- •1.Управління: поняття, ознаки, види
- •2.Державне управління: поняття, ознаки
- •3. Функції державного управління
- •4. Принципи державного управління
- •5. Поняття та предмет адмін. Права
- •6. Метод адмін. Права. Специфіка адміністративно-правового регулювання
- •7. Реформа адмін. Права як складова адмін. Реформи
- •8. Адміністративно-правові норми: поняття, структура
- •9. Класифікація адмін.-пр. Норм
- •1)Гіпотеза (види):
- •10. Поняття, ознаки та підстави виникнення адміністративно-правових відносин
- •11. Структура та види адміністративно-правових відносин
- •12. Адміністративно-правовий статус громадян України
- •13. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •14. Адміністративно-правовий статус біженців
- •15. Поняття, ознаки та види об’єднань громадян
- •16. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
- •17. Державний контроль за діяльністю об’єднань громадян
- •18. Поняття та основні принципи державної служби
- •19. Поняття та класифікація державних службовців
- •20. Посада: поняття, способи заміщення
- •21. Вимоги щодо вступу на державну службу
- •22. Права та обов'язки державних службовців
- •23. Юридична відповідальність за службові правопорушення
- •24. Орган виконавчої влади: поняття, ознаки
- •25. Класифікація органів виконавчої влади
- •26. Система органів виконавчої влади
- •I. Міністерства:
- •II. Центральні органи виконавчої влади:
- •III. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом:
- •IV. Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України:
- •27. Повноваження Президента України щодо виконавчої влади
- •28. Правовий статус Кабінету Міністрів України
- •29. Правовий статус центральних органів виконавчої влади
- •30. Правовий статус місцевих органів виконавчої влади
- •31. Правовий статус органів виконавчої влади арк
- •32. Форми управлінської діяльності: поняття, класифікація
- •33. Акт управління: поняття, основні ознаки
- •1. Підзаконність.
- •34. Класифікація актів управління
- •35. Адміністративний договір: поняття, ознаки
- •36. Методи управління: поняття, ознаки, види
- •37. Переконання і примус як методи державного управління
- •38. Заходи адміністративного примусу та їх класифікація
- •39. Адміністративно-попереджувальні заходи
- •40. Заходи адміністративного припинення
- •42. Адміністративно-правові режими: поняття, види
- •43. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності
- •44. Проблеми вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність
- •45. Адміністративне правопорушення: поняття, ознаки
- •46. Юридичний склад адміністративного правопорушення: поняття, елементи
- •47. Об’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Його види.
- •48.Суб’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Ознаки суб’єктів
- •49.Об’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •50. Суб’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •51. Характеристика адміністративних стягнень
- •52. Правила накладення адміністративних стягнень
- •53. Характеристика обставин, що виключають адміністративну відповідальність
- •54. Зміст законності в державному управлінні
- •55. Система гарантій законності в державному управлінні
- •56. Контроль за законністю в державному управлінні та його види
- •57. Парламентський контроль за законність в державному управлінні
- •58. Президентськийконтроль за законність в державному управлінні
- •59. Судовий контроль за законність в державному управлінні
- •60. Нагляд за законністю в державному управлінні: поняття, ознаки, види
- •62. Поняття, загальні та особливі ознаки адміністративного процесу
- •63. Принципи адміністративного процесу
- •64. Структура адміністративного процесу
- •65. Загальна характеристика права на звернення. Види звернення
- •66. Вимоги, що висуваються до звернень громадян та терміни розгляду звернень
- •67. Стадії провадження в справах звернення громадян
- •68. Провадження в справах про адміністративні правопорушення: поняття, ознаки, суб’єкти
- •69. Строки в провадженні у справах про адміністративні правопорушення
- •70. Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення
- •91.Система органів державного управління безпекою.
- •92.Система Служби безпеки України. Компетенція органів.
- •93.Система та види діяльності органів внутрішніх справ.
- •94.Міліція в Україні: поняття,система та функції.
- •95.Порядок застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку.
- •96.Паспортна система.
- •97.Поняття та особливості управління юстицією.
- •98.Система органів управління юстицією.
- •99.Система органів управління закордонними справами.
- •100.Основи організації системи освіти.
- •101.Органи управління освітою.
- •102.Державний контроль за діяльністю освітніх установ.
- •103.Суб'єкти державного управління та регулювання у сфері наукової діяльності.
- •104.Система та адміністративно-правовий статус органів управління культурою.
- •105.Організація управління охороною здоров'я.
- •106.Санітарно-епідемологічний нагляд.
- •107.Система органів управління у сфері соціального захисту населення.
- •108.Державна служба зайнятості: склад, повноваження.
- •109.Органи державного управління молодіжною політикою.
- •110.Організаційно-правова система державного управління фінансами та кредитом.
- •111.Загальне керівництво реалізацією державної політики у сфері фінансів
- •112. Повноваження та керівні органи нбу
- •113. Органи фінансового контролю : система, правовий статус
- •114.Сутність державного управління у галузі спорту
- •115.Органи державного управління у галузі транспорту
- •116. Поняття та особливості галузевого управління
- •117. Система та правовий статус органів управління економікою
- •118. Система та правовий статус органів приватизації
- •119. Управління у сфері захисту економічної конкуренції
- •120.Правовий статус органів управління промисловістю
- •121.Система органів управління агропромисловим комплексом
- •122. Поняття та особливості міжгалузевого управління
- •123. Напрями економічної політики держави та засоби державного регулювання
- •124.Характеристика системи органів державної статистики
56. Контроль за законністю в державному управлінні та його види
Надати законності бажаний (людьми, суспільством) стан може тільки узгоджена система зусиль всього суспільства, кожної людини з використанням ними всього арсеналу засобів «боротьби» за законність.
