- •2.Ієрархія молекулярної організації клітини.
- •28. Гормони білкової природи. Їх біологічна дія.
- •3. Вода, як електроліт, кислоти, буферні системи живих організмів.
- •4.Роль вітчизняних вчених в розвитку біохімії спорту.
- •9. Третинна та четвертинна структури білків.
- •5.Найбільш важливі сполуки фосфору та вуглецю, їх біологічна роль.
- •6. Загальна характеристика білків. Класифікація та характеристика окремих класів.
- •7. Функції білків в організмі. Характеристика складних білків.
- •8.Первинна та вторинна структури білків. Навести приклади.
- •10. Класифікація амінокислот, їх будова. Роль пептидного зв’язку в утворенні білків.
- •22. Будова та біологічна роль гліцерофосфоліпідів.
- •16. Короткі відомості про вітаміни в12, в15, н, фолієвої кислоти. Їх біологічна роль, знаходження в природі, добова потреба.
- •17. Моносахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •18. Дисахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •19. Будова крохмалю, глікогену, клітковини. Біологічна роль.
- •20. Будова, біологічне значення найбільш важливих муко полісахаридів.
- •21. Будова та біологічна роль простих ліпідів. Тверді жири та олії. Стерини.
- •25. Особливості дії ферментів, як біологічних каталізаторів.
- •24.Хімічна природа ферментів. Будова ферментів-протеїнів та ферментів-протеїдів. Характеристика найбільш важливих коферментів.
- •23. Будова та біологічна роль найбільш важливих жирних кислот.
- •26. Класифікація ферментів. Загальна характеристика окремих класів ферментів.
- •27.Загальна характеристика гормонів. Класифікація. Представники окремих груп гормонів.
- •29. Гормони, похідні амінокислот, жирних кислот. Стероїдні гормони.
- •30. Дихотомчний шлях перетворення глюкози до піровиноградної кислоти. Утворення молочної кислоти. Енергетичний ефект.
- •31.Перетравлювання і всмоктування вуглеводів. Рівень глюкози в крові. Роль глюкози в крові. Роль печінки у вуглеводному обміні.
- •36. Перетворення та всмоктування ліпідів. Розщеплення жирів.
- •32. Аеробний шлях розщеплення глюкози. Цикл Кребса. Енергетичний ефект.
- •33. Динаміка молочної кислоти при м’язовій роботі.
- •34.Сучасні уявлення про механізм біологічного окислення: перетворення енергії в живих системах. Макроергічні сполуки. Роль атф в енергетичному обміні.
- •35. Окислювальне фосфорилювання, субтратне фосфорилювання. Вільне окиснення.
- •37. Обмін гліцерину. Енергетичний ефект окиснення гліцерину та окремого тригліцерину.
- •38. Обмін вищих жирних кислот. Енергетичний ефект окислення однієї з вищих жирних кисло.
- •39. Обмін простих білків. Утворення кінцевих продуктів обміну простих білків.
- •41. Білковий склад м’язової тканини. Характеристика окремих білків м’язів та їх біологічна роль.
- •42.Обмін води та мінеральних солей в організмі. Склад води в організмі та її стан в тканинах.
- •43. Механізми м’язового скорочення.
- •44. Спортивне тренування. Зміни, що відбуваються в м’язовій тканині під час тренувань.
- •45. Енергетика м’язового скорочення. Роль атф в цьому процесі та шляхи її ресинтезу.
- •40. Будова та біологічна роль нуклеїнової кислоти.
- •46. Біохімічна характеристика тренованого організму.
- •49. Біохімічні зміни в організмі спортсменів при заняттях циклічними та ациклічними видами спорту.
- •47. Біохімічні фактори, що зумовлюють прояв м’язопої сили, швидкості та витривалості.
- •48.Кисневе споживаннч при фізичному навантаженні, кисневий дефіцит та кисневий борг, «стійкий стан».
- •50. Поняття про тренувальний ефект. Основні методи тренування та їх біологічне обґрунтування.
- •51. Біохімічні зміни складу внутрішніх органів при м’язовій діяльності.
- •52.Біохімія м’язів при втомленні та під час відпочинку.
- •53. Біохімічні закономірності використання та відновлення речовин в м’язах під впливом тренувань.
- •54. Біохімічні особливості ростового організму. Реакції дитячого та юнацького організму на фізичні навантаження. Особливості тренування в дитячому та юнацькому віці.
- •55. Біохімічні зміни в організмі при роз тренуванні та перетренуванні.
- •56. Передстартовий стан та відновний період окремого виду спорту (за вибором).
- •57. Пластична та енергетична функція харчуваня. Необхідність організму у вітамінах та мінеральних речовинах при заняттях різними видами спорту.
