- •2.Ієрархія молекулярної організації клітини.
- •28. Гормони білкової природи. Їх біологічна дія.
- •3. Вода, як електроліт, кислоти, буферні системи живих організмів.
- •4.Роль вітчизняних вчених в розвитку біохімії спорту.
- •9. Третинна та четвертинна структури білків.
- •5.Найбільш важливі сполуки фосфору та вуглецю, їх біологічна роль.
- •6. Загальна характеристика білків. Класифікація та характеристика окремих класів.
- •7. Функції білків в організмі. Характеристика складних білків.
- •8.Первинна та вторинна структури білків. Навести приклади.
- •10. Класифікація амінокислот, їх будова. Роль пептидного зв’язку в утворенні білків.
- •22. Будова та біологічна роль гліцерофосфоліпідів.
- •16. Короткі відомості про вітаміни в12, в15, н, фолієвої кислоти. Їх біологічна роль, знаходження в природі, добова потреба.
- •17. Моносахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •18. Дисахариди. Будова, номенклатура. Основні представники.
- •19. Будова крохмалю, глікогену, клітковини. Біологічна роль.
- •20. Будова, біологічне значення найбільш важливих муко полісахаридів.
- •21. Будова та біологічна роль простих ліпідів. Тверді жири та олії. Стерини.
- •25. Особливості дії ферментів, як біологічних каталізаторів.
- •24.Хімічна природа ферментів. Будова ферментів-протеїнів та ферментів-протеїдів. Характеристика найбільш важливих коферментів.
- •23. Будова та біологічна роль найбільш важливих жирних кислот.
- •26. Класифікація ферментів. Загальна характеристика окремих класів ферментів.
- •27.Загальна характеристика гормонів. Класифікація. Представники окремих груп гормонів.
- •29. Гормони, похідні амінокислот, жирних кислот. Стероїдні гормони.
- •30. Дихотомчний шлях перетворення глюкози до піровиноградної кислоти. Утворення молочної кислоти. Енергетичний ефект.
- •31.Перетравлювання і всмоктування вуглеводів. Рівень глюкози в крові. Роль глюкози в крові. Роль печінки у вуглеводному обміні.
- •36. Перетворення та всмоктування ліпідів. Розщеплення жирів.
- •32. Аеробний шлях розщеплення глюкози. Цикл Кребса. Енергетичний ефект.
- •33. Динаміка молочної кислоти при м’язовій роботі.
- •34.Сучасні уявлення про механізм біологічного окислення: перетворення енергії в живих системах. Макроергічні сполуки. Роль атф в енергетичному обміні.
- •35. Окислювальне фосфорилювання, субтратне фосфорилювання. Вільне окиснення.
- •37. Обмін гліцерину. Енергетичний ефект окиснення гліцерину та окремого тригліцерину.
- •38. Обмін вищих жирних кислот. Енергетичний ефект окислення однієї з вищих жирних кисло.
- •39. Обмін простих білків. Утворення кінцевих продуктів обміну простих білків.
- •41. Білковий склад м’язової тканини. Характеристика окремих білків м’язів та їх біологічна роль.
- •42.Обмін води та мінеральних солей в організмі. Склад води в організмі та її стан в тканинах.
- •43. Механізми м’язового скорочення.
- •44. Спортивне тренування. Зміни, що відбуваються в м’язовій тканині під час тренувань.
- •45. Енергетика м’язового скорочення. Роль атф в цьому процесі та шляхи її ресинтезу.
- •40. Будова та біологічна роль нуклеїнової кислоти.
- •46. Біохімічна характеристика тренованого організму.
- •49. Біохімічні зміни в організмі спортсменів при заняттях циклічними та ациклічними видами спорту.
- •47. Біохімічні фактори, що зумовлюють прояв м’язопої сили, швидкості та витривалості.
- •48.Кисневе споживаннч при фізичному навантаженні, кисневий дефіцит та кисневий борг, «стійкий стан».
- •50. Поняття про тренувальний ефект. Основні методи тренування та їх біологічне обґрунтування.
- •51. Біохімічні зміни складу внутрішніх органів при м’язовій діяльності.
- •52.Біохімія м’язів при втомленні та під час відпочинку.
- •53. Біохімічні закономірності використання та відновлення речовин в м’язах під впливом тренувань.
- •54. Біохімічні особливості ростового організму. Реакції дитячого та юнацького організму на фізичні навантаження. Особливості тренування в дитячому та юнацькому віці.
- •55. Біохімічні зміни в організмі при роз тренуванні та перетренуванні.