Важливе місце серед таких засобів належить побудові державної влади, з одного боку, її поділу по горизонталі (законодавча, виконавча, судова) і по вертикалі (центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади), а з іншого — формуванню між її підсистемами необхідних стримань і противаг, а також відносин взаємного контролю. Законність має місце тоді, коли жодна структура влади не може перевищувати своїх повноважень і буде, у випадку таких спроб, спільними діями інших структур влади підпорядкована закону.
Визначальна роль у забезпеченні законності в державному управлінні відводиться судовій владі. Особливий статус органів цієї влади робить її функціонування незалежним від інших підсистем державної влади і перетворює їх на справжнього стража законності. Так, у Конституції України (ст. 124) зазначається: «Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі». Великі можливості для забезпечення законності в державному управління має Конституційний Суд України, який згідно зі статтею 147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Розгортання у правовій державі судового контролю за законністю в державному управлінні не знижує, а навпаки, підвищує роль у цьому процесі прокуратури.
Особливе місце в підтриманні законності в державному управлінні займають органи виконавчої влади. У системі виконавчої влади використовують різні засоби забезпечення законності в державному управлінні. їх сутність зводиться до того, що в даній системі створюються контрольні механізми, які дають змогу відстежувати управлінські рішення та дії під кутом зору їх відповідності законам та іншим нормативним правовим актам,
Йдеться перш за все про зовнішній контроль, який у системі виконавчої влади одні органи здійснюють стосовно інших. Оскільки виконавча влада має строгу ієрархію, в ній вищі за організаційно-правовим статусом органи контролюють законність управлінської діяльності нижчих за статусом органів. Це так званий загальний контроль, який полягає в нагляді за законністю реалізації встановленої компетенції кожним органом. Законність та відповідальність у державному управлінні
Крім того, має місце спеціалізований зовнішній контроль за певними видами управлінської діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Такий контроль покладається на уповноважені стосовно його ведення органи і їх підсистеми, наприклад митний контроль, антимонопольний контроль, контроль якості продуктів і товарів народного вжитку, екологічний контроль тощо.
Суттєвим для забезпечення законності в державному управлінні є внутрішній контроль, який здійснюється в органах державної влади та органах місцевого самоврядування їх керівниками, а також виділеними з цією метою посадовими особами або підрозділами. Внутрішній контроль є недостатньо надійним, оскільки покладається на тих, хто сам приймає управлінські рішення або бере участь у їх підготовці. Проте розвиток правової культури державних службовців, зміцнення в цілому стану законності в державному управлінні здатне позитивно впливати і на внутрішній контроль.
Дедалі більшу роль у забезпеченні законності в державному управлінні саме демократичної держави має відігравати саме суспільство. Громадські об'єднання та інші структури громадян, засоби масової інформації, профспілкові організації, трудові колективи, соціальні прошарки і професійні групи мають навчатися захищати свої законні інтереси, конституційно гарантовані права та свободи й активно виступа* ти проти порушень норм, вимог законності в рішеннях і діях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх керівників та інших посадових осіб.
Законність у державному управлінні формується в певних умовах. З одного боку — це логічне моделювання бажаних суспільних відносин і закріплення його в законодавчій нормі, а з другого — це реальний стан суспільних відносин, що є результатом практичної реалізації юридичних норм. Останнє позначається поняттям «правопорядок» і розглядається як система стабільних правових зв'язків і відносин, що є в державі, суспільстві, між людьми, і які забезпечують їх потреби, інтереси та цілі, а також сприяють гармонізації та раціоналізації суспільного розвитку. Правопорядок виступає кінцевим пунктом реалізації права.Закони є набором загальних норм поведінки, орієнтованих на застосування невизначеним числом людей у невідомих наперед обставинах. У цьому розумінні законність інтерпретують як механізм «законного» пристосування законів до конкретних відносин конкретних осіб у конкретних умовах.
Закони створюють і забезпечують органи законодавчої влади з метою задоволення юридичних потреб та інтересів суспільства в цілому. Оскільки суспільство складається з вільних особистостей, які мають свої потреби та інтереси, при реалізації законів доводиться робити вибір між суспільно-доцільним і особистісно-бажаним. Без належної законності й правопорядку демократична, правова державність не може розвинутись. Якщо управлінська система не впорядкована, не введена в рамки законності та правопорядку, допускає високу частку свавілля, корисливості, егоїзму і суб'єктивістських поглядів, то важко сподіватись, що вона може зробити щось корисне для керованої системи, позитивно вплинути на свідомість, поведінку і діяльність людей, суспільства в цілому.
Законність і правопорядок у державному управлінні згуртовують персонал державного апарату, створюють між його членами належні формальні й неформальні відносини, посилюють координацію різних рівнів і видів управлінської діяльності, в цілому посилюють результативність і раціональність державного управління.