1. Основні особливості діяльності суднового персоналу
До основних особливостей діяльності суднового персоналу (штурмана, вахтового помічника, суднового механіка та ін.) можна віднести наступне.
При скороченні чисельності екіпажів судновий персонал повинен управляти все більшим числом автоматизованих технічних засобів, що ускладнює оцінку їх станів, отже, в свою чергу, ускладнює організацію контролю і управління.
Людина усе більше віддаляється від керованих процесів та об'єктів і тому не може сприймати їхній стан безпосередньо [15]. Іншими словами, судновий персонал здійснює дистанційне керування, керування по приладах, одержуючи необхідну інформацію в закодованому вигляді з показань лічильників, індикаторів, шкал приладів і т. д. Цю інформацію він повинен декодувати і подумки зіставити із станом керованого об'єкта.
Зростають вимоги до швидкодії суднового персоналу, пов'язані з різким підвищенням швидкостей керованих процесів, і до надійності його роботи. Останнє обумовлено безперервним підвищенням складності та важливості, як самої автоматизованої системи управління, так і керованих об’єктів і процесів.
З підвищенням рівня автоматизації суден відбувається зростання напруженості розумової, творчої діяльності членів екіпажа судна. Головною функцією суднового персоналу стає аналіз стану технічних засобів, навколишнього середовища, ситуації та прийняття рішення, а керуючі дії спрощуються і зводяться до натискання кнопок, перемиканню тумблерів і т.д.
Зростає ступінь відповідальності суднового персоналу, оскільки помилка може привести до порушення роботи системи і до аварії, а в ряді випадків створити загрозу для життя інших людей.
Під час роботи на судні порушуються умови, звичні для людини. Найчастіше характерне обмеження рухової активності, загальне зменшення кількості виконуваної м'язової роботи, а також необхідність роботи в умовах ізоляції від звичного соціального середовища. Діяльність, наприклад, вахтового механіка протікає, як правило, не в суспільстві людей, а серед приладів і індикаторів.
Неухильно зростають вимоги до суднового персоналу відносно високої готовності до екстрених дій. Має місце в ряді випадків різкий перехід від спокійної, монотонної роботи в нормальних умовах до активних енергійних дій у випадку виникнення небажаних ситуацій (аварій). При цьому людина повинна протягом короткого часу переробити велику кількість інформації та прийняти правильне рішення. Це приводить до виникнення сенсорних, емоційних та інтелектуальних перевантажень.
Таким чином, зростання рівня автоматизації суден, комп'ютеризація процесів керування викликали зміни умов трудової діяльності людини взагалі, а останнє у свою чергу змінило і вимоги; до суднового персоналу.
Проблеми взаємодії людини і суднових автоматизованих систем управління
Суднова автоматизована система управління (АСУ) є прикладом автоматизованих людино-машинних систем управління, принциповою особливістю якої є збереження в ній активної, творчої ролі людини – центральної фігури сучасного автоматизованого процесу.
Рис.2. Схематичне зображення системи «людина-машина»
У рамках єдиної системи «людина – машина» головними функціями людини стають контроль, прийняття рішень, прогнозування (передбачення), керування (виконання керуючих дій) [34].
Аналіз процесу взаємодії суднового персоналу з автоматизованими об’єктами розкриває наступні проблеми:
при зростанні рівня автоматизації посилюються вимоги до кваліфікації операторів, вони повинні вміти працювати з устаткуванням як у ручному, так і в автоматичному режимі. Постійна робота устаткування в автоматичному режимі позбавляє оператора практики ручного керування, що може стати причиною ускладнень в ситуації, коли необхідно використати ручний спосіб керування системою.
автоматизація перетворює операторів у пасивно керуючий персонал і в аварійній ситуації оператор може бути неготовим взяти на себе керування.
помилкові спрацьовування сигналізації автоматизованих систем збільшують напруженість у діяльності операторів, тому сигналізацію, всупереч інструкції, намагаються відключити, а це може стати причиною аварії.
зриви автоматичного устаткування викликають недовіру до нього операторів, у результаті, навіть при його нормальному функціонуванні оператор прагне виконувати керування в ручному режимі (перегукується з попереднім).
оператор, що повністю довіряє автоматиці, не звертає уваги на виниклі відхилення в її роботі.
Перераховані вище проблеми взаємодії людини з автоматизованими технічними засобами нерідко приводять до помилок у роботі членів екіпажа.