- •56. Передстартовий стан та відновний період окремого виду спорту (за вибором).
- •57. Пластична та енергетична функція харчуваня. Необхідність організму у вітамінах та мінеральних речовинах при заняттях різними видами спорту.
- •59.Витрати енергії в організмі спортсменів в залежності від довжини дистанції.
- •58.Взаємовідносини функціонального та пластичного обміну у різних вікових групах.
- •60. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (важка атлетика, боротьба). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •61. Характеристика вправ при заняттях спортивним «єдиноборством» (бокс, фехтування). Механізм енергозабезпечення виконання цих вправ.
- •62.Характеристика вправ при заняттях бігом на 100 та 200 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •63. Характеристика вправ при заняттях бігом на 400 та 800 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •64. Характеристика вправ при заняттях бігом на 1000 та 1500 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •65. Характеристика вправ при заняттях бігом на 3000 та 10000 м. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
- •66. Характеристика вправ при заняттях бігом на 15, 20 та 30км. Біохімічні зміни в організмі спортсменів і механізм енергозабезпечення цих вправ.
5.Найбільш важливі сполуки фосфору та вуглецю, їх біологічна роль.
Фосфор відноситься до структурних (тканеоутворюючих) макроелементів, його вміст в організмі дорослої людини становить близько 700 мг.
Велика частина фосфору (85-90%) знаходиться в кістках і зубах, решта - в м'яких тканинах і рідинах. Близько 70% загального фосфору в плазмі крові входить в органічні фосфоліпіди, близько 30% - представлено неорганічними сполуками (10% сполуки з білком, 5% комплекси з кальцієм або магнієм, решта - аніони ортофосфату).
Біологічна роль фосфору:фосфор входить до складу багатьох речовин організму (фосфоліпіди, фосфопротеіди, нуклеотиди, коферменти, ферменти та ін);
фосфоліпіди є основним компонентом мембран всіх клітин в організмі людини
в кістках фосфор знаходиться у вигляді гідроксилапатиту, в зубах у вигляді фторапатит, виконуючи структурну функцію;
залишки фосфорної кислоти входять до складу нуклеїнових кислот і нуклеотидів, а також до складу аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) і креатинфосфату - найважливіші акумулятори та переносники енергії;
залишки фосфорної кислоти входять до складу буферної системи крові, регулюючи її значення рН.
Найбільш важливими джерелами фосфору є продукти з високим вмістом білка (м'ясо, молоко, яйця і злакові - складають 60% всього споживаного фосфору, ще 20% це злакові та бобові; 10% - з фрукти і соки, 7% - напої). Також важливим джерелом фосфору є риба. Слід зазначити, що засвоюваність фосфору із зернових продуктів невисока у зв'язку з великим вмістом фітінових з'єднань.
Дефіцит фосфору приводить до:
зниження уваги, слабкість, підвищена стомлюваність;
остеопороз, біль у м'язах;
порушення функції печінки;
пригнічення імунітету, імунодефіцитні стани;
дистрофічні зміни в міокарді;
крововиливи на шкірі і слизових оболонках.
Вуглець є елементом-органогенного.
Його вміст в організмі становить 18% від загальної ваги, тобто більше 12 кг для дорослого.
Атоми вуглецю є структурною основою всіх органічних сполук, утворюючи нескінченну безліч різних речовин (відомо кілька мільйонів органічних сполук). Органічні сполуки вуглецю є одним з основоположних чинників життя на Землі.
Як і інші елементи-органогени, вуглець у вигляді окремого елемента не володіє біологічним значенням, - біологічної роллю володіють його сполуки:
з різних сполук вуглецю (білки, жири, вуглеводи, нуклеотиди, гормони, аміно-і карбонові кислоти та ін) складаються всі тканини організму ;
є структурним компонентом всіх органічних сполук ;
його сполуки беруть участь у всіх біохімічних процесах;
при окисленні сполук вуглецю утворюється необхідна для організму енергія ;
оксид вуглецю (IV) CO2, що утворюється в результаті окислення сполук вуглецю, стимулює дихальний центр, регулює значення рН крові.
Вуглець знаходиться у всіх харчових продуктах у вигляді відповідних органічних сполук. Людський організм не здатний засвоювати неорганічні сполуки вуглецю.
Дефіцит вуглецю: не спостерігається. Можливі отруєння токсичними сполуками оксид вуглецю (II), чотирихлористий вуглець, сірковуглець, солі ціаністої кислоти, бензол та інші.