53. Охарактеризуйте роль Києво-Могилянської академії в розвитку української культури.

Києво-Могилянська академія — один з перших загальноосвітніх вищих навчальних закладів у Східній Європі. Вона бере свій початок від заснованої у 1615 р. Київської братської школи. У 1632 р. до неї була приєднана школа при Києво-Печерській лаврі, заснована 1631 р. Об'єднаний навчальний заклад дістав назву Києво-Могилянська колегія. Царськими указами 1694 і 1701 р. було визнано її статус як академії.

У колегії (академії) зберігались національні традиції української школи, але навчання здійснювалось латинською мовою. У стінах академії народилося багато кантів, псалмів, дум народною мовою. Завдяки цьому українська мова розвивалася і популяризувалася. Твори студентів академії польською мовою на українську тематику сприяли їхньому поширенню поза межами України. Велика роль академії у розвитку української філософської думки.

Як найбільший навчальний науковий центр України Києво-Могилянська академія мала виняткове значення для розвитку освіти, науки, культури України, утвердження національної самобутності. Зі стін академії вийшли видатні політичні діячі, вчені, письменники, композитори, художники (Є. Славинецький, С Полоцький, Г. Сковорода, Я. Ковельський, гетьман України І. Самойлович).

Діяльність академії мала великий вплив і на сусідні країни, особливо на Московщину, де подібного наукового центру не було. Московщина впродовж майже 200 років дуже вдало експлуатувала українську культуру, черпаючи з академії високоосвічені кадри, серед яких були Стефан Яворський, Данило Туптало (Димитрій Ростовський), Феофан Прокопович. Саме українці заклали 1649 р. в Москві першу школу. Могутній вплив мали на піднесення рівня культури у Московщині й українські книжки. Вихованці академії зробили також внесок у розвиток освіти і науки Білорусії, Молдови, південних слов'ян.

54. Охарактеризуйте основні етапи антропогенезу і зародження культури в первісному суспільстві.

Епоха палеоліту (давній кам'яний вік).Люди навчилися використовуючи камінь, кістку, дерево. Майстри раннього палеоліту створювали гострі знаряддя. У виготовленні кам'яних знарядь з'явилася нова техніка: від кам'яного ядрища-заготовки (нуклеусу) відколювали вузькі кам'яні відщепи. Виникла спеціалізація знарядь — ножі, скребки, пилки, наконечники. З'явилися різні види штучного житла: вириті в землі і накриті зверху кістками мамута; повністю побудовані з бивнів, з вогнищем у центрі; довгі, овальні, з декількома вогнищами.

Верхній палеоліт — це час народження мистецтва. Види образотворчого мистецтва палеоліту досить різноманітні: петрогліфи, гравюри на кістках і рогах, рельєфи, малюнки, глиняні і кам'яні скульптури.

Працювали давні художники при світлі смолоскипів або світильників з мохом. Рукою чи примітивними пензлями наносилися сажа, мінеральні фарби. Широко застосовували охру від жовтуватого до пурпурного. Художники палеоліту зображували переважно тварин. З'явилася штриховка, суцільне розфарбування, застосування різних кольорів, що допомагало відображенню об'єму. Характерними для палеоліту також є невеликі за розміром жіночі статуетки, які називають «палеолітичними Венерами. В Україні досліджено багато палеолітичних пам'яток. Одна з них — стоянка біля села Мізин на Десні, поблизу Чернігова.

Мезоліт. З'являються сюжетні композиції: полювання, танок тощо.

Неоліт. Характерна поява: свердлування, пиляння і шліфування каменю, ткацький верстат, гончарство і гончарний круг, спорудження човнів, зародження монументальної архітектури.З'явилися такі символи, як хрест, спіраль, трикутник, ромб, свастика. Декоративно-прикладне мистецтво становить основну прикмету мистецтва неоліту.

Культура епохи бронзи і заліза. В епоху металу входять у звичай великі поховальні споруди — кургани. Обробка металу вимагала великої майстерності і спеціалізації, тому ливарна справа, як і гончарна, а пізніше ткацька, стає самостійною галуззю. Одним з основних видів творчості стала художня обробка металів. Людина оволоділа: кування, лиття, карбування, гравіювання по металу. Особлива увага приділялася зброї. З'являються дрібні литі скульптурні зображення. Подальшого розвитку набрала мегалітична архітектура.

55. Проаналізуйте проблеми національної ідентичності та українсько-польської культурної взаємодії (релігія, освіта).

Відзначається, що розвиток співробітництва між Україною й українською суспільністю в Польщі сприяє процесові внутрішньої консолідації польського українства, збагачує його різнобічну діяльність, а отже, слугує одним з елементів наповнення змісту взаємин двох сусідніх країн - України і Республіки Польща. Демократичні процеси в Республіці Польща активізували участь українців в громадсько-політичному житті, що здійснюється шляхом функціонування та діяльності як державних, так і позадержавних форм відповідних установ і організацій, а також за допомогою українських національних структур.

Аналіз громадсько-політичного життя і культурного відродження польського українства, навчання рідною мовою і розвитку шкільництва та задоволення церковно-релігійних потреб як важливих чинників збереження етнонаціональної ідентичності української суспільності в Польщі дає підстави стверджувати, що набутки українства та послідовне розв'язання існуючих проблем можуть послужити суттєвим елементом у справі розвитку українсько-польських взаємин.