- •59.Витрати енергії в організмі спортсменів в залежності від довжини дистанції.
- •58.Взаємовідносини функціонального та пластичного обміну у різних вікових групах.
- •60. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (важка атлетика, боротьба). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •61. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (бокс, фехтування). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •62.Характеристика вправ при заняттях бігом на 100 та 200 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •63. Характеристика вправ при заняттях бігом на 400 та 800 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •64. Характеристика вправ при заняттях бігом на 1000 та 1500 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •65. Характеристика вправ при заняттях бігом на 3000 та 10000 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •66. Характеристика вправ при заняттях бігом на 15, 20 та 30км. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
66. Характеристика вправ при заняттях бігом на 15, 20 та 30км. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
Біг на дистанції наддовгі (15, 20, 30 км) характеризується насамперед великою витратою енергії. Потреба в кисні при марафонському бігу досягає 450 л. Якщо не вважати короткочасного «пускового» періоду, енергетика усього бігу забезпечується аеробними окислювальними процесами з використанням спочатку вуглеводів, а потім (все більшою мірою) ліпідів. Тому кисневий борг складає всього 2-10% кисневого запиту. Підвищення рівня молочної кислоти в крові порівняно невелика, але може досить широко варіювати залежно від тактики бігу і ступеня тренованості спортсмена. Так, на фініші після марафонських дистанцій рівень молочної кислоти дорівнює від 17 до 70 мг%. На початку бігу він завжди більше, ніж в кінці. Прискорення при марафонському бігу відрізняються меншою потужністю, ніж при бігу на довгі дистанції, а тому і супроводжуються меншим збільшенням вмісту молочної кислоти в крові.
Виділення молочної кислоти з потом і сечею порівняно невелика. Майже у всіх бігунів на дистанції наддовгі на фініші в сечі виявляється білок, що, мабуть, пов'язано зі змінами білкового складу крові.
Вміст цукру в крові, як правило, знижується, причому рівень його може падати до 38 мг%. Однак при правильній організації харчування (сніданок за 2,5-3 годину. До старту та харчування на дистанції) він може бути на фініші навіть підвищеним. З підвищенням тренованості ступінь зниження рівня цукру в крові зменшується. Те ж саме спостерігається і при підвищенні емоційного фону. Зниження рівня цукру в крові при бігу на всі наддовгі дистанції, незважаючи на велику витрату вуглеводів, пояснюється не вичерпанням вуглеводних запасів організму, а різким ослабленням мобілізації цукру внаслідок розвитку охоронного гальмування в центральній нервовій системі. Фармакологічні речовини, що віддаляють час настання цієї захисної реакції, перешкоджають зниженню рівня цукру в крові. Крім того, що знизився під впливом бігу, він може бути підвищений до норми за допомогою введення адреналіну, без прийому будь-яких харчових речовин.
При бігу на дистанції наддовгі відбуваються ті ж зміни вмісту ліпідів в крові, що і при бігу на довгі дистанції, але зниження вмісту фосфатидів в крові більш значно.
Таке тривале виконання інтенсивної роботи, як біг на дистанції наддовгі, глибоко зачіпає не тільки вуглеводний і жировий, але і білковий обмін, що знаходить вираз у збільшенні 'виділення азоту з сечею. Так, наприклад, у 8 - 10 разів збільшується виділення сечової кислоти, що вказує на посилення розпаду нуклеїнових кислот в результаті значного «зношування» тканин. Дуже зростає і виділення сечовини, що є кінцевим продуктом азотистого обміну.
Слід також відзначити що відбуваються при цьому великі втрати фосфатів (виділення їх збільшується в 2-4 рази) і аскорбінової кислоти. Внаслідок високої інтенсивності обміну речовин і наступаючого при стомленні часткового роз'єднання дихання х фосфорилюванням температура тіла при марафонському бігу може підвищуватися до 39,5 °.
Цікаво, що на початку відновного періоду після бігу на дистанції наддовгі в ряді випадків спостерігається подальше зниження вмісту цукру в крові. Це пояснюється тим, що під час відпочинку відбувається, по-перше, перерозподіл вуглеводних запасів всередині організму (поповнення резервних вуглеводів головного мозку і м'язи серця) і, по-друге, посилене окислення глюкози для енергетичного забезпечення репаративних процесів. Однак енергія, необхідна для здійснення цих процесів, більшою мірою черпається з окислення ліпідів, про що свідчать триваюча мобілізація жиру і підвищення кетонових тіл в крові в періоді відпочинку. Повне відновлення енергетичного потенціалу організму після марафонського бігу досягається за допомогою посиленого харчування протягом 2-3 днів.