична відповідальність за службові правопорушення
- •24. Орган виконавчої влади: поняття, ознаки
- •25. Класифікація органів виконавчої влади
- •26. Система органів виконавчої влади
- •I. Міністерства:
- •II. Центральні органи виконавчої влади:
- •III. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом:
- •IV. Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України:
- •27. Повноваження Президента України щодо виконавчої влади
- •28. Правовий статус Кабінету Міністрів України
- •29. Правовий статус центральних органів виконавчої влади
- •30. Правовий статус місцевих органів виконавчої влади
- •31. Правовий статус органів виконавчої влади арк
- •32. Форми управлінської діяльності: поняття, класифікація
- •33. Акт управління: поняття, основні ознаки
- •1. Підзаконність.
- •34. Класифікація актів управління
- •35. Адміністративний договір: поняття, ознаки
- •36. Методи управління: поняття, ознаки, види
- •37. Переконання і примус як методи державного управління
- •38. Заходи адміністративного примусу та їх класифікація
- •39. Адміністративно-попереджувальні заходи
- •40. Заходи адміністративного припинення
- •42. Адміністративно-правові режими: поняття, види
- •43. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності
- •44. Проблеми вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність
- •45. Адміністративне правопорушення: поняття, ознаки
- •46. Юридичний склад адміністративного правопорушення: поняття, елементи
- •47. Об’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Його види.
- •48.Суб’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Ознаки суб’єктів
- •49.Об’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •50. Суб’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •51. Характеристика адміністративних стягнень
- •52. Правила накладення адміністративних стягнень
- •53. Характеристика обставин, що виключають адміністративну відповідальність
- •54. Зміст законності в державному управлінні
- •55. Система гарантій законності в державному управлінні
- •56. Контроль за законністю в державному управлінні та його види
- •57. Парламентський контроль за законність в державному управлінні
- •58. Президентськийконтроль за законність в державному управлінні
- •59. Судовий контроль за законність в державному управлінні
- •60. Нагляд за законністю в державному управлінні: поняття, ознаки, види
- •62. Поняття, загальні та особливі ознаки адміністративного процесу
- •63. Принципи адміністративного процесу
- •64. Структура адміністративного процесу
- •65. Загальна характеристика права на звернення. Види звернення
- •66. Вимоги, що висуваються до звернень громадян та терміни розгляду звернень
- •67. Стадії провадження в справах звернення громадян
- •68. Провадження в справах про адміністративні правопорушення: поняття, ознаки, суб’єкти
- •69. Строки в провадженні у справах про адміністративні правопорушення
- •70. Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення
- •91.Система органів державного управління безпекою.
- •92.Система Служби безпеки України. Компетенція органів.
- •93.Система та види діяльності органів внутрішніх справ.
- •94.Міліція в Україні: поняття,система та функції.
- •95.Порядок застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку.
- •96.Паспортна система.
- •97.Поняття та особливості управління юстицією.
- •98.Система органів управління юстицією.
- •99.Система органів управління закордонними справами.
- •100.Основи організації системи освіти.
- •101.Органи управління освітою.
- •102.Державний контроль за діяльністю освітніх установ.
- •103.Суб'єкти державного управління та регулювання у сфері наукової діяльності.
- •104.Система та адміністративно-правовий статус органів управління культурою.
- •105.Організація управління охороною здоров'я.
- •106.Санітарно-епідемологічний нагляд.
- •107.Система органів управління у сфері соціального захисту населення.
- •108.Державна служба зайнятості: склад, повноваження.
- •109.Органи державного управління молодіжною політикою.
- •110.Організаційно-правова система державного управління фінансами та кредитом.
