Посібник помічника судді загального суду

РОЗДІЛ 2

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОМІЧНИКА СУДДІ ЗАГАЛЬНОГО СУДУ

2.1.Правові основи діяльності помічника судді

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, закріпила демократичний принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Означені три гілки влади є самостійними, кожна з яких діє в межах своєї компетенції, визначеної законодавством України.

Особливо важливим це положення є для судової системи. Конституція України законодавчо закріпила можливості для формування та укріплення засад демократичної та незалежної судової системи, яка, своєю чергою, покликана забезпечити захист прав людини і громадянина на рівні держави і забезпечити реалізацію провідного принципу будь-якої правової держави - принципу верховенства права.

Загальновідомо, що якість правосуддя значною мірою залежить від того, скільки часу суддя витрачає для вирішення судових справ, не відволікаючись на питання, які безпосередньо не пов’язані із здійсненням правосуддя. Йдеться про ті питання, що перебувають за межами судового процесу та від вирішення яких судді мають бути увільнені з метою ефективної організації робочого часу. Сьогодні ця проблема є особливо актуальною, адже потреба суддів у додатковій підтримці, особливо, у сфері аналізу правових актів та складання проектів документів у зв’язку із збільшенням кількості справ, що перебувають у їх провадженні, суттєво зросла.

Необхідність кращого організаційного забезпечення судів та позбавлення суддівадміністративнихтаіншихфункцій, якінепов’язанізвідправленням правосуддя, усвідомлюється і на офіційному рівні, зокрема, про це йдеться в постанові Верховної Ради України «Про концепцію судово-

30	ПОСІБНИК ПОМІЧНИКА СУДДІ ЗАГАЛЬНОГО СУДУ

правової реформи в Україні» від 28 квітня 1992 року № 2296-XII8.

Безумовно, підвищення ефективності правосуддя пов’язане з вирішенням цілої низки завдань, серед яких важливе місце посідає питання організації діяльності помічника судді.

Традиційно, діяльність помічника судді в науковій літературі розглядають в контексті організаційного забезпечення суддів9, розуміючи під ним методи і засоби, необхідні для того, щоб судочинство було доступним і ефективним. Проте, сьогодні, в умовах переосмислення ролі та значення посади помічника судді у процесі здійснення правосуддя, - і судді, державні діячі погоджуються з думкою про те, що професія помічника судді є не просто технічним засобом організаційного забезпечення діяльності судді, а набуває рис самостійного правового інституту10.

У складному комплексі питань, пов’язаних з вивченням правового статусу помічника судді, важливе місце посідає питання правового регулювання, під яким в юридичній науці розуміють здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових норм упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток11.

Отже, за допомогою правового регулювання відбувається такий правовий вплив, в результаті якого достатньо чітко визначається компетенція, організація діяльності, а також процесуальний порядок здійснення відповідних дій.

Так, принципове значення в діяльності помічника судді мають положення Конституції України як основного закону держави. Слід зазначити, що Конституція України не містить норм, які б безпосередньо стосувались здійснення діяльності помічника судді, проте, вона закріпила низку важливих положень щодо створення і функціонування судової системи України, визначає основні принципи та засади судочинства12.

8Про концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 2004 року № 2296-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 28.07.1992

-1992 р., № 30, ст. 426.

9Куйбіда Р. О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: Монографія.

-К.: Атіка, 2004. - С. 195., Притика Д. М. Правові засади організації і діяльності

органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. - К.: Ін Юре, 2003. - С. 153 - 256.

10Круглийстіл: «ПомічниксуддівУкраїні: вітчизняніреаліїтаєвропейськіперспективи»

// www.viaduk.net

11Осауленко О. І. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. - К.: Істина, 2007. - С. 256.

12Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної

Ради України. - 1996. -	№ 30. - Ст. 141.
РОЗДІЛ 2	31

Стаття 129 Конституції України визначає наступні основні засади судочинства:

−законність;

−рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

−забезпечення доведеності вини;

−змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

−підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

−забезпечення обвинуваченому права на захист;

−гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

−забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

−обов’язковість рішень суду.

Саме помічнику судді, як працівнику суду, який є найближчим до суддівського корпусу, слід пам’ятати про необхідність активного втілення в судове провадження задекларованих у Конституції України принципів та основ, на яких будується судочинство в українській державі, адже всі вони тісно пов’язані із здійсненням та реалізацією прав і свобод людини та громадянина.

Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів, також розглядає посаду помічника судді в рамках організаційного забезпечення суду13.

Посада помічника судді визначається статтею 151 згаданого Закону, яка структурно знаходиться у розділі XІ «Організаційне забезпечення діяльності судів». Відповідно до положень згаданої статті правовий статус і умови діяльності помічника судді визначаються цим Законом та положенням про помічника судді, що затверджується Радою суддів України. Зокрема,

13Закон України «Про судоустрій та статус суддів» // Офіційний вісник України вiд 30.07.2010 - 2010 р., / № 55/1 /, стор. 7, стаття 1900, код акту 52172/2010.

