2. Формування управлінських рішень та їх основні моделі

Усі процеси життєдіяльності та виробництва на судні спрямовуються керівництвом. В основу управління цими процесами покладаються управлінські рішення. Головною особливістю управлінських рішень є те, що вони приймаються для забезпечення безперебійного та безаварійного функціонування судна. Тому призначення, принципи та методи підготовки й прийняття управлінських рішень, вимоги до них, їхній зміст принципово відрізняються від рішень іншого характеру.

Управлінське рішення – це вибір альтернативи, здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції та спрямований на досягнення цілей.

У процесі розробки та прийняття управлінських рішень слід ураховувати необхідність дотримання загальних принципів управління. Найважливіші з них такі:

1. Оптимальний розподіл функціональних обов'язків.

2. Раціональне делегування повноважень і відповідальності.

3. Єдиноначальність та колегіальність управління.

4. Конкретність та індивідуальність відповідальності.

5. Оперативність керівництва.

6. Ефективність управління.

Прийняття рішень є важливою частиною управлінської діяльності на судні. Відповідальність за прийняття важливих рішень – важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях управління. Тому судновий офіцер, як правило, не може приймати непродуманих рішень.

Відповідно до загальних принципів управління, управлінське рішення має відповідати певним вимогам, а саме:

1. формуватися з урахуванням об’єктивних закономірностей;

2. бути цілеспрямованим;

3. бути кількісно та якісно визначеним;

4. не суперечити чинним законам, нормам, стандартам, інструкціям тощо;

5. забезпечувати одержання максимальних результатів;

6. бути своєчасним;

7. враховувати всі аспекти управління;

8. негайно реагувати на зміни ситуації;

9. містити вичерпні визначення конкретних способів здійснення завдання, потрібних ресурсів, строків виконання, складу виконавців, порядку їхньої взаємодії, правомірності документів.

У системі управління судновим екіпажем треба дотримуватися принципу вибору правильного рішення, яке приймається з певного набору рішень. При виборі управлінського рішення до нього висуваються такі вимоги:

• оперативність виконання,

• адресність до виконавців,

• обґрунтованість,

• чіткість та конкретність у часі.

Будь-яке управлінське рішення проходить через три стадії:

1. З’ясування проблеми:

- збір інформації;

- з’ясування актуальності;

- обробка та обговорення інформації;

- визначення умов, за яких ця проблема буде вирішена.

2. Складання плану рішення:

- розробка альтернативних варіантів рішення;

- зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами;

- оцінка альтернативних варіантів за соціальними наслідками;

- оцінка альтернативних варіантів за економічною ефективністю;

- складання програм рішення;

- розробка і складання детального плану рішення.

3. Виконання рішення:

- доведення рішень до конкретних виконавців;

- розробка системи заохочень і покарань;

- контроль за виконанням рішень.

У зв’язку з вище зазначеним, усі члени екіпажу мають виконувати певні функціональні обов’язки в процесі прийняття рішення, так:

Керівник повинен:

1. Оцінювати якість інформації – перевіряти її значимість і точність.

2. Знаходити інформацію, якої бракує і яка може вплинути на прийняття рішень.

3. Залучати членів команди до процесу (якщо дозволяє час).

4. Знати про елементи прихованого тиску.

5. Реагувати відповідним чином на прихований тиск, зберігаючи безпеку.

Обов’язковим є урахування прихованого тиску, наприклад інтереси компанії, які можуть мати негативне значення для забезпечення безпечної експлуатації судна або ж інтереси судновласника, які також можуть призвести до порушення правил безпеки на судні тощо. Тому, в процесі прийняття не популярного рішення, керівник повинен пояснити причини саме такого рішення аби підлеглі розуміли і свідомо виконували те, що є необхідним в певний час.

Члени команди (включаючи лоцмана, якщо необхідно) повинні брати активну участь у процесі, якщо дозволяє час.

В залежності від ситуації та часу, яким володіють, виділяють рішення: стандартні, обмірковані та миттєві [44].

Основні моделі прийняття рішень:

1. Класична;

2. Поведінкова;

3. Ірраціональна.

Класична модель спирається на поняття раціональності в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення, повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, всі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Отже, основні характеристики класичної моделі прийняття рішень в умовах судна такі:

• чітка мета;

• повнота інформації;

• оперування інформацією щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

• раціональна система впорядкування переваг за ступенем їх важливості;

• мета особи, яка приймає рішення, повинна максимізувати результат діяльності.

Таким чином, класична модель передбачає, що прийняття рішення в умовах судна повинно бути достатньо визначеним. Маючи повну інформацію, судновий офіцер може вибирати альтернативу, яка щонайкраще відповідає потребам екіпажу. Проте, на практиці, на процес прийняття рішень впливають чисельні обмежуючі та суб’єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель.

Поведінкова модель. На відміну від класичної, поведінкова модель має такі основні характеристики:

• відсутність повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;

• відсутність інформації щодо всіх можливих альтернатив;

• не здатність або не схильність (або і те, й інше) суднового офіцера передбачити наслідки реалізації кожної можливої ситуації.

Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

- для вирішення принципово нових, незвичайних завдань, таких, які важко піддаються вирішенню;

- для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

- коли судновий офіцер має достатньо влади, аби нав'язати своє рішення.