2. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 кк)

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 383 КК) полягає у завідомо неправдивому повідомленні суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину.

Спосіб (наприклад, письмово, усно, за допомогою технічних засобів, використання введених в оману інших осіб, тощо).

Неправдиве повідомлення – це те, що стосується злочину, якого насправді не було, або коли у ньому міститься інформація про вчинення злочину особою, яка насправді його завідомо для винного не вчиняла, або про вчинення особою більш тяжкого злочину, ніж той, що вона насправді вчинила. Загалом неправдивість повідомлення має торкатися тільки фактичних обставин вчинення злочину, а не його юридичної оцінки.

Важливо! Злочин є закінченим з моменту надходження неправдивого повідомлення до суду, прокурора, слідчого або органу досудового розслідування (формальний склад).

Суб’єкт злочину – загальний (фізична осудна особа з 16-річного віку).

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Кваліфікуючі ознаки злочину:

• обвинувачення особи у тяжкому чи особливо тяжкому злочині;

• штучне створення доказів обвинувачення (наприклад, підроблення документів, що є доказами в кримінальному провадженні, виготовлення фальшивих речових доказів, тощо),

• корисливий мотив.

Покарання (основний склад): мінімальне (ч. 1) – виправні роботи до 2 р.; максимальне (ч. 2) – до 5 років позбавлення волі.

3. Завідомо неправдиве показання (ст. 384 кк)

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 384 КК):

• завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого;

• завідомо неправдивий висновок експерта;

• завідомо неправдивий звіт оцінювача;

• завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем.

Показання – це відомості про факти, що підлягають встановленню у кримінальному чи цивільному провадженні і мають важливе значення для його правильного вирішення.

Неправдивими є показання, в яких повністю чи частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені.

Обов’язковими для цього злочину є обстановка і час його вчинення (зазначені дії можуть бути вчинені тільки під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою комісією Верховної Ради України або в суді).

Важливо! Злочин є закінченим з моменту вчинення зазначених дій (формальний склад).

Суб’єкт злочину – спеціальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і дає показання як свідок, потерпілий, експерт, оцінювач, перекладач (за умови їх осудності та досягнення на момент вчинення злочину 16 років).

Суб’єктивна сторона злочину, зважаючи на вживання терміну «за відомість», характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 384 КК) аналогічні кваліфікуючим ознакам злочину, передбаченого ст. 383 КК (за виключенням того, що злочин у ст. 384 КК може бути поєднаний не тільки зі штучним створенням доказів обвинувачення, але й захисту).

Покарання (основний склад): мінімальне (ч. 1) – виправні роботи до 2 р.; максимальне (ч. 2) – до 5 років позбавлення волі.