- •2.Ієрархія молекулярної організації клітини.
- •28. Гормони білкової природи. Їх біологічна дія.
- •3. Вода, як електроліт, кислоти, буферні системи живих організмів.
- •4.Роль вітчизняних вчених в розвитку біохімії спорту.
- •9. Третинна та четвертинна структури білків.
- •5.Найбільш важливі сполуки фосфору та вуглецю, їх біологічна роль.
- •6. Загальна характеристика білків. Класифікація та характеристика окремих класів.
- •7. Функції білків в організмі. Характеристика складних білків.
- •8.Первинна та вторинна структури білків. Навести приклади.
- •10. Класифікація амінокислот, їх будова. Роль пептидного зв’язку в утворенні білків.
- •22. Будова та біологічна роль гліцерофосфоліпідів.
- •16. Короткі відомості про вітаміни в12, в15, н, фолієвої кислоти. Їх біологічна роль, знаходження в природі, добова потреба.
- •17. Моносахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •18. Дисахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •19. Будова крохмалю, глікогену, клітковини. Біологічна роль.
- •20. Будова, біологічне значення найбільш важливих муко полісахаридів.
- •21. Будова та біологічна роль простих ліпідів. Тверді жири та олії. Стерини.
- •25. Особливості дії ферментів, як біологічних каталізаторів.
- •24.Хімічна природа ферментів. Будова ферментів-протеїнів та ферментів-протеїдів. Характеристика найбільш важливих коферментів.
- •23. Будова та біологічна роль найбільш важливих жирних кислот.
- •26. Класифікація ферментів. Загальна характеристика окремих класів ферментів.
- •27.Загальна характеристика гормонів. Класифікація. Представники окремих груп гормонів.
- •29. Гормони, похідні амінокислот, жирних кислот. Стероїдні гормони.
- •30. Дихотомчний шлях перетворення глюкози до піровиноградної кислоти. Утворення молочної кислоти. Енергетичний ефект.
- •31.Перетравлювання і всмоктування вуглеводів. Рівень глюкози в крові. Роль глюкози в крові. Роль печінки у вуглеводному обміні.
- •36. Перетворення та всмоктування ліпідів. Розщеплення жирів.
- •32. Аеробний шлях розщеплення глюкози. Цикл Кребса. Енергетичний ефект.
- •33. Динаміка молочної кислоти при м’язовій роботі.
- •34.Сучасні уявлення про механізм біологічного окислення: перетворення енергії в живих системах. Макроергічні сполуки. Роль атф в енергетичному обміні.
- •35. Окислювальне фосфорилювання, субтратне фосфорилювання. Вільне окиснення.
- •37. Обмін гліцерину. Енергетичний ефект окиснення гліцерину та окремого тригліцерину.
- •38. Обмін вищих жирних кислот. Енергетичний ефект окислення однієї з вищих жирних кисло.
- •39. Обмін простих білків. Утворення кінцевих продуктів обміну простих білків.
- •41. Білковий склад м’язової тканини. Характеристика окремих білків м’язів та їх біологічна роль.
- •42.Обмін води та мінеральних солей в організмі. Склад води в організмі та її стан в тканинах.
- •43. Механізми м’язового скорочення.
- •44. Спортивне тренування. Зміни, що відбуваються в м’язовій тканині під час тренувань.
- •45. Енергетика м’язового скорочення. Роль атф в цьому процесі та шляхи її ресинтезу.
- •40. Будова та біологічна роль нуклеїнової кислоти.
- •46. Біохімічна характеристика тренованого організму.
- •49. Біохімічні зміни в організмі спортсменів при заняттях циклічними та ациклічними видами спорту.
- •47. Біохімічні фактори, що зумовлюють прояв м’язопої сили, швидкості та витривалості.
- •48.Кисневе споживаннч при фізичному навантаженні, кисневий дефіцит та кисневий борг, «стійкий стан».
- •50. Поняття про тренувальний ефект. Основні методи тренування та їх біологічне обґрунтування.
- •51. Біохімічні зміни складу внутрішніх органів при м’язовій діяльності.
- •52.Біохімія м’язів при втомленні та під час відпочинку.
- •53. Біохімічні закономірності використання та відновлення речовин в м’язах під впливом тренувань.
- •54. Біохімічні особливості ростового організму. Реакції дитячого та юнацького організму на фізичні навантаження. Особливості тренування в дитячому та юнацькому віці.
- •55. Біохімічні зміни в організмі при роз тренуванні та перетренуванні.
- •56. Передстартовий стан та відновний період окремого виду спорту (за вибором).
- •57. Пластична та енергетична функція харчуваня. Необхідність організму у вітамінах та мінеральних речовинах при заняттях різними видами спорту.
