3. Помилки суднових операторів

Помилка – це результат дії, зробленої неточно або неправильно, відхилення від наміченої мети, розбіжність отриманого з наміченим, невідповідність досягнутого результату наміченої мети, поставленій завданню [32].

Наслідком помилки оператора може бути травма, нещасний випадок, аварія, катастрофа, екологічне нещастя [32]. Очевидною тенденцією в мореплаванні є підвищення «ціни» аварії. Швидкий розвиток і ускладнення техніки, розширення умов її експлуатації ведуть до зростання кількості операторських помилок. Великі аварії і катастрофи останніх років пов'язані із впливом так званого «людського фактору».

Відповідно до резолюції ІМО А.884(21) «Поправок до Кодексу по розслідуванню морських аварій і інцидентів», помилки суднових операторів розділяються на: неуважність, недогляди, помилки в рішеннях та ін. і за період з 2007 по 2010 р. склали 70-96% [5].

За даними Академії Шведського клубу людські помилки щорічно обходяться морській галузі в 500 млн. доларів. Через людський фактор відбувається 80% зіткнень суден.

В структурі діяльності суднового оператора можна виділити наступні види помилок [34]:

• помилки сприйняття – не встиг виявити, не зумів розрізнити, не довідався та ін.;

Наприклад, в роботі судноводія, це можуть бути помилки в контролі швидкості судна, виявлення небезпечних ситуацій, неправильного географічного орієнтування.

• помилки уваги – не зумів зосередитися, зібратися, перемкнутися, швидко утомився та ін.;

• помилки пам’яті – забув, не встиг запам’ятати, не зумів зберегти, відновити в пам’яті та ін.;

• помилки мислення і ухвалення рішення – не зрозумів, не передбачив, не розібрався, не проаналізував, не об’єднав, не узагальнив, не зіставив та ін.;

• помилки реакції, наприклад, при керуванні двигунами, авторульовими, навігаційними пристроями, ведення радіозв’язку, зміні курсу.

Головні причини помилок суднового оператора пов’язані з наступними факторами [34]:

• робоче місце оператора (недоліки розподілу функцій між людиною і технічними пристроями, недоліки інформаційної моделі, компонування устаткування, умов життєзабезпечення);

• організація праці і відпочинку;

• підготовка оператора та системи до виконання даного завдання;

• фізичний і психічний стан оператора.

Далі наведено перелік типових помилок суднових операторів, з якими вони стикаються в процесі взаємодії з автоматизованими технічними засобами:

• помилки неправильної інтерпретації показання приладів і датчиків (розподілу шкали, ціни ділення, напрямку руху стрілки, окремих цифрових знаків і т. д.);

• помилки в результаті експлуатації непрацюючого приладу або устаткування;

• помилки через одержання радіосигналів і звукових сигналів на фоні перешкод і шумів;

• помилки обумовлені тим, що показання приладу не були зняті в потрібний момент;

• помилки в результаті помилкового спрацьовування аварійної сигналізації, датчиків, пристроїв контролю параметрів;

• помилки через ігнорування нетипових або попереджувальних сигналів (ненормальний рівень шуму устаткування, спрацьовування сигналізації підвищений нагрів або вібрація і т. д.).

Причини, що сприяють виникненню помилки, випливають із властивостей особистості оператора, стану його здоров’я, системи його підготовки, організації праці, умов його життя і діяльності, взаємин у колективі і т. ін. [34].

Формування професійного досвіду та удосконалювання дії йде через подолання помилок до майстерності. Вищий професіоналізм припускає високу вимогливість фахівця до себе, критичне відношення до зроблених помилок, посилення контролю за своїми діями після допущеної помилки [34].

Є багато випадків, коли провина за помилки часто лежить не на операторі, а на конструкторі, що створював технічну ланку системи, або на тому, хто розробляв правила експлуатації і технологію праці [34].

Наразі з’явилася ще одна причина росту помилок суднового персоналу. До праці суднового оператора з боку керівництва пред'явлена вимога абсолютної безпомилковості, тобто припуститися помилки не можна в принципі. Така вимога сприяє збільшенню тиску на фахівця і відповідно веде до зростання тривожності і напруженості операторської праці.