- •2.Ієрархія молекулярної організації клітини.
- •28. Гормони білкової природи. Їх біологічна дія.
- •3. Вода, як електроліт, кислоти, буферні системи живих організмів.
- •4.Роль вітчизняних вчених в розвитку біохімії спорту.
- •9. Третинна та четвертинна структури білків.
- •5.Найбільш важливі сполуки фосфору та вуглецю, їх біологічна роль.
- •6. Загальна характеристика білків. Класифікація та характеристика окремих класів.
- •7. Функції білків в організмі. Характеристика складних білків.
- •8.Первинна та вторинна структури білків. Навести приклади.
- •10. Класифікація амінокислот, їх будова. Роль пептидного зв’язку в утворенні білків.
- •22. Будова та біологічна роль гліцерофосфоліпідів.
- •16. Короткі відомості про вітаміни в12, в15, н, фолієвої кислоти. Їх біологічна роль, знаходження в природі, добова потреба.
- •17. Моносахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •18. Дисахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •19. Будова крохмалю, глікогену, клітковини. Біологічна роль.
- •20. Будова, біологічне значення найбільш важливих муко полісахаридів.
- •21. Будова та біологічна роль простих ліпідів. Тверді жири та олії. Стерини.
- •25. Особливості дії ферментів, як біологічних каталізаторів.
- •24.Хімічна природа ферментів. Будова ферментів-протеїнів та ферментів-протеїдів. Характеристика найбільш важливих коферментів.
- •23. Будова та біологічна роль найбільш важливих жирних кислот.
- •26. Класифікація ферментів. Загальна характеристика окремих класів ферментів.
- •27.Загальна характеристика гормонів. Класифікація. Представники окремих груп гормонів.
- •29. Гормони, похідні амінокислот, жирних кислот. Стероїдні гормони.
- •30. Дихотомчний шлях перетворення глюкози до піровиноградної кислоти. Утворення молочної кислоти. Енергетичний ефект.
- •31.Перетравлювання і всмоктування вуглеводів. Рівень глюкози в крові. Роль глюкози в крові. Роль печінки у вуглеводному обміні.
- •36. Перетворення та всмоктування ліпідів. Розщеплення жирів.
- •32. Аеробний шлях розщеплення глюкози. Цикл Кребса. Енергетичний ефект.
- •33. Динаміка молочної кислоти при м’язовій роботі.
- •34.Сучасні уявлення про механізм біологічного окислення: перетворення енергії в живих системах. Макроергічні сполуки. Роль атф в енергетичному обміні.
- •35. Окислювальне фосфорилювання, субтратне фосфорилювання. Вільне окиснення.
- •37. Обмін гліцерину. Енергетичний ефект окиснення гліцерину та окремого тригліцерину.
- •38. Обмін вищих жирних кислот. Енергетичний ефект окислення однієї з вищих жирних кисло.
- •39. Обмін простих білків. Утворення кінцевих продуктів обміну простих білків.
- •41. Білковий склад м’язової тканини. Характеристика окремих білків м’язів та їх біологічна роль.
- •42.Обмін води та мінеральних солей в організмі. Склад води в організмі та її стан в тканинах.
- •43. Механізми м’язового скорочення.
- •44. Спортивне тренування. Зміни, що відбуваються в м’язовій тканині під час тренувань.
- •45. Енергетика м’язового скорочення. Роль атф в цьому процесі та шляхи її ресинтезу.
- •40. Будова та біологічна роль нуклеїнової кислоти.
- •46. Біохімічна характеристика тренованого організму.
- •49. Біохімічні зміни в організмі спортсменів при заняттях циклічними та ациклічними видами спорту.
- •47. Біохімічні фактори, що зумовлюють прояв м’язопої сили, швидкості та витривалості.
- •48.Кисневе споживаннч при фізичному навантаженні, кисневий дефіцит та кисневий борг, «стійкий стан».
- •50. Поняття про тренувальний ефект. Основні методи тренування та їх біологічне обґрунтування.
- •51. Біохімічні зміни складу внутрішніх органів при м’язовій діяльності.
- •52.Біохімія м’язів при втомленні та під час відпочинку.
- •53. Біохімічні закономірності використання та відновлення речовин в м’язах під впливом тренувань.
- •54. Біохімічні особливості ростового організму. Реакції дитячого та юнацького організму на фізичні навантаження. Особливості тренування в дитячому та юнацькому віці.
- •55. Біохімічні зміни в організмі при роз тренуванні та перетренуванні.
- •56. Передстартовий стан та відновний період окремого виду спорту (за вибором).