32	ПОСІБНИК ПОМІЧНИКА СУДДІ ЗАГАЛЬНОГО СУДУ

Законом передбачено порядок підпорядкування помічників суддів. Так, вони

зпитань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді. У загальному вигляді визначений порядок добору помічників суддів та їх призначення на посаду, відповідно до якого судді самостійно здійснюють добір помічників, а помічник судді призначається на посаду та звільняється

зпосади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Також передбачено, що помічники суддів прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду та на них поширюється дія Закону України «Про державну службу». Встановлено також загальні вимоги до кандидатів на посаду помічника судді: помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Додаткові вимоги передбачені для помічників суддів Верховного Суду України, які повинні також мати стаж роботи в галузі права не менше трьох років.

Разом з тим, станом на листопад 2010 року, Положення про помічника судді Радою суддів ще не затверджене. Тому єдині засади діяльності, обсяг посадових обов’язків та основні вимоги щодо їх виконання, права та відповідальність особи, яка займає посаду помічника судді, встановлюють відповідні типові посадові інструкції, затверджені наказами Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року № 86 «Про затвердження Типових посадових інструкцій працівників апарату місцевого загального суду»14 (Типова посадова інструкція помічника голови місцевого загального суду; Типова посадова інструкція помічника заступника голови місцевого загального суду; Типова посадова інструкція помічника судді місцевого загального суду), а також від 01 березня 2007 року № 21 «Про затвердження Типової посадової інструкції помічника голови апеляційного загального суду», «Про затвердження Типової посадової інструкції помічника заступника голови апеляційного загального суду», «Про затвердження Типової посадової інструкції помічника судді апеляційного загального суду»15.

Згідно ч. 3 ст. 151Закону України «Про судоустрій та статус суддів», на помічників суддів розповсюджується дія Закону України «Про державну службу», тому вони вважаються службовцями, що працюють у суді, але не входять до апарату суду. У частині 9 статті 149 Закону, яка містить перелік осіб, що входять до апарату суду додатково до співробітників канцелярій

14Про затвердження Типових посадових інструкцій працівників апарату місцевого загального суду: наказ Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005

року, № 86 // www.gca.court.gov.ua

15Про затвердження Типової посадової інструкції помічника голови апеляційного загальногосуду, ПрозатвердженняТиповоїпосадовоїінструкціїпомічниказаступника голови апеляційного загального суду, Про затвердження Типової посадової інструкції помічника судді апеляційного загального суду: наказ Державної судової адміністрації України від 01 березня 2007 року, № 21 // www.gca.court.gov.ua.

РОЗДІЛ 2

33

та відповідних відділів, помічники суддів не згадуються. А в ч. 3 статті 151 вказується, що помічники лише «прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду». Також для помічників встановлено і спеціальний порядок добору, який здійснюється суддею, тоді як добір співробітників апарату суду здійснюється на конкурсній основі.

Такий спеціальний порядок проходження державної служби, який встановлено для помічників суддів, передбачено частиною 5 статті15 Закону України «Про державну службу». Так, відповідно до цієї частини вказаної статті Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників пресслужб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами. Хоча судді і не згадуються в тексті даної статті, фактично, порядок добору помічників та умови проходження служби за усіма ознаками відповідають умовам патронатної служби. У даному випадку виникає певна правова колізій між законом про державну службу і законом про судоустрій. З одного боку закон про судоустрій передбачає саме патронатний порядок призначення на посаду та проходження служби, з іншого – закон про державну службу не поширює на суддів право мати патронатну службу. У зв’язку з цим доцільно внести зміни до закону про державну службу. Наразі, пропонуємо застосовувати до помічників положення частини 5 статті 15 Закону України «Про державну службу» та Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. N 851 за аналогією. Також положення зазначенихнормативно-правовихактівмаютьбутивідображеніівПоложенні про помічника судді.

Наразі, до прийняття Положення про помічника судді, загальні засади діяльностіпомічниківсуддівврегульовуються закономпродержавнуслужбу. Оскільки на них розповсюджуються положення закону про державну службу, то за умовами оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторнокурортного та транспортного забезпечення помічники суддів прирівнюються до відповідних категорій службовців апарату вищого, центральних або місцевих органів виконавчої влади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 88-р «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців», до другої категорії державних службовців віднесені посади помічників Голови, першого заступника та заступників Голови Верховного Суду України та

34	ПОСІБНИК ПОМІЧНИКА СУДДІ ЗАГАЛЬНОГО СУДУ

посади помічників голів судових палат Верховного Суду України; до третьої категорії віднесені посади помічників заступників голів судових палат, суддів Верховного Суду України; до четвертої категорії віднесені посади помічників голови суду, першого заступника голови суду та заступника голови апеляційних судів; до п’ятої категорії віднесені посади помічників суддів апеляційних судів; посади помічників голови суду, першого заступника голови суду, заступника голови суду та суддів місцевих судів16.

