Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1.docx
Скачиваний:
114
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
247.99 Кб
Скачать

67. Стадії провадження в справах звернення громадян

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян

просувається за певними стадіями провадження. Такими стадіями є:

а) подання громадянином звернення та прийняття його до розгляду органом

(службовою особою), що веде провадження;

б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

в) ухвалення рішення;

г) перегляд рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуванням;

д) виконання рішення.

Ці стадії провадження щодо звернень громадян є загальними, особливості ж

розгляду пропозицій, заяв та скарг визначаються окремими нормативними

актами, які складаються на підставі Закону України «Про звернення

громадян».

68. Провадження в справах про адміністративні правопорушення: поняття, ознаки, суб’єкти

Провадження в справах про адміністративні правопорушення - це особливий вид процесуальної діяльності, врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.

У порівнянні з іншими адміністративними провадженнями воно більш детально регламентовано в законодавстві України. Основні положення зазначеного провадження зосереджені в розділах 4 (“Провадження в справах про адміністративні правопорушення”) та 5 (“Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень”) розділах Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП). Але, крім зазначеного

нормативного акту процедури провадження в справах про адміністративні проступки врегульовуються Митного кодексу України (далі-МКУ )(розділ 19 “Провадження в справах про порушення митних правил”) та іншими актами, як правило підзаконними, які врегульовують питання притягнення до відповідальності юридичних осіб.

Йому притаманні наступні особливості:

1) виникає у зв’язку із вчиненням проступку та необхідністю проведення адміністративного розслідування;

2) реалізується тільки визначеним колом суб’єктів особливе місце серед яких посідають органи виконавчої влади;

3) процесуальні акти цього провадження мають певну специфіку;

4) за допомогою даного провадження реалізуються норми адміністративної відповідальності;

5) здійснюється, як правило, у позасудовому порядку;

6) з усіх видів адміністративного процесу воно найбільш подібне до юрисдикційних проваджень в інших галузях права (зокрема, кримінально- процесуального).

Законодавче визначення поняття має місце у ст.356 МКУ в якій зазначається, що провадження у справі про порушення митних правил включає

в себе виконання процесуальних дій (при проведенні митного обстеження), розгляд справи та винесення по ній постанови. Разом з тим в теорії митної справи під зазначеним провадженням можна зустріти й наступні визначення:

«це особливий різновид процедур, який здійснюється посадовими особами митних органів із метою виявлення, об’єктивної оцінки, припинення й боротьби з порушеннями митних правил”, “це система процесуальних дій щодо фіксації, установлення, правильної оцінки скоєного порушення митних правил”.

Як можна побачити однозначна точка зору серед науковців, яка б поєднувала всі їх погляди стосовно цього поняття відсутня.

Загальний аналіз законодавства України дає змогу виділити два види провадження в справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене.

Звичайне здійснюється у більшості справ і детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу, визначає зміст, запобіжні заходи та порядок їх застосування, права та обов'язки учасників провадження, порядок розгляду справ, факти, обставини, що є доказами.

Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних

дій та їх оперативністю. Протокол правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження) на місці вчинення правопорушення. Спрощена процедура не застосовуються при провадженні у справах про порушення митних правил (ч.1 ст. 363 МКУ).

До особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення ми відносимо:

1. Врегульоване, як правило, правовими нормами, що сконцентровані в розділах IV та V КпАП.

2. Суспільні відносини, які виникають при цьому, регулюються адміністративно-процесуальними нормами.

3. Має специфічні завдання, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КпАП).

4. Характеризується високою ступінню формалізації (крім завдань цього провадження чітко визначені: його принципи; вимоги до найважливіших процесуальних документів; права учасників провадження; строки і порядок розгляду справ; оскарження і опротестування постанов у справі; виконання постанови).

5. Може бути звичайним, що передбачає складання протоколу та спрощеним (протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає та виконує рішення про накладення і стягнення штрафу чи попередження на місці вчинення правопорушення. Однак, якщо порушник заперечує накладене на нього стягнення, то складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов’язковим.

7. Передбачає можливість участі значної кількості суб’єктів. Всіх суб’єктів провадження можна розділити на декілька груп, а саме: а) компетентні державні органи або посадові особи, які розглядають справу про адміністративний проступок, приймають акти владного характеру, складають правові документи; б) суб’єкти, які мають особисту зацікавленість у справі (особа, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілий, їх законні представники); в) особи й органи, які сприяють здійсненню провадження, виявленню об’єктивної істини (свідок, експерт); г) інші особи та органи, що сприяють виконанню постанови у справі, профілактиці адміністративних проступків.

Правове становище прокурора як суб’єкта провадження по справах про адміністративні правопорушення отримало своє закріплення у ст. 250 КпАП, згідно з якою прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів при провадженні по справах про адміністративні правопорушення, вправі: порушити провадження по справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні по справі; брати участь в розгляді справи; подавати клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; оскаржувати постанови і рішення по справі про адміністративне правопорушення; призупиняти виконання постанов, вчиняти інші передбачені законом дії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]