- •57. Пластична та енергетична функція харчуваня. Необхідність організму у вітамінах та мінеральних речовинах при заняттях різними видами спорту.
- •59.Витрати енергії в організмі спортсменів в залежності від довжини дистанції.
- •58.Взаємовідносини функціонального та пластичного обміну у різних вікових групах.
- •60. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (важка атлетика, боротьба). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •61. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (бокс, фехтування). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •62.Характеристика вправ при заняттях бігом на 100 та 200 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •63. Характеристика вправ при заняттях бігом на 400 та 800 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •64. Характеристика вправ при заняттях бігом на 1000 та 1500 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •65. Характеристика вправ при заняттях бігом на 3000 та 10000 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •66. Характеристика вправ при заняттях бігом на 15, 20 та 30км. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
48.Кисневе споживаннч при фізичному навантаженні, кисневий дефіцит та кисневий борг, «стійкий стан».
Споживання кисню (ПК) - це показник, що відображає функціональний стан серцево-судинної і дихальної систем. При зростанні інтенсивності обмінних процесів під час фізичних навантажень необхідне значне збільшення споживання кисню. Це висуває підвищені вимоги до функції серцево-судинної і дихальної систем. На початку динамічної роботи субмаксимальної потужності споживання кисню збільшується і через кілька хвилин досягає стійкого стану. Серцево - судинна і дихальна системи включаються в роботу поступово, з деякою затримкою. Тому на початку роботи зростає дефіцит кисню.
Він зберігається до кінця навантаження і стимулює включення цілого ряду механізмів, які забезпечують необхідні зміни гемодинаміки.
В умовах стійкого стану споживання організму в кисні повністю задовольняється, кількість лактату в артеріальній крові не зростає, також не змінюється вентиляція легенів, частота серцевих скорочень, атмосферний тиск. Час досягнення стійкого стану залежить від ступеня попереднього навантаження, інтенсивності, роботи спортсмена. Якщо навантаження перевищує 50% максимальної аеробної потужності, то стійкий стан настає протягом 2-4 хвилин. З підвищенням навантаження час для стабілізації рівня споживання кисню збільшується, при цьому спостерігається повільне підвищення вентиляції легень, частоти серцевих скорочень. Одночасно в артеріальній крові починається накопичення молочної кислоти.
Після завершення навантаження споживання кисню поступово зменшується і повертається до вихідного рівня кількості кисню, споживаного понад рівень основного обміну у відновному періоді, називається кисневим боргом (КД). Кисневий борг складається з 4 компонентів:
1. Аеробне усунення продуктів анаеробного метаболізму (вихідний КД)
2. Збільшення кисневого боргу м'язом серця і дихальної мускулатурою (для відновлення вихідної ЧСС і частоти дихання)
3. Збільшення споживання кисню тканинами в залежності від тимчасового збільшення температури тіла
4. Поповнення киснем міоглобіну.
Розмір кисневого боргу залежить від величини зусилля і підготовки спортсмена. При максимальному навантаженні тривалістю 1-2 хвилини у не тренованого людину борг складає 3-5 літрів, а у спортсмена 15 літрів і більше. Максимальний кисневий борг є мірою так званої анаеробної потужності. Слід враховувати, що КД скоріше характеризує загальну ємність анаеробних процесів, тобто сумарна кількість роботи, яку здійснюють при максимальних зусиллях, а не здатність розвивати максимальну потужність.
Споживання кисню наростає пропорційно збільшенню навантаження, однак наступає межа, при якому подальше збільшення навантаження вже не супроводжується збільшенням КД. Цей рівень називається максимальним споживанням кисню або кисневим межею. Максимальне споживання кисню - це гранична кількість кисню, що може бути доставлена до працюючих м'язів протягом 1 хвилини.
Максимальне споживання кисню залежить від маси працює мускулатури і стану систем транспорту кисню, респіраторної та серцевої продуктивності, периферичного кровообігу. Величина МПК пов'язана з частотою серцевих скорочень, ударним об'ємом, артеріо-венозної різницею - різниця вмісту кисню між артеріальною та венозною кров'ю (АВР).
Для оцінки фізичного стану людини визначається кисневий пульс - відношення споживання кисню в хвилину до частоти пульсу за тугіше хвилину, тобто кількість мілілітрів кисню, що доставляється за одне серцеве скорочення. Цей показник характеризує економічність роботи серця. Чим менше збільшується кисневий пульс, тим ефективніше гемодинаміка, меншою ЧСС доставляється потрібну кількість кисню. У спокої КП складає 3,5-4 мл, а при інтенсивному фізичному навантаженні, що супроводжується кисневим споживанням 3 л / хв збільшується до 16-18 мл.