Зазначене свідчить, що статус помічника судді нічим не відрізняється від статусу посад інших державних службовців, а категорія державної служби залежить від інстанції суду, в якому працює помічник (місцевий, апеляційний, Вищий спеціалізований, Верховний Суд України тощо).

Добір кандидатів на посаду помічника судді здійснює безпосередньо сам суддя. Хочапорядокдоборусуддеюпомічникащенерозроблено, очевидним є те, що для кандидатів на посаду помічника суддів, основною вимогою є знання законодавчої бази України: передусім, конституційних норм, норм цивільного, кримінального законодавства, а також законодавства про адміністративні правопорушення, законів України «Про судоустрій України», «Продержавнуслужбу» тощо. Проведенняконкурсудляпомічниківсуддівне передбачено. Однак, оскільки на них розповсюджуються вимоги закону про державну службу, то вони мають відповідати та притримуватися основних принципів державної служби.

Провіднимипринципамидіяльностідержавнихслужбовців-помічниківсуддів, згідно закону, є наступні: демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедливість; пріоритет прав людини і громадянина; професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; персональна відповідальність за виконання службових обов’язків і дисципліни; дотримання прав і законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян. Відповідно до статті 4 означеного закону, право на державну службу, а отже і право на зайняття посади помічника судді, мають громадяниУкраїнинезалежновідпоходження, соціальногоімайновогостану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

На помічників також розповсюджуються обмеження для кандидатів на державну службу, що передбачені статтею 12 закону про державну службу

16Про внесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 88-р // Офіційний вісник України вiд 14.03.2003 - 2003 р.,

№ 9, ст. 404.

РОЗДІЛ 2

35

відповідно до якої не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними;мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками17.

Поряд із загальними вимогами, що висуваються до помічників суддів як окремої категорії державних службовців, закон про державну службу встановлює також обмеження, що пов’язані з безпосереднім проходженням державної служби і спрямовані на забезпечення належного виконання державно-службових обов’язків.

Так, державному службовцю-помічнику судді забороняється брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню суду.

Окрім загальних обмежень, пов’язаних з безпосереднім проходженням державної служби, Законом України «Про боротьбу з корупцією»18 від 5 жовтня 1995 року N 356/95-ВР, встановлено і спеціальні обмеження, які спрямовані на попередження корупції (ст. 5 закону). З 1 січня 2011 року має вступити в дію Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11 червня 2009 року N 1506-VI19, який у статтях 4-7 та статтях 9 – 12 і статті 14 дублює обмеження закону 1995 року та запроваджує нові. Однак, до цього Закону будутьвнесенізмінипередтим, яквінвступитьвдію, істаномналистопад2010 року ще не відомо які саме зміни будуть внесені і чи будуть вони стосуватися помічників суддів безпосередньо, чи ні.

Розуміючи норми даних законів виключно в контексті діяльності помічника судді, слід відзначити, що представник цієї посади не має права займатись підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу,

вякому він працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики); входити самостійно (крім випадків виконання функцій з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представлення інтересів держави

враді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів,

17Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1993, № 52, ст. 490.

18Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року N 356/95-ВР// Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1995, № 34, ст. 266.

19Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11 червня 2009 року

N 1506-VI // Голос України від 18.07.2009.

36	ПОСІБНИК ПОМІЧНИКА СУДДІ ЗАГАЛЬНОГО СУДУ

що здійснюють підприємницьку діяльність; відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримуватиїї, надаватинедостовірнучинеповнуінформацію. Такожвідповідно до нового закону про протидію корупції помічникам суддів заборонено приймати подарунки, пов’язані з виконанням ними службових обов’язків, вони не можуть бути у статусі близької особи до судді, з яким працюють, вони є суб’єктами фінансового контролю як державні службовці, мають керуватися кодексами поведінки (Правилами поведінки працівників суду), мають дбати про врегулювання (уникнення) конфлікту інтересів у їхній діяльності тощо.

Крім цього, з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах, один раз на три роки проводиться їх атестація. Не є виключенням в даному питанні і помічники суддів. Під час атестації оцінюються результати роботи кожного помічника судді, ділові та професійні якості, виявлені кожним при виконанні службових обов’язків, які визначені типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображені у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних судів. Провідну роль в оцінюванні ділових та професійних якостей помічника судді має відігравати суддя, якому він безпосередньо підпорядкований у питаннях, пов’язаних з підготовкою справи до слухання.

