Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ №1.doc
Скачиваний:
225
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
6.49 Mб
Скачать

12.6. Перша допомога потерпілим при поразці електричним струмом.

Перша медична допомога – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров’я потерпілих, здіснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Найважливіше положення надання першої медичної допомоги – ії терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок.

Послідовність надання першої медичної допомоги:

  • усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, які загрожують здоров’ю та життю потерпілих, оцінити стан потерпілого;

  • визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;

  • виконати необхідні заходи з рятування потерпілих у послідовній терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здіснити штучне дихання, провести зовнішній масаж серця);

  • підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

  • викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Рятування потерпілого від впливу електричного струму залежить від швидкості звільнення його з – під струму, а також від швидкості та правильності надання йому допомоги. Зволікання може зумовити загибель потерпілого. При ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та винести заключення про його смерть має право лише лікар.

Розділ 13. Пожежна безпека.

13.1. Загальна характеристика забезпечення пожежної безпеки.

Система пожежної безпеки – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку» прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх власників і уповноважених ними осіб.

Власники підприємств, установ та організацій зобов’язані:

  • розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

  • забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

  • організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки;

  • утримувати в правному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

  • створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого порядку, підрозділи пожежної охорони;

  • своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожного захисту, водопостачання;

  • проводити службове розслідування випадків пожеж.