Тема №9 Кримінальний процесуальний кодекс України. Докази та доказування. Заходи забезпечення кримінального провадження. Затримання особи. Початок кримінального провадження.

1. Кримінальний процесуальний кодекс України

Кримінальний процесуальний кодекс прийнято 2012 року, на заміну діючому до того кримінально-процесуальному кодексу радянських часів. Загалом, новий КПК вважається більш гуманним і таким, що дозволяє реалізовувати засади змагальності. Крім КПК, кримінальний процес регулюється також положеннями Конституції України, рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та деякими законами.

Наприклад

У справі «Савіцький проти України» ЄСПЛ встановив відповідальність правоохоронних органів України у вчиненні нелюдського поводження щодо затриманого. Суд зобов’язав Україну виплатити 140 тисяч євро компенсації, частина з яких може лягти на правоохоронців.

За обставинами кримінального правопорушення чи проступку, а наразі – злочину, здійснюється кримінальне провадження. Насправді, провадження стосується переважно розслідування, учасниками його є слідчі, оперативні співробітники і інші передбачені КПК особи, однак не є патрульні. В той же час, патрульні повинні мати загальні уявлення про кримінальне провадження, адже легко можуть стати його безпосередніми учасниками.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями, поваги до людської гідності, і законності, тобто суворого і неухильного додержання законодавства.

ВАЖЛИВО

Повага до людської гідності в тому числі правопорушників є запорукою здорового співіснування патрульної служби і суспільства.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

2. Докази і доказування

Найважливішим елементом кримінального провадження є докази, а завданням сторін кримінального провадження – доказування.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Докази повинні бути належними, тобто доводити обставини (склад) кримінального правопорушення і допустимими, тобто отриманими у відповідності до законодавства.

ВАЖЛИВО

Значна частина доказів виникає на початковому етапі реагування на подію кримінального правопорушення, тому під час відповідних дій патрульні повинні дотримуватись законодавства. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини: негідне поводження, порушення права на захист, неповідомлення про право не свідчити проти себе.

Патрульні не мають, за кількома винятками, повноважень на збирання і оцінку доказів, однак можуть їх сприймати і фіксувати. Крім того, патрульні можуть взаємодіяти із слідчими підрозділами правоохоронних органів. Винятки: обшук затриманої особи, огляд місця події до внесення заяви в Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Доказуванню підлягають:¹

• час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення;

• форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

• вид і розмір завданої шкоди;

• обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та інші.

Тобто, патрульний має мати на увазі, які обставини кримінального правопорушення, учасником якого вони можуть стати, мають значення для подальшого кримінального провадження. Процесуальні дії у провадженні повинні фіксуватись у протоколі.²