18. Охарактеризуйте традиційну народну культуру давніх русів

Культура Київської Русі постала на грунті матеріальних і духовних здобутків тих народів, що протягом попередніх тисячоліть заселяли нашу землю. Часті міграції населення, які відбувалися у стародавні часи на її теренах, сприяли жвавому культурному обміну між народами. З усього розмаїття матеріальних та духовних надбань прийдешніх народів відбиралися ті, що найбільшою мірою відповідали кліматичним і геополітичним умовам існування на нашій землі, засвоювалися корінними мешканцями цих земель і відповідали загальносвітовим тенденціям культурного розвитку. Зрештою, це й утворило самобутню вітчизняну культуру, зумовило неповторність її обличчя. Культура збагачувалась та ускладнювалась за рахунок поширення території держави, включення до її складу інших народів і племен та за рахунок міждержавних конфліктів із сусідами. Адже на той час війни часто велися заради здобичі, серед якої траплялися й по-справжньому цінні культурні винаходи інших народів, що формували престижне споживання в межах Київської Русі, сприяли розвитку ремесел, мистецтва, культурних традицій місцевого населення. Торгівля, війна, дипломатичні контакти сприяли пожвавленню культурного життя русичів.

Особливо вражають ювелірні вироби давніх майстрів. Вони свідчать про високий рівень техніки обробки металів, різьблення по каменю та дереву, репрезентуючи водночас і розвиненість смаків русичів.

Культура часів Київської Русі не була явищем однорідним, уніфікованим для всіх регіонів держави, яка обіймала великі терито рії від Чорного до Білого морів, населені цілком різними племенами. Різні умови господарювання на півдні й півночі, в лісовій і лісосте повій зонах вимагали специфічних знань, умінь, навичок. Залежно від цих умов розвивалися й різні технології, включаючи сільського сподарські: традиційне підсічне землеробство зберігалося в лісовій зоні та на півночі, а в лісостепах розвивалася більш прогресивна трипільна система. За тогочасних умов необхідні господарські знання передавалися від покоління до покоління разом із синкретичним комплексом язичницьких вірувань, свят, обрядів. Християнські звичаї, які поступово входили в культурний обіг, змінювали вихідні засади світогляду русичів, але цей процес ішов повільно й не набув однолінійного характеру. Пісні, музика й танці супроводжували давніх русичів і під час розваг та відпочинку.

19.Охарактеризуйте розвиток архітектури та будівництва в Київській Русі.

Архітектура Київської Русі виникла й розвивалася на територіях, що були об'єднані Давньоруською державою Рюриковичів і мали достатньо розвинену культуру язичницьких слов'янських племен. Проте з прийняттям християнства головним культурним орієнтиром Київської Русі стала Візантія. Русь, як і Візантія, багато раціонального сприйняла від язичництва та зберегла його і в житті, і в мистецтві. Нова епоха християнської Русі означена і новим видом мистецтва — монументальною архітектурою. Перші грандіозні храми споруджували протягом тривалого часу: Десятинну ,Coфійський собор. Успенський собор Печерського монастиря,Успенський собор у Владимиру. У перших будівлях було багато деталей з мармуру, який привозили з Криму та Візантії. Мармуром викладали підлоги, з нього влаштовували карнизи, капітелі, бази, інколи й колони. В архітектурі Русі широко застосовували вапняний розчин. Особливе місце серед будівельних матеріалів відводилося керамічним плиткам, якими на Русі (особливо в XII ст.) замінили мармур для набірних підлог. Вікна закривалися дерев'яними рамами з переважно круглими скляними віконницями, хоча в Десятинній церкві були й прямокутні. Найбільш видатною архітектурною спорудою Київської Русі першої половини XI ст. є Софійський собор у Києві, «руська митрополія», зведений 1037 р. в центрі верхнього міста. Собор порівняно добре зберігся до нашого часу, щоправда, у зміненому зовні вигляді (був добудований у XVIII ст.). Таким чином, архітектура Київської Русі досягла високого рівня розвитку. У ті часи збудована велика кількість визначних архітектурних споруд, які є справжніми шедеврами світового мистецтва.