Особливості умов праці помічників суддів, умови здійснення їм виплат по надбавкам та доплатам, а також випадки скасування або зменшення таких доплат врегульовуються постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року № 268 з наступними змінами20.

При цьому, як зазначено у постанові, конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу (суду).

Процесуальний порядок здійснення відповідних дій, яким керуються у своїй роботі помічники суддів, визначений Кримінально-процесуальним кодексом України від 28 грудня 1960 року21, Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року22, Кодексом України про адміністративні

20Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів

виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів: постанова Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 //Офіційний вісник України вiд 22.03.2006 - 2006 р., № 10, ст. 632

21Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 12.01.1961 - 1961 р., № 2

22Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.2004 - 2004 р., № 40, / 40-42 /, стор. 1530,

ст. 492

РОЗДІЛ 2

37

правопорушення від 07 грудня 1984 року23, Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV24, і залежить від специфіки діяльності судді, з яким працює той чи інший помічник.

Процесуальні тонкощі кожної із галузей права, визначають перелік тих обов’язків помічників, що міститься в Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 6825, та Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 06 січня 2006 року № 126.

Таким чином, аналіз чинної нормативно-правової бази, що регламентує правовийстатустаорганізаціюдіяльностіпомічникасудді, вцілому, свідчить, що ця посада знаходить своє відображення у законодавстві України.

Як вбачається, вперше інститут помічників суддів законодавчо був введений із прийняттям Закону України «Про судоустрій» від 07 лютого 2002 року, положення якого згадують про помічника судді як працівника апарату суду, який користується всіма правами та гарантіями державного службовця. В Законі України «Про судоустрій та статус суддів» помічнику суддів присвячується окрема стаття, яка визначає його статус державного службовця, схожий за умовами добору та проходження служби до умов патронатної служби.

Разом з тим, закріплений у законодавстві правовий статус помічника судді, - формально відрізняється від його реального статусу. Функціонально, помічники суддів виконують високо інтелектуальні завдання, які пов’язані з аналітикою, дослідженням та вивченням справ, законодавства, відслідковують документацію, пов’язану із провадженнями у справах. Формально ж, їх повноваження детально не розмежовуються з іншими працівниками апарату суду.

Такий недолік, як вбачається, можна виправити шляхом удосконалення змісту статті 151 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в якій доцільно визначити права та обов’язки, головні функції помічника судді, а

23 Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 18.12.1984 - 1984 р., № 51

24Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06 липня 2005 року // Відомості Верховної Ради України 2005, N 3, ст. 446.

25Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді: Наказ Державної судової адміністрації Українивід 27 червня 2006 року// Офіційний вісник Українивiд16.08.2006 - 2006 р., № 31, / № 78, 2007, стор. 273, ст. 2266

26Інструкція з діловодства в апеляційному загальному суді: Наказ Державної судової

адміністрації України від 06 січня 2006 року // Офіційний вісник України вiд 15.02.2006 - 2006 р., № 5, стор. 296, ст. 266

38	ПОСІБНИК ПОМІЧНИКА СУДДІ ЗАГАЛЬНОГО СУДУ

також гарантії, пов’язані з особливостями та характером роботи.

Крім того, інститут помічників суддів повинен знайти і своє процесуальне закріплення. Такий висновок випливає з тих функцій, які виконує помічник судді. На нашу думку, помічник судді має стати процесуальною фігурою з визначенням його місце та роль в судовому процесі, самостійним учасником процесу, що сприятиме здійсненню правосуддя.

2.2.Правовий статус помічника судді

2.2.1.Поняття та зміст правового статусу помічника судді

Перш ніж розглядати правовий статус помічника судді необхідно в першу чергу визначитися з самим поняттям «правовий статус» і встановити, які елементи входять до цього поняття.

Складні зв’язки між державою та індивідами, а також між індивідами у державно-організованому суспільстві фіксуються державою у юридичній формі — у формі прав, свобод та обов’язків закріплених на нормативному рівні. У своїй єдності саме вони складають правовий статус індивіда, який, у свою чергу, відображає особливості соціальної структури суспільства, рівень демократії та стан законності. Правовий статус як юридична категорія не лише визначає стандарти можливої та необхідної поведінки, що забезпечують нормальну життєдіяльність соціального середовища, а й характеризують реальну взаємодію держави та особи.

Правовийстатусвідображаєюридичнезакріпленнядосягнутогосуспільством обсягу свободи особи. Він ґрунтується на сучасному вченні про свободу, в підвалинах якого лежать такі ідеї:

• усі люди рівні від народження і ніхто не має права відчужувати їх природні права. Забезпечення і охорона цих прав є головним обов’язком держави;

•свобода полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі;

•межі свободи можуть визначатися законом, який відповідає праву, а право є мірою свободи;

•обмеження прав є можливим виключно з метою сприяння досягненню

РОЗДІЛ 2

39