- •1.Управління: поняття, ознаки, види
- •2.Державне управління: поняття, ознаки
- •3. Функції державного управління
- •4. Принципи державного управління
- •5. Поняття та предмет адмін. Права
- •6. Метод адмін. Права. Специфіка адміністративно-правового регулювання
- •7. Реформа адмін. Права як складова адмін. Реформи
- •8. Адміністративно-правові норми: поняття, структура
- •9. Класифікація адмін.-пр. Норм
- •1)Гіпотеза (види):
- •10. Поняття, ознаки та підстави виникнення адміністративно-правових відносин
- •11. Структура та види адміністративно-правових відносин
- •12. Адміністративно-правовий статус громадян України
- •13. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •14. Адміністративно-правовий статус біженців
- •15. Поняття, ознаки та види об’єднань громадян
- •16. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
- •17. Державний контроль за діяльністю об’єднань громадян
- •18. Поняття та основні принципи державної служби
- •19. Поняття та класифікація державних службовців
- •20. Посада: поняття, способи заміщення
- •21. Вимоги щодо вступу на державну службу
- •22. Права та обов'язки державних службовців
- •23. Юридична відповідальність за службові правопорушення
- •24. Орган виконавчої влади: поняття, ознаки
- •25. Класифікація органів виконавчої влади
- •26. Система органів виконавчої влади
- •I. Міністерства:
- •II. Центральні органи виконавчої влади:
- •III. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом:
- •IV. Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України:
- •27. Повноваження Президента України щодо виконавчої влади
- •28. Правовий статус Кабінету Міністрів України
- •29. Правовий статус центральних органів виконавчої влади
- •30. Правовий статус місцевих органів виконавчої влади
- •31. Правовий статус органів виконавчої влади арк
- •32. Форми управлінської діяльності: поняття, класифікація
- •33. Акт управління: поняття, основні ознаки
- •1. Підзаконність.
- •34. Класифікація актів управління
- •35. Адміністративний договір: поняття, ознаки
- •36. Методи управління: поняття, ознаки, види
- •37. Переконання і примус як методи державного управління
- •38. Заходи адміністративного примусу та їх класифікація
- •39. Адміністративно-попереджувальні заходи
- •40. Заходи адміністративного припинення
- •42. Адміністративно-правові режими: поняття, види
- •43. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності
- •44. Проблеми вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність
- •45. Адміністративне правопорушення: поняття, ознаки
- •46. Юридичний склад адміністративного правопорушення: поняття, елементи
- •47. Об’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Його види.
- •48.Суб’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Ознаки суб’єктів
- •49.Об’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •50. Суб’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •51. Характеристика адміністративних стягнень
- •52. Правила накладення адміністративних стягнень
- •53. Характеристика обставин, що виключають адміністративну відповідальність
- •54. Зміст законності в державному управлінні
- •55. Система гарантій законності в державному управлінні
- •56. Контроль за законністю в державному управлінні та його види
- •57. Парламентський контроль за законність в державному управлінні
- •58. Президентськийконтроль за законність в державному управлінні
- •59. Судовий контроль за законність в державному управлінні
- •60. Нагляд за законністю в державному управлінні: поняття, ознаки, види
- •62. Поняття, загальні та особливі ознаки адміністративного процесу
- •63. Принципи адміністративного процесу
- •64. Структура адміністративного процесу
- •65. Загальна характеристика права на звернення. Види звернення
- •66. Вимоги, що висуваються до звернень громадян та терміни розгляду звернень
- •67. Стадії провадження в справах звернення громадян
- •68. Провадження в справах про адміністративні правопорушення: поняття, ознаки, суб’єкти
- •69. Строки в провадженні у справах про адміністративні правопорушення
- •70. Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення
- •91.Система органів державного управління безпекою.
- •92.Система Служби безпеки України. Компетенція органів.
- •93.Система та види діяльності органів внутрішніх справ.
- •94.Міліція в Україні: поняття,система та функції.
- •95.Порядок застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку.
- •96.Паспортна система.
- •97.Поняття та особливості управління юстицією.
- •98.Система органів управління юстицією.
- •99.Система органів управління закордонними справами.
- •100.Основи організації системи освіти.
- •101.Органи управління освітою.
- •102.Державний контроль за діяльністю освітніх установ.
- •103.Суб'єкти державного управління та регулювання у сфері наукової діяльності.
- •104.Система та адміністративно-правовий статус органів управління культурою.
- •105.Організація управління охороною здоров'я.
- •106.Санітарно-епідемологічний нагляд.
- •107.Система органів управління у сфері соціального захисту населення.
- •108.Державна служба зайнятості: склад, повноваження.
- •109.Органи державного управління молодіжною політикою.
- •110.Організаційно-правова система державного управління фінансами та кредитом.
