- •2.Ієрархія молекулярної організації клітини.
- •28. Гормони білкової природи. Їх біологічна дія.
- •3. Вода, як електроліт, кислоти, буферні системи живих організмів.
- •4.Роль вітчизняних вчених в розвитку біохімії спорту.
- •9. Третинна та четвертинна структури білків.
- •5.Найбільш важливі сполуки фосфору та вуглецю, їх біологічна роль.
- •6. Загальна характеристика білків. Класифікація та характеристика окремих класів.
- •7. Функції білків в організмі. Характеристика складних білків.
- •8.Первинна та вторинна структури білків. Навести приклади.
- •10. Класифікація амінокислот, їх будова. Роль пептидного зв’язку в утворенні білків.
- •22. Будова та біологічна роль гліцерофосфоліпідів.
- •16. Короткі відомості про вітаміни в12, в15, н, фолієвої кислоти. Їх біологічна роль, знаходження в природі, добова потреба.
- •17. Моносахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •18. Дисахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •19. Будова крохмалю, глікогену, клітковини. Біологічна роль.
- •20. Будова, біологічне значення найбільш важливих муко полісахаридів.
- •21. Будова та біологічна роль простих ліпідів. Тверді жири та олії. Стерини.
- •25. Особливості дії ферментів, як біологічних каталізаторів.
- •24.Хімічна природа ферментів. Будова ферментів-протеїнів та ферментів-протеїдів. Характеристика найбільш важливих коферментів.
- •23. Будова та біологічна роль найбільш важливих жирних кислот.
- •26. Класифікація ферментів. Загальна характеристика окремих класів ферментів.
- •27.Загальна характеристика гормонів. Класифікація. Представники окремих груп гормонів.
- •29. Гормони, похідні амінокислот, жирних кислот. Стероїдні гормони.
- •30. Дихотомчний шлях перетворення глюкози до піровиноградної кислоти. Утворення молочної кислоти. Енергетичний ефект.
- •31.Перетравлювання і всмоктування вуглеводів. Рівень глюкози в крові. Роль глюкози в крові. Роль печінки у вуглеводному обміні.
- •36. Перетворення та всмоктування ліпідів. Розщеплення жирів.
- •32. Аеробний шлях розщеплення глюкози. Цикл Кребса. Енергетичний ефект.
- •33. Динаміка молочної кислоти при м’язовій роботі.
- •34.Сучасні уявлення про механізм біологічного окислення: перетворення енергії в живих системах. Макроергічні сполуки. Роль атф в енергетичному обміні.
- •35. Окислювальне фосфорилювання, субтратне фосфорилювання. Вільне окиснення.
- •37. Обмін гліцерину. Енергетичний ефект окиснення гліцерину та окремого тригліцерину.
- •38. Обмін вищих жирних кислот. Енергетичний ефект окислення однієї з вищих жирних кисло.
- •39. Обмін простих білків. Утворення кінцевих продуктів обміну простих білків.
- •41. Білковий склад м’язової тканини. Характеристика окремих білків м’язів та їх біологічна роль.
- •42.Обмін води та мінеральних солей в організмі. Склад води в організмі та її стан в тканинах.
- •43. Механізми м’язового скорочення.
- •44. Спортивне тренування. Зміни, що відбуваються в м’язовій тканині під час тренувань.
- •45. Енергетика м’язового скорочення. Роль атф в цьому процесі та шляхи її ресинтезу.
- •40. Будова та біологічна роль нуклеїнової кислоти.
- •46. Біохімічна характеристика тренованого організму.
- •49. Біохімічні зміни в організмі спортсменів при заняттях циклічними та ациклічними видами спорту.
- •47. Біохімічні фактори, що зумовлюють прояв м’язопої сили, швидкості та витривалості.
- •48.Кисневе споживаннч при фізичному навантаженні, кисневий дефіцит та кисневий борг, «стійкий стан».
- •50. Поняття про тренувальний ефект. Основні методи тренування та їх біологічне обґрунтування.
- •51. Біохімічні зміни складу внутрішніх органів при м’язовій діяльності.
- •52.Біохімія м’язів при втомленні та під час відпочинку.
- •53. Біохімічні закономірності використання та відновлення речовин в м’язах під впливом тренувань.
- •54. Біохімічні особливості ростового організму. Реакції дитячого та юнацького організму на фізичні навантаження. Особливості тренування в дитячому та юнацькому віці.
- •55. Біохімічні зміни в організмі при роз тренуванні та перетренуванні.
- •56. Передстартовий стан та відновний період окремого виду спорту (за вибором).
- •57. Пластична та енергетична функція харчуваня. Необхідність організму у вітамінах та мінеральних речовинах при заняттях різними видами спорту.