- •111.Загальне керівництво реалізацією державної політики у сфері фінансів
- •112. Повноваження та керівні органи нбу
- •113. Органи фінансового контролю : система, правовий статус
- •114.Сутність державного управління у галузі спорту
- •115.Органи державного управління у галузі транспорту
- •116. Поняття та особливості галузевого управління
- •117. Система та правовий статус органів управління економікою
- •118. Система та правовий статус органів приватизації
- •119. Управління у сфері захисту економічної конкуренції
- •120.Правовий статус органів управління промисловістю
- •121.Система органів управління агропромисловим комплексом
- •122. Поняття та особливості міжгалузевого управління
- •123. Напрями економічної політики держави та засоби державного регулювання
- •124.Характеристика системи органів державної статистики
40. Заходи адміністративного припинення
Відповідна група заходів адміністративного примусу характеризується, насамперед, тим, що їх застосування обумовлено реальною протиправною ситуацією і спрямовані вони на припинення (переривання) відповідної ситуації (поведінки), встановлення особи порушника, забезпечення у подальшому з’ясування всіх обставин справи й застосування до порушника адміністративних стягнень. Вони не передбачають в якості мети – покарання особи порушника.
Отже, особливостями заходів адміністративного припинення є:
- застосування пов’язане із реальною протиправною ситуацією(поведінкою);
- метою їх застосування є: припинення (переривання) протиправної поведінки, запобігання вчиненню нових
порушень, забезпечення подальшогопритягнення винних осіб до відповідальності, усунення шкідливих наслідків порушення;
- терміновий, невідкладний характер.
Група заходів адміністративного припинення є досить неоднорідною,численною, тому у правовій науці прийнято розподіляти їх на декілька підгруп в залежності від характеру сфери застосування:
1) заходи адміністративного припинення загального призначення;
2) заходи адміністративного припинення спеціального призначення.
До заходів адміністративного припинення загального призначення слід віднести заходи, які застосовуються багатьма суб’єктами у повсякденному житті. При цьому ця підгрупа заходів в залежності від безпосередньої мети їх застосування поділяються, у свою чергу, на:
а) самостійні (оперативні) заходи адміністративного припинення,
застосування яких забезпечує оперативне вирішення поставлених завдань. Це:
- вимога припинити протиправну поведінку;
- привід осіб, які ухиляються від явки до різних державних органів та установ, не виконують обов’язку
з’явитися на виклик останніх. Ці заходи виконують роль засобу забезпечення виконання відповідного обов’язку.
- адміністративне затримання, не пов’язане із здійсненням провадження в справах про адміністративні правопорушення (осіб, які виявили непокору законній вимозі працівників міліції, осіб, які підозрюються у зайнятті бродяжництвом, неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опіки, а також неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки
злочину або адміністративного правопорушення тощо);
- взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки щодо осіб, які
систематично порушують громадський порядок, якщо ці порушення є незначними за своїм характером і не
тягнуть засобою юридичної відповідальності;
- зупинка транспортних засобів (у разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про
технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також наявності даних
про те, що він використовується з протиправною метою);
- відбір зразків товарів для проведення експертизи (наприклад,
санітарними лікарями та їх помічниками);
- виселення в адміністративному порядку осіб, які самовільно зайняли жилі приміщення або таких, які
проживають у будинках, які загрожують обвалом;
- заборона чи зупинка певних робі або експлуатації різних об’єктів
(щодо транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху, ремонтно-будівельних та
інших робіт на вулицях і автомобільних шляхах,якщо при цьому не додержуються вимоги безпеки, тощо). Б) заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, спрямовані на створення необхідних умов для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Це:
- доставлення порушника в міліцію, громадський пункт охорониправопорядку, приміщення виконавчого комітету селищної, сільської ради,службове приміщення воєнізованої охорони; - адміністративне затримання (примусове короткочасне обмеження свободи дій і пересування порушника) застосовується за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених в ст. 262 КпАП України (дрібне хуліганство, злісна непокора, порушення правил прикордонного режиму тощо) і лише чітко визначеними органами на визначений термін.
