3. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 кк)
Термін «проституція» (від лат. prostitutio – образа) визначається як продаж особою свого тіла з метою здобути засоби для існування.
Основний об’єкт злочину – це відносини моральності суспільства в частині вільного задоволення статевих потреб, а додатковий – статева свобода, здоров’я, воля і гідність особи.
Об’єктивна сторона злочину – діяння:
втягнення особи в заняття проституцією (обман, шантаж, використання уразливого стану особи);
примушування особи до зайняття проституцією (фізичне насильство (побої, умисне заподіяння тілесних ушкоджень) або погроза застосування фізичного насильства);
сутенерство – дії винної особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою (наприклад, це можуть бути різні дії, спрямовані на організацію проституції іншими особами: надання транспорту, охорони, забезпечення необхідними засобами, підшукування клієнтів надання медичної допомоги, тощо).
Проституція – систематичність випадкових, позашлюбних сексуальних зносин з різними партнерами (клієнтами), що не ґрунтується на особистих уподобаннях і відчуттях, та попередня домовленість про оплату (ціна може попередньо й не називатись).
Злочин є закінченим з моменту вчинення злочинного діяння.
Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягли 16-річного віку; яка досягла 18-річного віку – при вчиненні діяння щодо неповнолітніх. Спеціальний суб’єкт злочину (ч. 2 ст. 303 КК) – службова особа або особа, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.
Суб’єктивна сторона злочину: вина у формі прямого умислу. До тяжких наслідків (ч. 3 ст. 303 КК) – вина у формі необережності.
Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 303 КК): 1) щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового становища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.
Особливо кваліфікуючі ознаки: 1) щодо неповнолітнього; 2) організованою групою (ч. 3 ст. 303 КК); 3) щодо малолітнього; 4) якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 303 КК).
Тяжкі наслідки, що сталися внаслідок зайняття проституцією: смерть або самогубство потерпілого, тяжкі тілесні ушкодження, зараження вірусом імунодефіциту людини або іншою невиліковною інфекційною хворобою чи сифілісом.
Особливості кваліфікації: втягнення малолітнього або неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією настає при вчиненні діяння будь-яким способом.
Втягнення
(примушування) неповнолітніх із вчиненням
стосовно них статевих злочинів – ч.ч.
1-4 ст. 152, ч.ч.1-3 ст. 153, 155 або 156 КК
Відповідальність за зайняття проституцією передбачена адміністративним законодавством (ст. 1811 КУпАП).
Покарання за злочин: ч. 1 – позбавлення волі від 3 до 5 років; ч. 2 – позбавлення волі від 4 до 7 років; ч. 3 – позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна (або без такої); ч. 4 – позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна (або без такої).