50. Суб’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення

Наступним елементом складу адміністративного проступку є суб'єктивна сторона, під якою необхідно розуміти психічну діяльність особи, пов'язану із вчиненням ним суспільне шкідливого діяння. Суб'єктивна сторона - це внутрішній бік проступку, це психічні процеси, які відбуваються в свідомості суб'єкта, що характеризують його

волю, викривають думки, наміри.

Суб'єктивна сторона включає з себе:

- вину (основна ознака);

- мету вчинення проступку;

- мотив.

Вина, як основна ознака і обов'язкова ознака суб'єктивної сторони, виражається у психічному ставленні особи до вчиненого проступку і його наслідків. Виявляється вина у формі умислу та необережності. Умисел - це необхідне для притягнення до адміністративної відповідальності відношення пізнавальної спроможності й волі суб’єкта до діяння, яке ним здійснюється. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Поняття необережної форми вини розкривається в ст.11 КУпАП. Вчиненим з необережності правопорушення визнається тоді, коли особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

До факультативних ознак суб'єктивної сторони належать мотив і мета вчинення проступку. Якщо в диспозиціях деяких норм мета проступку (або її відсутність) знайшла своє закріплення (наприклад, у ст.ст.44, 1602, 176 КУпАП), то мотив на кваліфікацію цих проступків не впливає, оскільки в них не згадується. Під мотивом проступку розуміють ті внутрішні спонукання, які впливають на його волю, якими керується суб'єкт проступку при його вчиненні. В адміністративно-правовій літературі до таких спонукань частіш за все відносять корисливість, жадобу, помсту, хуліганські спонукання, кар'єризм тощо. При цьому мотив не слід плутати з метою, як певним результатом, до якого прагне правопорушник. Вона відображає уявну модель майбутнього,

якої хотів би досягти суб'єкт проступку, діючи певним чином.

Мотив і мета невіддільні від вольової поведінки, вони допомагають розкрити її психологічну природу. Якщо метою виступає нажива, то мотивом протиправних дій є особиста корисливість або жадоба.

51. Характеристика адміністративних стягнень

Адміністративне стягнення – це форма реагування органів державного управління на порушення тієї чи іншої адміністративно-правової норми у вигляді застосування до порушника адміністративного примусу.

Вони застосовуються з метою виховання особи, що здійснила адмінпорушення, у дусі дотримання законів, поваги правил громадського життя, а також попередження здійснення нових правопорушень як правопорушниками, так і іншими особами.

У ст. 24 КпАП встановлені види адміністративних стягнень: попередження, штраф, повернення вилученого предмета, який був знаряддям здійснення або безпосереднім об’єктом правопорушення; конфіскація грошей, одержаних внаслідок здійснення адміністративного порушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянину (керування транспортом, полювання і т. і.); адміністративний арешт.

Законодавством України може бути застосована адміністративна відправка за межі України іноземних громадян, осіб без громадянства за здійснення адмінправопорушень, порушень правопорядку.

Усі основні види правопорушень наведені у ст. 24 КпАП, окрім вилучення і конфіскації предметів і грошей.

Види стягнень

Попередження – міра виховного характеру, яка виноситься у письмовій формі. Попередження є дієвим, якщо застосовується одразу ж після здійснення правопорушення.

Штраф – адміністративне стягнення грошового характеру, накладається на громадян за адміністративне правопорушення. Він встановлюється у розмірі необкладеного податком мінімального прибутку громадян.

Відшкодування вилученого предмета, що є знаря-ддям здійснення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовому вилученні з подальшою реалізацією даного предмета з переданням виручки бувшому володарю з утриманням витрат на реалізацію.

Види предметів до вилучення і порядок їх застосування встановлені КпАП України: (Ч.1, С.191 – боєприпаси, зброя; Ч.3 С.133 – транспортування заборонених речовин і т. д.).

Конфіскація предметів, а також грошей, отриманих внаслідок здійснення адмінпорушення. Конфіскат це примусове безпосереднє вилучення предмета, або грошей, що знаходяться в особистій власності порушника, якщо інше не передбачене законом.

Позбавлення спеціальних прав застосовується до громадян, які зобов’язані строго дотримуватись правил і норм, що охоплюють сферу дії надання їм спеціальних прав на транспортний засіб, право на полювання.

Питаннями позбавлення спеціальних прав займаються органи внутрішніх прав, міністерства оборони, річкового транспорту і т. д.

Виправні роботи застосовуються на термін до 2-х місяців з відрахуванням 20 % зарплати і пенсії до доходу держави (накладає цей вид стягнення міський або районний суд (хуліганство – ст. 173; розкрадання державного або колективного майна (Ч.1, С.51) та інше). Даний, вид стягнень не можна застосовувати до інвалідів І та II гр., вагітних жінок.

Адміністративний арешт застосовують у виключних випадках і за окремі види адміністративних порушень терміном до 15 діб, якщо суд вирішить, що інші види стягнень неефективні і недостатні (Ч.4, С. 141).

Сутність цього виду стягнень полягає у тому, що особи, які підлягають арешту позбавляються свободи до 15 діб, знаходяться у спецприйомниках, виконують фізичну роботу, зарплата їм не виплачується, але арештовані платять за перебування, їжу, охорону.

Цей вид не застосовується до вагітних жінок, жінок що мають дітей до 12 років, осіб що не досягли 18 років та інваліди І і ІІ групи.

Відправлення за межі України застосовується тільки до іноземних громадян і осіб без громадянства у зв’язку з їх діями, що суперечать інтересам державної безпеки або правопорядку.

За здійснення адміністративного правопорушення до неповнолітніх віком від 16 до 18 років згідно із

ст. 24 застосовуються такі міри:

– вибачення винного до потерпілого прилюдно або в іншій формі;

– попередження;

– догана або сувора догана;

– передача неповнолітнього під нагляд педагогічному або трудовому колективу з їх погодження, а також під нагляд окремих громадян за їх проханням. Правила накладання адміністративного стягнення (Ч. 4, С. 142 – 148).