- особистий огляд і огляд речей;
- вилучення речей і документів (примусове припинення володіння, користуванні розпорядження особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, певним предметом чи документом). Вилученню підлягають речі, які є знаряддям або безпосереднім предметом правопорушення чи можуть бути речовими доказами у справі. - відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп’яніння (застосовується, коли є достатні підстави вважати, що водій перебуває у такому стані, здійснюється захід за допомогою індикатора трубки „Контроль тверезості” або ж у медичних установах).
До заходів адміністративного припинення спеціального призначення можна віднести заходи, процедура застосування яких відрізняється певною специфікою (невідкладна потреба застосування для припинення протиправних дій, небезпечних для життя і здоров’я людей), коли застосування інших заходів не дало бажаних результатів, із конкретною спрямованістю цих заходів на особу порушника, завдання йому певної фізичної шкоди і навіть із можливістю позбавлення його життя.
Особливостями заходів адміністративного припинення спеціального призначення є:
- екстраординарний характер;
- їх застосуванню передує попередження про намір (що вже є заходом адміністративного припинення здійснення відповідних дій, хоча, якщо є реальна небезпека для життя та здоров’я людини, зазначені заходи можуть застосовуватися і без попередження (раптовий або збройний напад, напад з використанням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів,морських і річкових суден, у разі втечі з-під варти зі зброєю або з використанням транспортних засобів, втечі осіб, взятих під варту, з транспортних засобів під час їх руху, а також для звільнення заручників);
- їх застосування є прерогативою спеціалізованих державних органів;
- застосування інших заходів примусу не дало бажаних результатів;
- спрямованість заходів безпосередньо на особу порушника із можливістю завдання його шкоди, в тому числі й позбавлення життя.
До цієї групи заходів слід віднести:
- заходи фізичного впливу (прийоми рукопашного бою, різні види єдиноборств (самбо, дзюдо, карате, кун-фу, таеквандо, айкідо, вільна боротьба, бокс, кікбоксінг тощо), тобто засоби безпосередньої, так би мовити, “мускульної” дії на супротивника, які застосовуються з метою нейтралізації особи шляхом виконання ударів, блоків кидків, больових прийомів, удушень,захватів, утримань тощо);
- „спеціальні засоби” (різноманітні технічні засоби впливу на правопорушника, а в деяких випадках також на транспортні засоби та інші речі, з метою усунення протиправної ситуації. Ці заходи можна поділити на дві групи: засоби активної оборони (гумові кийки, кийки пластикові типу “Тонфа”, наручники, припиняючі пристрої, ручні газові гранати, балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозоточивої та дратівливої дії наоснові природних капсаїциноїдів, морфоліду пералгонової кислоти, ранцеві апарати “Облако”, водомети, бронемашини та інші транспортні засоби, пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, службові собаки, засоби забезпечення спеціальних операцій; - вогнепальна зброя як крайній захід, застосування якого можливе лише спеціалізованими суб’єктами у чітко визначених законодавствомвипадках (сім підстав застосування зафіксовані у статті 15 Закону України “Про міліцію” (для захисту громадян від нападу, який загрожує їх життю і здоров’ю, а також для звільнення заручників; для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека; для відбиття нападу на об’єкти охорони, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення; для затриманняособи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти; для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров’ю працівника міліції; для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу для життя і здоров’я громадян або працівників міліції), а також у разі спробиособи, яка затримується працівником міліції, що оголив вогнепальну зброю, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнувшись до його зброї.
Деякі заходи адміністративного припинення можуть застосовуватися і як заходи адміністративного попередження (огляд, зупинення транспортних засобів, анулювання дозволів та вилучення зброї в окремих осіб, що зловживають спиртними напоями, офіційний привід, примусове лікування, заборона проведення певних робіт тощо) завдяки комплексному правовому характеру, поєднанню профілактичного та припиняючого потенціалу. Критерієм розмежування та визначення того чи іншого заходу заходом припинення чи попередження в окремих випадках має здебільшого слугувати мета його застосування та факт наявності чи відсутності протиправних дій з боку окремих осіб.