- •59.Витрати енергії в організмі спортсменів в залежності від довжини дистанції.
- •58.Взаємовідносини функціонального та пластичного обміну у різних вікових групах.
- •60. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (важка атлетика, боротьба). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •61. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (бокс, фехтування). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •62.Характеристика вправ при заняттях бігом на 100 та 200 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •63. Характеристика вправ при заняттях бігом на 400 та 800 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •64. Характеристика вправ при заняттях бігом на 1000 та 1500 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •65. Характеристика вправ при заняттях бігом на 3000 та 10000 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •66. Характеристика вправ при заняттях бігом на 15, 20 та 30км. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
4.Роль вітчизняних вчених в розвитку біохімії спорту.
Біохі́мія — наука про хімічний склад організмів та їхніх складових частин та про хімічні процеси, що протікають в організмах. Наука має справу із структурою та функцією компонентів клітинни та речовин організму, таких як білки, вуглеводи, ліпіди, нуклеїнові кислоти та інші біомолекули. Біохімія прагне відповідати на біологічні та біохімічні питання за допомогою хімічних методів.
Хоча існує широкий ряд різних біомолекул, багато з них є полімерами, тобто складними великими молекулами, що складаються з багатьох подібних субодиниць, мономерів. Кожний клас полімерних біомолекул власний набір типів цих субодиниць. Наприклад, білки є полімерами, що складаються з амінокислот. Біохімія вивчає хімічні властивості важливих біологічних молекул, таких як білки, зокрема хімію реакцій, що каталізуються ферментами.
Крім того, велика частка досліджень з біохімії має справу з метаболізмом клітини та його ендокринною і паракринною регуляцією. Інші області біохімії включають дослідження генетичного коду ДНК і РНК, біосинтез білків, транспорту через біологічні мембрани і передачу сигналів.
Основи біохімії були закладені в середині 19-го століття, коли такі вчені як Фрідріх Велер і Ансельм Паєн зуміли вперше описати хімічні процеси в живих організмах і показати, що вони не відрізняються від звичайних хімічних процесів. Багато робіт на початку 20-го століття привели до розуміння структури білків, проведення біохімічних реакцій (спиртового бродіння) за межами клітини і т. д. У той же час почав застосовуватися і сам термін «біохімія». Основи біохімії в Україні заклав Володимир Іванович Вернадський у 1920-х роках.
Перший підручник з біохімії був написаний доцентом Харківського університету О. І. Ходнєвим (1847). Для розвитку біохімії наприкінці 19 і у 20 століть велике значення внесли зокрема у українські вчені, такі як К. А. Тімірязєв, В. І. Палладій, С. М. Виноградський, О. М. Бах, Д. М. Прянишников, М. Г. Холодний, І. П. Павлов, М. Г. Ненцький, О. Я. Данилевський, В. С. Гулевич та інші.
Дослідження в галузі біохімії в Україна продовжувались й після Жовтневого перевороту. У 1920 О. М. Бахом було засновано перший Інститут біохімії, у 1935 він же організував Інститут біохімії АН СРСР, який тепер вивчає біохімію рослин. У 1945 відкрито Інститут біологічної та медичної хімії АМН СРСР. У Харкові 1925 за ініціативою О. В. Палладіна засновано Інститут біохімії; згодом переведений до Києва, він увійшов до складу АН УРСР. Під керівництвом акад. О. В. Палладіна тут створилася велика українська біохімічна школа. Інститут опрацьовує питання біохемії нервової системи, м'язової діяльності, білків, ферментів та вітамінів. З 1926 інститут видає «Український біохімічний журнал». В Москві почали виходити інші радянські біохімічні журнали — «Биохимия» (з 1936) та «Вопросы медицинской химии» (з 1955).
9. Третинна та четвертинна структури білків.
Третинна структура – представляє собою більш компактне просторове розташування поліпептидного ланцюга, точніше його вторинної структури. Форма третинної структури може бути різноманітна і визначається тим, які функції виконує білок в організмі. Третинна стурктура забезпечує виконання білком його основних функцій і може бути представлена у вигляді кульки у глобулярних білків і вигляді ниток (фібрил) у фібрилярних білків, наприклад, м’язів.
В організмі є більш складні по структурі білки, що складаються з декількох субодиниць, кожна з яких представляє собою молекулу білку зі своєю специфічною стуктурою. Таке об’єднання субодиниць називають четвертинною структурою. Особливість білків з четвертинною стуктурою полягає в тому, що вони здатні проявляти свої функції і властивості при наявності всіх субодиниць.
Видалення хоча б однієї субодиниці приводить до втати властивостей білку. Четвертинна структура найчастіше зустрічається у ферментів.