5.1. Фізіолого – психологічні особливості різних видів діяльності людини

В сучасному виробництві на людину діє, крім різноманітних несприятливих чинників зовнінього виробничого середовища ще й велика кількість психофізіологічних чинників, зумовлених фізичними та нервово –психічними перевантаженнями працівника, його індивідуальними якостями та психічним станом.

Комп’ютерізація і роботизація, з одного боку, розширили можливості людини, а з іншого боку, в значній мірі змінили вимоги до його діяльності. Зросла потреба в творчій висококваліфікованій праці. Ускладнилась проблема погодження умов праці, конструкції устаткування з психофізіологічними можливостями людини.

Важливе значення з точку зору фізіології праці має вивчення протікання психічних і фізіологічних процесів під час трудової діяльності людини, котру можна поділити на фізичну і розумову.

Фізична діяльність визначається в основному роботою м’язів, до котрих в процесі роботи постачаються кисень і поживні речовини, а видаляються продукти розпаду. Цьому сприяє активна робота серця і органів дихання. В процесі роботи відбувається витрата енергії. За величиною енергозатрат роботи поділяються на три категорії: легкі, середньої важкості та важкі (табл.2.1 ).

Таблиця 5.1.

Категорії робіт за ступенем важкості (ГОСТ 12.1.005 – 88. ССБТ. Загальні санітарно – гігієнічні вимоги до повітря робочої зони).

Категорія робіт	Енергозатрати
	Ватт	Ккал/год
Легкі Іа Іб	До 139 140-174	До 120 121-150
Середньої важкості ІІа ІІб	175-232 233-290	151-200 201-250
Важкі ІІІ	Більше 290	Більше 250

До категорії Іа відносяться роботи, що виконуються сидячи і супроводжуються незначним фізичним напруженням (професії сфери керування, швейного і годинникового виробництва, точного приборо- і машинобудування).

До категорії Іб відносяться роботи, що виконуються сидячи або пов’язані з ходінням і супроводжуються деяким фізичним напруженням (ряд професій на підприємствах зв’язку, контролери, майстри).

До категорії ІІа відносяться роботи пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (вагою до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, які вимагають незначного фізичного напруження (прядильно – ткацьке виробництво, механозбірочні підприємства).

До категорії ІІб відносяться роботи, пов’язані з ходьбою і переміщенням вантажів масою до 10 кг, які супроводжуються помірним фізичним напруженням (ряд професій машинобудування, металургії).

До категорії ІІІ відносяться роботи, пов’язані з постійними пересуваннями і переноскою значних (більше 10 кг ) вантажів, які потребують значних фізічних навантажень (професії з виконанням ручних операцій металургійних, машинобудівних, гірничодобувних підприємств).

Чим вище категорія роботи, тим більше навантаження на опорно- рухову, дихальну, серцево – судинну системи. Так, частота серцевих скорочень, котра встані спокою дорівнює 65 – 70 скорочень на хвилину, при виконанні важких робіт може зрости до 150 – 170. Легенева вентиляція, як і частота серцевих скорочень зростає пропорційно зростанню інтенсивності праці. Вентиляція легенів, котра складає 6 – 8 літрів повітря на хвилину у стані спокою, під час важкої фізичної праці може досягати 100 і більше літрів на хвилину.

Розумова діяльність визначається в основному участю в процесі праці центральної нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі зменшується частота серцевих скорочень, зростає кров’яний тиск, знижуються обмінні процеси, зменшується забезпечення кров’ю кінцівок і брюшної порожнини, в той же час зростає надходження крові до мозку (у 8 – 10 разів порівняно зі станом спокою). Розумова діяльність тісно пов’язана з роботою органів почуття – органів зору і слуху. Порівняно з фізичною діяльністю в окремих видах розумової праці (робота конструкторів, операторів комп’ютерів, викладачів) напруженість органів почуттів зростає в 5 – 10 разів. Це визначає більш жорсткі вимоги до нормування рівнів шуму, вібрації, освітлення саме при розумовій діяльності.

Оцінка стану умов праці проводиться на основі даних атестації робочих місць за результатами вимірювань факторів виробничого середовища згідно з ДНАОП 0.5.8.04-92 « О порядке проведения аттестации рабочих мест по условиям труда».

Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не тільки здоров’є працівника, а створюється посилання для підтримання високого рівня працездатності;

2 клас – допустимі умови праці – характеризується такими рівнями факторів виробничого середовища, котрі не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни стану організму відновлюються під час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і негативно не впливають на стан здоров’я працюючих і їх потомство.

3 клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і можуть негативно вплинути на організм працюючого та (або) його потомство.

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці – харатеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочого часу (або його частини), створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Розділ 6. Мікроклімат виробничих приміщень