- •59.Витрати енергії в організмі спортсменів в залежності від довжини дистанції.
- •58.Взаємовідносини функціонального та пластичного обміну у різних вікових групах.
- •60. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (важка атлетика, боротьба). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •61. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (бокс, фехтування). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •62.Характеристика вправ при заняттях бігом на 100 та 200 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •63. Характеристика вправ при заняттях бігом на 400 та 800 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •64. Характеристика вправ при заняттях бігом на 1000 та 1500 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •65. Характеристика вправ при заняттях бігом на 3000 та 10000 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •66. Характеристика вправ при заняттях бігом на 15, 20 та 30км. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
65. Характеристика вправ при заняттях бігом на 3000 та 10000 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
Біг на довгі дистанції (3000-10 000 м) характеризується стійким станом, рівень якого може бути різним, і переважанням дихального ресинтезу АТФ над анаеробним. Кисневий борг складає всього від 15 до 30% кисневого запиту. Анаеробний ресинтез АТФ відбувається на початку бігу, поступово поступаючись місцем дихальному. В якості субстратів окислення використовується головним чином цукор, одержуваний м'язами з крові, а також кетонові тіла і ліпоїдами. Використання останніх найбільш значно при бігу на 10 000 м.
Вміст молочної кислоти в крові при бігу на довгі дистанції підвищується менше, ніж при бігу на середні дистанції (до 80-120 мг%), причому на початку бігу воно більше, ніж на фініші. Чим вище тренованість спортсмена, тим значніше знижується рівень молочної кислоти в крові до фінішу. Кидки і прискорення впродовж дистанції або під час фінішування можуть сильно змінювати картину: в результаті прискорення почав було знижуватися рівень молочної кислоти може знову підвищитися. Таким чином, зміна вмісту в крові молочної кислоти при бігу на довгі дистанції знаходиться в залежності і від тактики бігу.
Відповідно з підвищенням рівня молочної кислоти відбувається і зниження лужних резервів крові. Так, на фініші бігу на 10 000 м резервна лужність виявляється зниженою всього на 10-12%.
Виділення молочної кислоти з сечею та потом також менше, ніж при бігу на середні дистанції; зате втрата фосфатів організмом дещо більше. Білок в сечі після бігу на довгі дистанції з'являється рідше, причому кількість його в середньому вдвічі менше, ніж після бігу на середні дистанції.
Зміни вмісту цукру в крові не носять закономірного характеру; може бути як підвищення його, так і зниження, причому зниження зазвичай спостерігається у легкозатормажіваемих спортсменів і є наслідком зменшення мобілізації цукру, а не вуглеводних запасів, організму. Крім змін у вуглеводному обміні, при бігу на довгі дистанції виявляються виразні зміни і в обміні ліпідів. У крові підвищується вміст нейтрального жиру внаслідок мобілізації його з жирових депо. Підвищується також і вміст в крові кетонових тіл, що утворюються в результаті окислення жирних кислот у печінці і використовуваних м'язами як окисляемого субстрату. Зміст фосфатидів при бігу на більш короткі з довгих дистанцій не змінюється або злегка підвищується, а при бігу на 10 000 м, на фініші, як правило, буває знижене.
Для бігу на довгі дистанції характерні великі втрати води (з потом і з повітрям, що видихається), що призводять до значного зниження ваги за час проходження дистанції (до 1 -1,5 і навіть 2 кг). Величина втрат ваги залежить від тренованості спортсменів: з підвищенням тренованості втрати ваги зменшуються.
Відновлення змін, що відбулися в організмі спортсмена під впливом бігу на довгі дистанції, триває протягом б-12:00, а в ряді випадків - і протягом майже доби. При цьому центр ваги у відновних процесах лягає не на ліквідацію кисневого боргу та усунення з крові надлишкової молочної кислоти, а на відновлення енергетичного потенціалу організму, що забезпечується харчуванням. м'язовий білок біохімічний спортсмен
Порівняння бігу і спортивної ходьби на 10 000 м показує, що зміни молочної кислоти в крові в обох випадках приблизно однакові, а зниження вмісту цукру в крові в останньому випадку спостерігається частіше, підвищення нейтрального жиру в крові більш велике, зниження вмісту фосфатидів більш значно. Втрати ваги при спортивній ходьбі також більше, ніж при бігу. Бігуни, що володіють високими можливостями аеробних окисних процесів, можуть бігти 3000 м зі швидкістю, характерною для дистанції 1500 м. Однак не слід нехтувати розвитком анаеробних біохімічних механізмів, так як вони широко використовуються при прискореннях під час бігу.