- •111.Загальне керівництво реалізацією державної політики у сфері фінансів
- •112. Повноваження та керівні органи нбу
- •113. Органи фінансового контролю : система, правовий статус
- •114.Сутність державного управління у галузі спорту
- •115.Органи державного управління у галузі транспорту
- •116. Поняття та особливості галузевого управління
- •117. Система та правовий статус органів управління економікою
- •118. Система та правовий статус органів приватизації
- •119. Управління у сфері захисту економічної конкуренції
- •120.Правовий статус органів управління промисловістю
- •121.Система органів управління агропромисловим комплексом
- •122. Поняття та особливості міжгалузевого управління
- •123. Напрями економічної політики держави та засоби державного регулювання
- •124.Характеристика системи органів державної статистики
15. Поняття, ознаки та види об’єднань громадян
Об’єднання громадян – добровільне громадянське формування створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Загальні або спільні ознаки: - добровільність об’єднання; - засоби внутрішньої самоорганізації; - відсутність державно-владних повноважень за винятком делегування.
Специфічні: - інститут та відносини членства; - обов’язкова участь членів об’єднання в його роботі та створенні матеріальної бази шляхом членських внесків; - наявність статуту.
Види:
І. За типом членства: - з індивідуальним членством (політ. партія); - з колективним членством (тов. дружби Укр. з ін. якоюсь державою); - зі змішаним (спілка юристів).
ІІ. За завданнями: - задоволення духовних потреб; - вирішення політичної волі….
ІІІ. За родом професійної діяльності: - профспілки.
ІV. За організаційно-правовими властивостями: - масові об’єднання громадян; - органи громадської самодіяльності (формування по охороні громадського порядку); - органи громадського самоврядування.
V. За метою створення: - політичні партії (це об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі); - громадські організації (це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів).
1.12.1998р. ЗУ «Про статус об’єднань громадян»: 1) всеукраїнський (діяльність поширюється на територію всієї України і є місцеві осередки у більшості областей); 2) місцеві (діяльність поширюється на території адмін.-територіальній одиниці чи регіону); 3) міжнародні. Політичні партії діють лише з всеукраїнським статусом.
16. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
Правосуб’єктність об’єднань громадян формується нормами законодавства за нормами самих об’єднань. Зовнішні відносини, в які вступають об’єднання громадян регулюються нормами адм. права. 1) легалізація; 2) припинення діяльності; 3) використання природних ресурсів, транспорту, внесення платежів, подання відповідних даних, здійснення контролю-нагляду.
Отже, адм. право регулює: - членство; - легалізацію; - права, обов’язки; - контроль, нагляд; - відповідальність.
Членство молодіжних і дитячих організацій може бути індивідуальне і колективне, фінансове і не фінансове.
Індивідуальне – це громадяни України + іноземці, апатриди, які перебувають в Україні на законних підставах. Молодіжні – 14-35 років. Дитячі – 6-14 років.
Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не тримаються в місцях позбавлення волі. Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку. Членство в політ. партії фіксоване, обов’язкова умова – заява. Членами не можуть бути: - судді; - працівники прокуратури; - працівники ОВС; - співробітник СБУ; - військовослужбовці; - працівники органів держ. податкової служби; - персонал держ. пенітенціарної служби.
Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених законами України.
Легалізація (узаконення) – офіційне визнання об’єднання громадян, яке є обов’язковим і здійснюється двома шляхами: - реєстрації; - повідомлення про заснування.
В разі реєстрації об’єднання громадян набуває статусу юридичної особи і дані реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юрид. осіб та фіз. осіб-підприємців.
Політичні партії і міжнародні громадські організації обов’язково реєструються.
Легалізація всеукраїнських об’єднань громадян і міжнародних громадських організацій здійснюється укр. державним реєстром, а їх місцевих осередків та об’єднань громадян –структурні підрозділи головних управлінь та управлінь юстиції і виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Про легалізацію легалізуючий орган повідомляє в засобах масової інформації.
Реєстрація – ст. 15 ЗУ «Про об’єднання громадян»: засновники подають заяву про реєстрацію, вона повинна бути підтримана підписами не менше 1000 громадян, що мають виборче право. Заява про реєстрацію місцевої громадської організації розглядається в 3-х денний строк з дня надходження документа, а про реєстрацію всеукраїнської, міжнародної – 1місяць.
Реєстрація політичної партії – 30+15 днів. Реєстрація структурних утворень партії здійснюється лише після реєстрації самої партії.
Припинення діяльності: - реорганізація (відповідно до статуту); - ліквідація (на підставі статуту або за рішенням суду).
Стаття 20. Права зареєстрованих об'єднань громадян
Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом: - виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права; - представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах; - брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо); - ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні; - створювати установи та організації; - одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань; - вносити пропозиції до органів влади і управління; - брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі; - засновувати засоби масової інформації; - брати участь у розробленні проектів рішень з питань ґендерної рівності, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; - делегувати своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, що утворюються при органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування; - проводити моніторинг з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей.
У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії також мають право: - брати участь у виробленні державної політики; - брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі; - доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації. Об'єднання громадян користуються іншими правами, передбаченими законами України.
Обов’язки: - регулярно обнародувати основні документи; - регулярно обнародувати склад керівництва; - регулярно обнародувати дані про джерела фінансування та витрати.