Ситуаційні завдання Завдання 1.

У деякому сільськогосподарському районі норма трансформації молока в мед постійна і дорівнює 3 л. молока за 1 кг. меду, гранична норма заміщення молока медом постійна і дорівнює 2 л. молока за 0,5 кг. Меду. В цьому районі ніхто і ніщо не може впливати на ринкові ціни. Які продукти з перелічених будуть вироблятись і споживатись у даному районі?

Завдання 2.

Наведена на рис. 1 крива виробничих можливостей показує можливі кількості виробництва рушниць і масла:

Закінчення війни зламало всі плани виробників рушниць. В мирні часи за 10 рушниць можна придбати 5 кг. масла.

1. Визначте обсяги виробництва рушниць і масла.

2. Встановіть рівноважну ціну масла в рушницях, використовуючи відношення ціни масла до ціни рушниці.

Рис. 1.

Методичні рекомендації

При підготовці першого питання слід звернути увагу на те, що економічна рівновага є центральною проблемою суспільного виробництва. Вона є ключовою категорією економічної теорії збалансованості й пропорційності економічних процесів: виробництва й споживання, пропозиції та попиту, виробничих витрат і результатів, матеріально-речових і фінансових потоків. Рівновага зупиняється на тому виборі, який влаштовує всіх у суспільстві.

Реальна економічна рівновага - це рівновага, встановлена в економічній системі за умов недосконалої конкуренції та зовнішніх чинників впливу на ринок.

Слід показати, що економіка являє собою не просто велику кількість ізольованих і роз’єднаних ринків. Навпаки, вона є тісно пов’язаною мережею цін, де зміни на одному ринку спричиняють численні та значні зміни на інших ринках.

Друге та третє питання розглядає взаємозалежність різних секторів економіки шляхом аналізу витрат і результатів. При порівняльній оцінці економічних систем різного типу використовують в основному два критерії:

• ступінь переборювання нерівностей у розподілі прибутків;

• ступінь досягнення суспільної ефективності у розподілі ресурсів.

Італійський вчений В.Парето запропонував вважати, що суспільна ефективність зростає, якщо якість зміни у виробництві чи споживанні підвищує становище принаймні одного з учасників ринкової системи, не погіршуючи при цьому становища інших контрагентів.

Якщо в суспільстві застосовані всі можливі поліпшення за Парето, то у такому разі спостерігається “оптимальність за Парето”. Суспільство досягло ефективності розподілу ресурсів і загальної ринкової рівноваги.

Оптимальність за Парето, або соціальна ефективність, означає, що будь-які подальші зміни виробництва або споживання можуть поліпшити становище одного контрагента тільки за рахунок погіршення становища інших.

При підготовці останього питання потрібно звернути увагу на те, що раціональна економічна поведінка складається зі здійснення будь-яких господарських дій лише до тих пір, поки граничні вигоди перевищують граничні витрати. Аналогічно соціальна ефективність будь-якої діяльності максимізується в точці рівності прямих соціальних витрат і граничних соціальних вигод. У цій точці досягається оптимальність розподілу ресурсів за умов, що:

• на всіх ринках діє досконала конкуренція;

• відсутні зовнішні ефекти, які являють собою додаткові витрати і вигоди для суспільства, не будучи при цьому витратами або вигодою.

Слід показати, що оптимальність за Парето не може бути досягнута за відсутністю у виробників та споживачів необхідної ринкової інформації. З цих причин виробники і споживачі можуть виробляти та споживати не кращі продукти. Їх граничні вигоди та витрати можуть не збігатися. Якщо не досягається приватна ефективність, не може бути реалізована соціальна ефективність розподілу ресурсів.