5. Злочини проти авторитету органів державної влади

Об’єкт злочинів – нормальна діяльність органів державної влади та представників цих органів

Потерпілими від злочинів даної категорії є працівники правоохоронних органів, до яких належать працівники ОВС, – це співробітники правоохоронних органів як потерпілі від злочинів, що посягають на нормальну діяльність органів державної влади у сфері правоохоронної діяльності (статті 342, 343, 345, 347, 348 та 349 КК):

• особи, які перебувають на державній службі в підрозділах ОВС і яким присвоєно спеціальне звання;

• військовослужбовці органів внутрішніх справ (Національна гвардія, спецпідрозділи);

• працівники кримінально-виконавчої системи;

• курсанти, слухачі, ад’юнкти та інші співробітники навчальних закладів МВС та Державного департаменту виконання покарань;

• близькі родичі (у ст.ст. 345-349, 352 КК) – батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба й онуки (ч. 2 ст. 2 Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р.).

6. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (стаття 342 кк)

Об’єктивна сторона злочину: діяння – це активна фізична протидія здійсненню потерпілими своїх обов’язків (наприклад, застосування до потерпілих фізичної сили, погроза застосування такої; знищення документів та предметів, вилучення яких намагається здійснити особа).

Час вчинення злочину: під час виконання службових обов’язків працівником ОВС (ч.ч. 2 та 3 ст. 342 КК); під час виконання обов’язків щодо охорони громадського порядку членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовцем (ч. 2 ст. 342 КК).

Суб’єкт опору – особа, яка досягла 16-ти років.

Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі умислу; мета: бажання особи перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілими.

Кваліфікуючі ознаки опору (ч. 3 ст. 342 КК України):

• вчинення діяння з примушенням потерпілих осіб шляхом насильства (наприклад, зв’язування, нанесення ударів, побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, тощо);

• погрози застосування насильства (наприклад, погроза зброєю вчинити вбивство, заподіяти тілесні ушкодження, тощо).

Опір необхідно відрізняти від злісної непокори – діяння, що утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника правоохоронного органу, будучи за своїм змістом бездіяльністю, виражається тільки у відмові від виконання законних вимог цих осіб (наприклад, надати документи, які засвідчують особу; прослідувати разом зі співробітником патрульної служби до органу внутрішніх справ; надати транспортний засіб для проведення огляду тощо).

Покарання за злочин, передбачений ст. 342 КК: ч. 2 – штраф від 100 до 200 н.м.д.г., арешт від 3 до 6 місяців, обмеження волі до 4 років або позбавлення волі до 2 років; ч. 3 – обмеження волі до 5 років або позбавлення волі від 2 до 5 років.