6.1. Мікроклімат і його характеристики.
Людина під час праці витрачає енергію. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів навколишнього середовища (стану повітря в приміщенні).
Таблиця 6.1
Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень
|
Пора року |
Категорії робіт |
Температура, °С |
Відносна вологість,% |
Швидкість руху повітря, м.с. | ||||||
|
оп ти ма ль на
|
допустима |
оп ти ма ль на
|
Допустима на робочих місцях не більше |
оп ти ма ль на, не біль ше
|
Допустима на робочих місцях постійних і непостійних | |||||
|
верхня межа |
нижня межа | |||||||||
|
на робочих місцях | ||||||||||
|
постій них |
непо стій них |
постій них |
непо стій них | |||||||
|
Холодна |
Легка Іа |
22-24 |
25 |
26 |
21 |
18 |
40-60 |
75 |
0,1 |
не більше 0,1 |
|
Легка Іб |
21-23 |
24 |
25 |
20 |
17 |
40-60 |
75 |
0,1 |
не більше 0,2 | |
|
Середньої важкості ІІа |
18-20 |
23 |
24 |
17 |
15 |
40-60 |
75 |
0,2 |
не більше 0,3 | |
|
Середньої важкості ІІб |
17-19 |
21 |
23 |
15 |
13 |
40-60 |
75 |
0,2 |
не більше 0,4 | |
|
Важка ІІІ |
16-18 |
19 |
20 |
13 |
12 |
40-60 |
75 |
0,3 |
не більше 0,5 | |
|
Тепла |
Легка Іа |
23-25 |
28 |
30 |
22 |
20 |
40-60 |
55 при 28°С |
0,1 |
0,1-0,2 |
|
Легка Іб |
22-24 |
28 |
30 |
21 |
19 |
40-60 |
60 при 27°С |
0,2 |
0,1-0,3 | |
|
Середньої важкості ІІа |
21-23 |
27 |
29 |
18 |
17 |
40-60 |
65 при 26°С |
0,3 |
0,2-0,4 | |
|
Середньої важкості ІІб |
20-22 |
27 |
29 |
26 |
15 |
40-60 |
70 при 25°С |
0,3 |
02-0,5 | |
|
Важка ІІІ |
18-20 |
26 |
28 |
15 |
13 |
40-60 |
75 при 24°С і нижче |
0,4 |
0,2-0,6 | |
Стан повітря робочої зони у виробничому приміщенні називають мікрокліматом або метеорологічними умовами, які визначаються за такими параметрами:
температура повітря в приміщенні, °С;
відносна вологість повітря, %;
рухливість повітря, м/с;
теплове випромінювання, Вт/м
.
Всі ці параметри впливають на термогрегуляцію робітника і визначають його працездатність.
Роботи за своєю важкістю, як визначалось вище (п.2.1.) характеризуються енергозатратами організму і підрозділяються на категорії .
При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється на два періоди:
холодний період – середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10 °С;
теплий період – середньодобова температура становить+10 °С і вище.
Незважаючи на те, що параметри мікроклімату робочих приміщень можуть коливатися, температура тіла людини залишається постійною – 36,6 °С. Властивість людського організму підтримувати тепловий баланс називається термогрегуляцією.
Тепловий баланс «людина-навколишнє середовище» вперше було проаналізовано в 1884 році професором Флавицьким. Теплообмін між людиною та навколишнім середовищем здійснюється конвекцією внаслідок обтікання тіла повітрям і теплопровідністю через одяг, випромінюванням на оточуючі поверхні та у процесі тепломасообміну при випаруванні вологи, яка виводиться на поверхню потовими залозами і при диханні.
Величина і напрямок конвективного теплообміну людини з навколишнім середовищем визначається переважно температурою навколишнього середовища, барометричним тиском, рухомістю та вологовмістом повітря.
Теплообмін випромінюванням відбувається за допомогою електромагнітних хвиль між тілами, розділеними променепрозорим середовищем. Теплова енергія, перетворюючись на поверхні гарячого тіла на променисту, передається на холодну поверхню, де знову перетворюється на теплову.
Кількість тепла, що віддається в оточуюче середовище з поверхні тіла при випаруванні поту, залежить не тільки від температури повітря та інтенсивності роботи, що виконується людиною, але й від швидкості руху оточуючого повітря та його відносної вологості.
Легенева вентиляція – це об`єм повітря, що вдихається людиною за одиницю часу. Вона визначається як добуток об`єму повітря, що вдихається за один вдих, на число циклів дихання за секунду.
Кількість теплоти, що виділяється людиною з повітрям, яке вдихається, залежить від ії фізичного навантаження, вологості повітря, температури оточуючого повітря.
Загалом теплове самопочуття людини залежить від інтенсивності фізичного навантаження організму, температури оточуючих предметів та параметрів мікроклімату (температури, рухомості та відносної вологості повітря, барометричного тиску).
Постійний вплив високої температури при значній вологості може призвести до накопичення тепла в організмі і гіпертермії – стану, при якому температура підвищується до 38 – 40 °С. При гіпертермії (тепловому ударі) спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, зміна кольорового сприйняття, нудота, потовиділення. Пульс прискорюється. В окремих випадках виникають судоми, втрата свідомості.
При низькій температурі, значній вологокості повітря виникає переохолодження організму – гіпотермія. При постійній дії холоду дихання стає нерітмічним, змінюється вуглеводний обмін. Внаслідок дії низьких температур можуть виникнути холодові травми.
Вологість повітря впливає на термогрегуляцію організму. Підвищена вологість (85%) утруднює терморегуляцію внаслідок зниження випарування поту, а низька (20%) викликає пересихання слизових оболонок дихальних шляхів. Нормальні значення відносної вологості 40 – 60%.
Барометричний тиск впливає на процес дихання. Життєдіяльність людини може проходити в доволі широкому діапазоні тисків – 500 – 950 мм рт.ст. Однак необхідно враховувати, що для здоров’я людини небезпечно швидка зміна тиску, а не значення величини тиску.