5. Дефіцит місцевих бюджетів

Стаття 72. Дефіцит місцевих бюджетів

1. По загальному фонду місцеві бюджети можуть прийма­вся з дефіцитом шляхом внесення змін до рішень про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання від­відного місцевого бюджету за попередній бюджетний період включно на суму вільного залишку бюджетних коштів.

2. По спеціальному фонду можуть прийматися з дефіцитом виключно бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюд­жети у частині дефіциту бюджету розвитку, який покривається за рахунок запозичень.

(Стаття 72 в редакції Закону № 1086-IV від 10.07.2003)

Конституція України (ст. 95) встановила, що держава прагне до збалансованості бюджету України, тому бюджет будь-якого рівня не повинен бути дефіцитним.

Дефіцит бюджету, як визначено в пункті 17 статті 2 Кодексу, є перевищенням видатків бюджету над його доходами. Стаття 14 Кодексу встановлює випадки прийняття державного і місцевих бюджетів з дефіцитом - це дозволяється лише за наявності об­ґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідних бюдже­тів з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 Кодексу. Стаття 72 в редакції Закону від 10 липня 2003 р. № 1086- IV передбачає можливість прийняття місцевих бюджетів по загаль­ному фонду з дефіцитом шляхом внесення змін до рішень про міс­цевий бюджет за результатами річного звіту про його виконання за попередній бюджетний період, але тільки на суму вільного за­лишку бюджетних коштів.

Залишок бюджетних коштів загально­го фонду включає обсяг коштів на рахунках відповідного бюдже­ту та розпорядників коштів на кінець дня (п. 20 ст. 2 Кодексу). Шляхом внесення змін у рішення про місцевий бюджет за резуль­татами річного звіту про виконання цього бюджету за попередній бюджетний період виключно на суму вільного лишку бюджетних коштів і може місцева рада прийняти рішення про місцевий бюд­жет з дефіцитом по загальному фонду.

Стаття 73. Позички місцевим бюджетам

1. Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адмі­ністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кре­дитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточ­ного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок ви­значається Міністерством фінансів України.

2. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Позички місцевим бюджетам використовуються на стадії вико­нання бюджету. При цьому право на застосування позик виникає тільки при виконанні загального фонду бюджету, на спеціальний фонд це право не поширюється (ст. 13 Кодексу). Кошти, що надхо­дять від позичок, спрямовуються на покриття тимчасових касових розривів. Подібні позички можна віднести до короткострокових, бо вони отримуються у фінансово-кредитних установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду відповід­но до Порядку, визначеного Міністерством фінансів України.

Стаття 74. Запозичення до місцевих бюджетів

1. Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визна­чену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичен­ня до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюд­жету розвитку, крім випадку, передбаченого статтею 73 цього Кодексу.

2. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за за­позиченнями до місцевих бюджетів.

3. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за раху­нок коштів загального фонду бюджету.

4. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не мо­жуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загально­го фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

5. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та пла­тежів по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

6. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів вста­новлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених цим Кодексом.

Зміст статті 74 Кодексу є певним відображенням, деталізацією положень статей 15-18 глави 3 «Запозичення» відносно запози­чень до місцевих бюджетів. Статтею 74 встановлюються деякі об­меження щодо застосування запозичень до місцевих бюджетів. Це робиться з метою запобігання надмірному борговому навантажен­ню на бюджети місцевого самоврядування, недопущення пору­шень платіжної дисципліни. До таких обмежень відносяться:

- чітко визначена мета запозичень;

- обов'язкове повернення;

- обслуговування боргу виключно за рахунок коштів загального фонду бюджету;

- неприпустимість перевищення видатків на обслуговування боргу понад 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного бюджету;

- заборона на нові запозичення протягом п'яти років при пору­шенні графіку погашення з вини позичальника.

Показово, що хоча йдеться про кошти, що надходять терито­ріальним громадам, порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів регулюється державою і встановлюється Кабінетом Мі­ністрів України (див.: Про затвердження Порядку здійснення за­позичень до місцевих бюджетів: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 207).